Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 819/242/17

адміністративне провадження № К/9901/20754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Гриціва М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. (головуючий суддя - Осташ А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017р. (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5001,52 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він є звільненим від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно ним придбано вперше.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017р., позов задоволено.

Зобов'язано відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5001,52 грн, сплаченого згідно квитанції №ПН 1588468 від 16.01.2017р.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно, а тому відмова повернути збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є правомірною. Крім того, надані позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обгрунтування позовних вимог, оскільки не підтверджують факт придбання житла в минулому чи придбання житла вперше.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно пункту 8 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 цього Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.01.2017р. між позивачем та ПАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв» укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №82. Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна нерухомого майна встановлена в розмірі 500152 грн та сплачена позивачем повністю на момент підписання договору.

Відповідно до квитанції ПАТ «Банк Січ» від 16.06.2017р. №ПН 1588468 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 5001,52 грн.

31.01.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5001,52 грн, оскільки придбав житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору.

Листом від 02.02.2017р. відповідач повідомив позивача про те, що підстав для повернення йому збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна немає, оскільки у Пенсійного фонду України відсутня інформація щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно.

Також судами встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 79300370 від 01.02.2017р.) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №82.

Згідно довідки ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 01.02.2017р. №247 станом на 29.12.2012р. позивач відповідно до даних обліку технічної інвентаризації у м. Тернополі є власником 1/1 частини квартири за адресою АДРЕСА_2, яка належить йому на праві приватної власності і зареєстрована за ним на підставі договору дарування №234 від 20.01.2010р.

Згідно довідки ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2017р. №645 позивач згідно обліку технічної інвентаризації станом на 29.12.2012р. не є власником квартири АДРЕСА_3 і квартири АДРЕСА_4.

Судами встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 16.11.2000р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №6802.

Згідно довідки відділу квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради від 31.01.2017р. №2/11д позивач станом на 31.01.2017р. не перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради.

Згідно довідки ТВБВ №10019/09 філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 13.03.2017р. №219 позивач не включений у списки для приватизації житла за адресою: вул. Громницького, 2/15 у м. Тернополі, житлові чеки для приватизації не використовував.

Згідно довідки ТВБВ №10019/09 філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 10.03.2017р. №134 позивач включений у списки для приватизації житла за адресою: АДРЕСА_5 проте житлові чеки не використовував.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за правилами пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбав житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладення договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.

Крім того, суди виходили з того, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Судами встановлено, що позивач придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу, з операції придбання нерухомого майна ним сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1%, а також встановлено, що нерухоме майно придбано ним вперше, а тому за відсутності протилежних доказів в матеріалах справи з боку відповідача позивач підпадає під встановленні законом пільги щодо придбання майна вперше та компенсацію у зв'язку з цим помилково сплачених платежів, а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

М.І. Гриців