Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2020 року у справі №808/8909/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №808/8909/15

адміністративне провадження №К/9901/7825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року (суддя Шара І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Суховаров А.В., Щербак А.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000013/2 від 03 липня 2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00026 від 03 липня 2015 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000013/2 від 03 липня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00026 від 03 липня 2015 року.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (шостого) методу.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої ним митної вартості.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 19 грудня 2014 року між Пелагіа АС (як продавцем) та Товариством (як покупцем) укладено контракт №162S/2014P, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти від продавця свіжоморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти.

Згідно інвойсу продавця від 10 лютого 2015 року №10030500 Товариству постачався морожений оселедець цілий вагою нетто 400 000,00 кг за ціною 1,07 доларів США за кг, на загальну суму 428 000,00 доларів США, на умовах CIF Nikolaev, Ukraine.

Додатковими угодами від 14 січня 2015 року, від 26 березня 2015 року, від 20 квітня 2015 року сторони внесли зміни до контракту №162S/2014P від 19 грудня 2014 року, якими встановили нові реквізити покупця та передбачили здійснення оплати товару на умовах відстрочення платежу на 120 календарних днів з дати виставлення інвойсів із можливими змінами в графіку оплати за узгодженням сторін.

Крім того, 05 травня 2015 року між Пелагіа АС (як продавцем) та Товариством (як покупцем) укладено додаткову угоду до контракту №162S/2014P від 19 грудня 2014 року, якою у зв`язку із різкою зміною ситуації на ринку змінено ціни на придбаваємий позивачем товар, зокрема, щодо мороженого оселедця цілого (інвойс №10030500 від 10 лютого 2015 року) - з 1,07 доларів США за 1 кг на 0,825 долар США за кг, у зв`язку з чим взамін інвойсу №10030500 від 10 лютого 2015 року видано інвойс №10030500-1 від 05 травня 2015 року.

Для здійснення митного оформлення товару відповідачеві була надіслана електронна митна декларація №504050002/2015/103899 від 03 липня 2015 року, згідно якої позивачем заявлено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 1733457,74 грн. (17,33 грн. або 0,825 доларів США за 1 кг).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані: контракт №162S/2014P від 19 грудня 2014 року з додатковими угодами від 14 січня 2015 року, від 26 березня 2015 року, від 20 квітня 2015 року, від 05 травня 2015 року; лист постачальника від 05 травня 2015 року про зміну ціни та перевиставлення інвойсу; інвойс №10030500 від 10 лютого 2015 року; інвойс №10030500-1 від 05 травня 2015 року; калькуляція постачальника від 10 лютого 2015 року; прайс-лист від 08 лютого 2015 року; сертифікат страхування від 10 лютого 2015 року; ветеринарне свідоцтво від 18 березня 2015 року серії «ІІІ-29» №059397; сертифікат походження від 26 лютого 2015 року №400500; лист постачальника від 16 лютого 2015 року про відправника товару; лист постачальника від 16 лютого 2015 року про оформлення експортної декларації.

За результатом обробки електронного документа та аналізу поданих документів 03 липня 2015 року відповідачем надіслано електронне повідомлення про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення, а саме: виписок з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (витрат на зберігання, транспортування, навантаження/розвантаження); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, копій митної декларації оформленої в Норвегії, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару.

03 липня 2015 року позивачем на вимогу відповідача для підтвердження заявленої митної вартості товару додатково надано наступні документи: експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-225 від 08 червня 2015 року; коносамент №5298-124065/75693; доручення постачальника від 04 січня 2015 року; лист позивача від 13 травня 2015 року №06/02-370 з поясненнями розбіжностей; листи продавця від 11 травня 2015 року з поясненнями розбіжностей, про відсутність каталогів та з даними бухгалтерського обліку; експортну декларацію постачальника №080790/2013/233096.

03 липня 2015 року Митницею прийнято рішення №504050002/2015/000013/2 про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу з урахуванням інформації, наявної у митному органі, із розрахунку 1,128 доларів США за 1 кг (МД №112050000/2015/008575 від 02.06.2015) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00026.

