Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2019 року у справі №826/8802/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 червня 2019 року

справа №826/8802/16

адміністративне провадження №К/9901/41017/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у складі судді Кобилянського К.М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у складі суддів Федотова І.В., Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А.

у справі № 826/8802/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

9 червня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (після реорганізації Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням зменшення позовних вимог) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання висновку до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України про повернення позивачу надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зобов`язати відповідача підготувати і надати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України висновок про повернення 11625151,07 грн з бюджету на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Ухвалою від 7 жовтня 2016 року Окружний адміністративний суд м. Києва залучив у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо неподання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість за зверненням Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вчинити дії щодо подання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість за зверненням Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що заява про повернення переплати з податку на додану вартість Товариства від 18 березня 2016 року №731-800132-800100 подана в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містить посилання про перерахування відповідної суми на електронний рахунок із зазначенням його реквізитів.

У травні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права, недоведеність обставин справи, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги та зводяться до того, що податковим органом запропоновано Товариству розглянути питання щодо перерахування надмірно сплачених коштів з розбиттям суми на декілька платежів. Отже твердження про ненадання відповіді є помилковим.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що не погоджується з касаційною скаргою, суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, підтверджені доказами, які були досліджені в судових засіданнях. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство перебуває на податковому обліку як платник податків у відповідача по справі.

Станом на 21 грудня 2015 року на інтегрованому рахунку позивача з податку на додану вартість в результаті подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ за попередні періоди виникла переплата у сумі 14000000,00 грн.

З метою повернення зазначеної переплати Товариство 21 грудня 2015 року звернулось до відповідача із заявою про повернення переплати.

19 січня 2016 року податковий орган направив лист №1322/10/28-10-20-4-20, в якому зазначив про необхідність подання заяви на перерахунок надміру сплачених коштів з ПДВ згідно вимог чинного законодавства, оскільки такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

На виконання зазначеного листа позивачем 21 січня 2016 року повторно подано заяву про повернення надміру сплачених коштів.

9 лютого 2016 року листом №2938/10/26-10-20-4-20 податковий орган повідомив платника про те, що на даний час розглядається можливість щодо перерахування надміру сплачених коштів.

У зв`язку з тим, що вимога про повернення надміру сплачених коштів податковим органом не виконана, позивач втретє, 18 березня 2016 року звернувся до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявою про повернення надміру сплачених коштів.

Відповідь за результатами розгляду даної заяви відповідачем надано після звернення платника до суду.

У листі від 08 квітня 2016 року №14141/10/28-10-42-9-42 податковий орган зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов`язана з виконанням доходної частини бюджету та напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, а тому позивачу запропоновано розглянути питання щодо перерахування надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, робіт (послуг) (ІКПП 14010100) на розрахунковий рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з розбиттям суми 13000000,00 грн на декілька платежів в наступних звітних періодах.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у спірний період), суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Факт наявності переплати та відсутності податкового боргу не є спірним між сторонами та не спростовується доводами касаційної скарги.

Як встановлено пунктом 43.3. статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.

Висновуючись саме на аналізі наведених норм Податкового кодексу України, встановивши факт надмірної сплати позивачем податку, а також звернення Товариства до податкового органу з відповідною заявою, суди попередніх інстанцій визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення надмірно сплачених сум податку, яка порушує право позивача на отримання цих сум.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 826/8802/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер