Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.07.2018 року у справі №809/1194/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року

Київ

справа №809/1194/16

адміністративне провадження №К/9901/23172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (головуючий суддя - Григорук О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Коваль Р.Й., Довгополов О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування висновку,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - ГУНП в Івано-Франківській області), Атестаційної комісії №9 ГУНП в Івано-Франківській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №9 ГУНП в Івано-Франківській області, оформлене протоколом від 09 вересня 2016 року №15.00033833.0075362, прийняте стосовно ОСОБА_1, яким визначено, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в органах поліції через службову невідповідність.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії атестаційної комісії щодо проведення атестації відносно нього є протиправними, оскільки наказ, яким прийнято рішення про проведення атестування поліцейських ГУНП в Івано-Франківській області, виданий в порушення вимог статті 3 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) та не може розглядатися як самостійна підстава для проведення атестації. Відповідачем безпідставно включено ОСОБА_1 до списку осіб, які підлягають атестації без урахування вимог статті 57 Закону №580-VIII та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначає, що прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Також, позивач зазначав, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, наявний в матеріалах справи атестаційний лист, складений відносно нього безпосереднім керівником, відповідно якого ОСОБА_1 характеризується за місцем роботи з позитивної сторони та займаній посаді відповідає.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 07 листопада 2015 року №18 о/с ОСОБА_1 призначено в порядку переатестування, як такого, що прибув з МВС України на посаду поліцейського першого взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Івано-Франківській області, з присвоєнням йому спеціального звання «старший сержант поліції».

Відповідно до наказу ГУНП в Івано-Франківській області №23 від 11 лютого 2016 року "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області" призначено проведення атестування поліцейських Івано-Франківської області.

За результатами проведеного тестування на загальні навички позивач отримав 19 балів із 60 можливих та з професійного тестування 26 балів з 60 можливих.

09 вересня 2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди Атестаційна комісія №9 ГУНП в Івано-Франківській області прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол ОП №15.00033833.0075362 від 09 вересня 2016 року).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведення атестації прямо передбачено як положеннями статті 57 Закону 580-VIII, так і Інструкцією № 1465, а також, приймаючи до уваги добровільність проходження атестації позивачем, суд дійшов висновку, що проведення атестації з метою визначення подальшого проходження служби в поліції, в тому числі стосовно позивача, є обґрунтованим та таким, що узгоджується з положеннями Закону № 580-VIII.

Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом № 580-VIII.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України "Про Національну поліцію", відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

За правилами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції № 1465) необхідно включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Отже, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав для звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Атестація працівника одразу після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580-VIII.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що атестацію позивача проведено в порядку атестування усіх поліцейських ГУНП в Івано-Франківській області та підпорядкованих підрозділів з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, відповідає приписам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Однак, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що наказ ГУНП в Івано-Франківській області від 11 лютого 2016 року № 23 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області" не містить посилань на підстави для проведення атестування, передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Верховний Суд зауважує, що приписи частини першої статті 57 Закону № 580-VIII не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки дану норму необхідно застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 цього ж Закону, в якій наведено вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є протиправним.

Крім того, пунктом 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що наказ ГУНП в Івано-Франківській області від 07 листопада 2015 року № 18 о/с "По особовому складу", відповідно до якого з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 в порядку переатестування призначено на посаду поліцейського першого взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Івано-Франківській області, з присвоєнням йому спеціального звання «старший сержант поліції», не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду.

Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників", атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положення статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, які, в свою чергу, не суперечать положенням Закону № 580-VIII, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Зазначаючи про обґрунтованість та правомірність висновку щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та необхідності його звільнення з посади, на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність), суди попередніх інстанцій не дослідили атестаційний лист, в якому відсутні факти щодо недбалого відношення позивача до службових обов'язків чи неналежного їх виконання, навпаки він характеризується виключно з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов'язків.

Крім того в атестаційному листі міститься висновок прямого керівника про відповідність позивача займаній посаді, відомості про результати тестування та про результати атестування.

Таким чином, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджено всі зібрані у справі докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.А.Данилевич

І.Л.Желтобрюх