Здійснюючи коригування визначеної Товариством митної вартості імпортованого товару, митний орган виходив з того, що страховий поліс №83623976 від 10 лютого 2015 року неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром; інвойс №10030500-1 від 05 травня 2015 року, заявлений у графі 44 МД №504050002/2015/103899 від 03 липня 2015 року, відсутній у переліку інвойсів, визначеному в додатковій угоді від 05 травня 2015 року (стосовно яких змінено ціну товару), а відтак не підпадає під дію контракту №162S/2014P від 19 грудня 2014 року; надана калькуляція від 10 лютого 2015 року не містить обов`язкових складових, понесених за митною територією України (зокрема, витрат на зберігання товару, його навантаження/розвантаження); крім того, наявні розбіжності в ціні товару, вказаній у додатковій угоді від 05 травня 2015 року до контракту №162S/2014P від 19 грудня 2014 року, калькуляції від 10 лютого 2015 року, прайс-листі від 08 лютого 2015 року та страховому полісі №83623976 від 10 лютого 2015 року; разом з тим, відповідно до курсу NOK Національного банка Норвегії на дату експортної декларації вартість товару, що розміщений у склад у 2013 році, складає 1,2288 доларів США/кг, що не узгоджується із вартістю, встановленою в інвойсах, калькуляції та прайс-листі.

Товар випущено у вільний обіг за МД №504050002/2015/103943 від 06 липня 2015 року під гарантію відповідно до розділу X МК України.

21 липня 2015 року позивач додатково надав відповідачу інформацію на спростування виявлених розбіжностей (лист від 21 липня 2015 року №06/02-743), проте за наслідками розгляду останньої відповідач свого рішення не скасував, про що повідомив Товариство листом від 24 липня 2015 року №2787/10/14-70-25-41.

Не погодившись з рішенням Митниці щодо коригування митної вартості та карткою відмови, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (у тому числі й додатково), прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, як зазначили суди, позивачем разом з митною декларацією подано повний перелік документів, передбачений частиною 2 статті 53 МК України, проте, здійснюючи коригування визначеної Товариством митної вартості імпортованого товару, митний орган виходив з того, що страховий поліс №83623976 від 10 лютого 2015 року неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, разом з тим на спростування такої обставини Товариством подано лист постачальника від 11 травня 2015 року з підтвердженням, що вказаний страховий сертифікат був оформлений саме на дану партію товару.

На спростування доводів митного органу про наявність розбіжності в ціні товару, вказаній у додатковій угоді від 05 травня 2015 року до контракту №162S/2014P від 19 грудня 2014 року, калькуляції від 10 лютого 2015 року, прайс-листі від 08 лютого 2015 року та страховому полісі №83623976 від 10 лютого 2015 року, Товариство, як вказали суди, надало лист постачальника від 11 травня 2015 року, в якому зазначено, що оскільки додаткова угода про зміну ціни товару була оформлена вже після оформлення калькуляції, прайс-листа та страхового полісу, то ціна в даних документах не співпадає.

Твердження ж Митниці про те, що інвойс №10030500-1 від 05 травня 2015 року, заявлений у графі 44 МД №504050002/2015/103899 від 03 липня 2015 року, відсутній у переліку інвойсів, визначеному в додатковій угоді від 05 травня 2015 року (стосовно яких змінено ціну товару), а відтак не підпадає під дію контракту №162S/2014P від 19 грудня 2014 року, також є помилковими, адже інвойс №10030500-1 від 05 травня 2015 року виданий на підставі зазначеної додаткової угоди від 05 травня 2015 року до контракту на заміну первісного інвойсу - від 10 лютого 2015 року №10030500, про що також зазначено й в листах позивача №06/02-370 від 13 травня 2015 року і постачальника від 05 травня 2015 року.

Стосовно того, що надана калькуляція від 10 лютого 2015 року не містить обов`язкових складових, понесених за митною територією України (зокрема, витрат на зберігання товару, його навантаження/розвантаження), то суди встановили, що зазначені витрати увійшли до пункту 3 калькуляції як "інші витрати" (про що надано лист постачальника від 11 травня 2015 року).

Що ж до посилань відповідача на те, що підпис особи, яка уклала додаткову угоду від 26 березня 2015 року до контракту №162S/2014P від 19 грудня 2014 року зі сторони продавця ( ОСОБА_3 ), не співпадає із його підписом у самому контракті, то позивачем надано до митного органу доручення постачальника від 04 січня 2015 року на особу, що підписала додаткову угоду, чим усунуто розбіжність.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про те, що виявлені митним органом під час митного оформлення імпортованого позивачем товару розбіжності не мали впливу на правильність визначення його митної вартості, а документи, які надавались під час митного оформлення, містили відомості про умови поставки товару й жодним чином не перешкоджали митному органу встановити і перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, а отже, як наслідок, про наявність правових підстав для визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000013/2 від 03 липня 2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00026 від 03 липня 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду