Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

м. Київ

справа № 803/1457/16

адміністративне провадження № К/9901/29474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОСОБА_1 на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (колегія у складі суддів: О.О. Большакова, І.В. Глушко, В.Я. Макарик)у справі№803/1457/16 (876/8740/16)за позовомОСОБА_1 доТериторіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській областіпрозобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати Територіальний сервісний центр 0742 регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області зареєструвати за ним вантажний автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, відмовляючи позивачу у реєстрації даного вантажного автомобіля, діяв всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки позивач надав сертифікат відповідності транспортного засобу з терміном дії до 25 жовтня 2016 року, який не скасований та є чинним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Територіального сервісного центру 0742 регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області у реєстрації автомобіля марки «FIAT DOBLO» 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , оформлену листом № 31/3/2-2374.

Зобов`язано Територіальний сервісний центр 0742 регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області зареєструвати за ОСОБА_1 автомобіль марки «FIAT DOBLO» 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що дії відповідача щодо відмови здійснити реєстрацію транспортного засобу є протиправними, оскільки поданий позивачем сертифікат відповідності для проведення державної реєстрації транспортного засобу зареєстрований в системі «УкрСЕПРО» після 01 січня 2016 року є дійсним відповідно до чинного законодавства та виданий уповноваженим на це органом із сертифікації.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поданий позивачем для реєстрації транспортного засобу сертифікат відповідності зареєстрований в реєстрі системи «УкрСЕПРО» з терміном дії з 25 квітня 2016 року до 25 жовтня 2016 року не є належним сертифікатом відповідності відповідно до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17 серпня 2012 року № 521.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та відповідають змісту постанови суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 07 вересня 2016 року № 2321 придбав у Приватного підприємства «Бест Кар» транспортний засіб вантажний автомобіль марки «FIAT DOBLO» 2011 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 .

Разом з митними документами і договором Синюку А.М. передано сертифікат відповідності, виготовлений на бланку Державної системи сертифікації «УкрСЕПРО» №UA1.193.0024177-16. Термін дії даного сертифікату з 25 квітня 2016 року - до 25 жовтня 2016 року.

Позивачем, для здійснення на нього реєстрації вантажного автомобіля марки «FIAT DOBLO» 2011 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 до Територіального сервісного центру 0742 регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області подано заяву разом з митними документами, договором та сертифікатом відповідності автомобіля.

За результатами розгляду даної заяви відповідач листом № 31/3/2-2374 від 11 вересня 2016 року надав відповідь, якою відмовив у реєстрації транспортного засобу та повідомив про те, що у разі надання повного пакету документів, у тому числі сертифікату відповідності, який видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, територіальний сервісний центр 0742 здійснить реєстрацію транспортного засобу згідно чинного законодавства.

Тобто, правовою підставою для відмови у реєстрації транспортного засобу стало видання сертифікату відповідності не належним органом сертифікації, які уповноважені на виконання робіт із затвердження типу та індивідуального затвердження КТЗ відповідно до Порядку.

Відповідно до частина другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою, четвертою статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 затверджено «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі - Порядок №1388).

Пунктом 8 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Вимогами пункту 10 Порядку визначено, що державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, жалі - Декрет) передбачено, що сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов`язкову та добровільну. Сертифікація продукції в державній системі сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров`я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб`єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Відповідно до статті 15 зазначеного Декрету обов`язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації. Обов`язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Згідно із статтею 16 Декрету, під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15 січня 2015 року № 124-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 124-VIII) визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності внесено зміни, зокрема до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію».

Підпунктом 22 пункту 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону № 124-VIII, який набрав чинності 10 лютого 2016 року внесено зміни до Декрету, зокрема з 01 січня 2016 року виключено абзац другий статті 27 Декрету, яким було передбачено, що нові і такі, що були у користуванні, транспортні засоби, а також вузли, агрегати та частини до них, що ввозяться на митну територію України суб`єктами підприємницької діяльності або фізичними особами, підлягають обов`язковій сертифікації відповідно до чинного законодавства.

Тож, суд касаційної інстанції погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що сертифікат відповідності дорожнього транспортного засобу, виданий в державній системі сертифікації (УкрСЕПРО) може бути підставою для проведення державної реєстрації транспортного засобу за умови його видачі до 01 січня 2016 року та дійсності на час проведення реєстраційних дій.

Разом з тим, 10 лютого 2000 року Україна приєдналася до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі приписів від 20 березня 1958 року.

З метою виконання цієї Угоди, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року, адаптації законодавства України у сфері забезпечення безпеки експлуатації транспортних засобів до законодавства Європейського Союзу та до законодавчого врегулювання Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» № 738 від 09 червня 2011 року (далі - Постанова № 738).

Пунктом 1 Постанови № 738 встановлено, що пропуск колісного транспортного засобу, який підлягає державній реєстрації в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС (далі - транспортний засіб), предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), на митну територію України з метою вільного обігу, а також перша державна реєстрація транспортного засобу, введення в обіг обладнання здійснюється за наявності сертифіката відповідності, виданого згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання; сертифікат типу транспортного засобу або обладнання, конструкція яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, видається визначеними Міністерством інфраструктури органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства і нотифікованими Організацією Об`єднаних Націй згідно з Угодою про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - уповноважені органи); сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України (далі - виробник) на кожний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання; уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, призначеними Міністерством інфраструктури, на кожний новий транспортний засіб або партію обладнання, які відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на ті, що були у користуванні.

Пунктом 3 Постанови № 738 визначено, що сертифікат відповідності видається:

- виробником або його уповноваженим представником - резидентом України (далі - виробник) на кожний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання;

- уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, призначеними Міністерством інфраструктури, на кожний новий транспортний засіб або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на ті, що були у користуванні.

Відповідно до Закону № 124-VIII, наказ Мінінфраструктури № 521 від 17 серпня 2012 року, який прийнятий на виконання абзацу другого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» є технічним регламентом, яким встановлено обов`язкові вимоги до колісних транспортних засобів, їх частини та обладнання, у тому числі щодо відповідності транспортних засобів екологічним нормам «ЄВРО-2» - «ЄВРО-6», процедури оцінки відповідності цим вимогам, а також правила введення в обіг на території України.

Пунктом 1.3 Наказу № 521 встановлено, що на кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за поданням Міністерства інфраструктури України.

1.4. Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ:

а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні;

б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні;

в) КТЗ категорій M2 та M3, конструкцію якого змінено під час переобладнання.

Окрім того, відповідно до пункту 12.1 вказаного Порядку, пропуск колісних транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу, перша державна реєстрація, введення в обіг обладнання здійснюються за наявності сертифіката відповідності колісного транспортного засобу або сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 11 Закону № 124-VIII, відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою.

Перелік органів з сертифікації, які видають вищенаведені сертифікати відповідності, оприлюднений на сайті Мінінфраструктури у розділі «Діяльність Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Женевської Угоди 1958 року». Інформація стосовно акредитації зазначених органів з сертифікації оприлюднена на сайті Національного агентства з акредитації України.

Таким чином, єдиною законодавчо передбаченою процедурою видачі сертифікатів на транспортні засоби та частини є оцінка їх відповідності згідно з положеннями «Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання», затвердженого наказом Мінінфраструктури України № 521 від 17 серпня 2012 року.

На даний час до органів із сертифікації, які уповноважені на виконання робіт із затвердження типу та індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, їх частин та обладнання та органів із сертифікації, призначених на виконання робіт з індивідуального затвердження колісних транспортних засобів відповідно до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання відносяться:

Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут» (наказ Міністерства інфраструктури від 01 березня 2013 року № 126); Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (наказ Міністерства інфраструктури від 29 березня 2016 року № 121); Державне підприємство «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (наказ Міністерства економічного розвитку від 09 лютого 2016 року № 209); Державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (наказ Міністерства економічного розвитку від 09 лютого 2016 року № 212); Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (наказ Міністерства економічного розвитку від 09 лютого 2016 року № 212); Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» (наказ Міністерства економічного розвитку від 09 лютого 2016 року № 212), ТзОВ «Рівнестандарт» м. Рівне (наказ Міністерства інфраструктури від 06 вересня 2016 року № 306); Державне підприємство «Харківстандартметрологія» м. Харків (наказ Міністерства інфраструктури від 22 вересня 2016 року № 322). Перелік органів з сертифікації, які видають вищенаведені сертифікати відповідності, оприлюднений на сайті Міністерства інфраструктури у розділі «Діяльність Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Женевської Угоди 1958 року».

Виданий сертифікат відповідності ТОВ «Рівнестандарт» не органом з сертифікації, який видає сертифікат відповідності та включений до переліку осіб оприлюднений на сайті Мінінфраструктури у розділі «Діяльність Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Женевської Угоди 1958 року.

Доводи скаржника стосовно законності висновків суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію транспортного засобу за позивачем з урахування наданого сертифікату відповідності є безпідставними, спростовуються та є такими, що не відповідають вищенаведеним вимогам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

В даному випадку сторона відповідача, як сервісний центр МВС не встановлювала дійсність чи недійсність сертифікату відповідності, а вказала на видачу його не акредитованим та уповноваженим на те органом із сертифікації, відповідно до вимог Порядку № 521.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що поданий позивачем для реєстрації транспортного засобу сертифікат відповідності, який зареєстрований в реєстрі системи УкрСЕПРО з терміном дії з 25 квітня 2016 року до 25 жовтня 2016 року не є належним сертифікатом відповідності відповідно до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17 серпня 2012 року № 521.

Ті обставини, які наводить скаржник, що мало місце здійснення державної реєстрації транспортного засобу на виконання рішення суду першої інстанції, а згодом його скасування за висновком від 30 березня 2017 року не має впливу при здійсненні касаційного перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

..........................

М.М. Яковенко І.В. ДашутінО.О. Шишов Судді Верховного Суду