Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.04.2021 року у справі №815/2926/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/2926/17

адміністративне провадження № К/9901/2034/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Танцюри К. О., суддів Завальнюка І. В., Марина П. П. від 21 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Лук'янчук О. В., суддів Косцової І. П., Кравченко К. В. від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТЕК СІСТЕМЗ" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТЕК СІСТЕМЗ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач 1, Інспекція), Державної фіскальної служби України (далі відповідач 2, - ДФС України), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: 1) визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних від 03 травня 2017 року №84,85,86,87, від 04 травня 2017 року №88, від 10 травня 2017 року №89, від 11 травня 2017 року №90,91,92, від 12 травня 2017 року №93, від 15 травня 2017 року №94, від 16 травня 2017 року №95,96,97, від 17 травня 2017 року №98,99, а також рахунку - коригування від 17 травня 2017 року №3, податкових накладних від 22 травня 2017 року №100,101, від 23 травня 2017 року №102; 2) зобов'язати відповідачів внести до ЄРПН відомості щодо реєстрації податкових накладних від 03 травня 2017 року №84,85,86,87, від 04 травня 2017 року №88, від 10 травня 2017 року №89, від 11 травня 2017 року №90,91,92, від 12 травня 2017 року №93, від 15 травня 2017 року №94 останнім днем (включно) календарного місця, в якому вони складені (31 травня 2017 року), відомості щодо реєстрації податкових накладних від 16 травня 2017 року №95,96,97, від 17 травня 2017 року №98,99, а також рахунку - коригування від 17 травня 2017 року №3, податкових накладних від 22 травня 2017 року №100,101, від 23 травня 2017 року №102 до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (15 червня 2017 року).

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що відповідачами протиправно відмовлено Товариству у реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунку коригування, які були оформлені належним чином та містили всі обов'язкові реквізити, передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позов задоволений частково; визнано протиправними дії ДФС України щодо відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунку коригування; зобов'язано ДФС України внести до ЄРПН відомості щодо реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до податкової накладної; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки під час перевірки поданих Товариством податкових документів не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів й на момент їх подання договір про визнання електронних документів, укладений з позивачем, був дійсний, то у ДФС України, яка є адміністратором реєстру, не було законних підстав для відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних (розрахунку коригування) в ЄРПН. Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених до Інспекції, суд дійшов висновку, що остання не наділена повноваженнями на прийом податкових документів в електронному вигляді.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, відповідач 2 оскаржує рішення судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, обмежуючись виключно цитуванням норм матеріального права, що регулюють порядок підготовки та подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства. Стверджує, що податкові документи не були зареєстровані в ЄРПН з огляду на розірвання договору про визнання електронних документів.

Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Інспекції, є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Між Товариством та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів від 07 жовтня 2015 року №071020151, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із умовами договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Засобами телекомунікаційного зв'язку Товариство надіслало до ДФС для реєстрації в ЄРПН податкові накладні від 03 травня 2017 року №84,85,86,87, від 04 травня 2017 року №88, від 10 травня 2017 року №89, від 11 травня 2017 року №90,91,92, від 12 травня 2017 року №93, від 15 травня 2017 року №94, від 16 травня 2017 року №95,96,97, від 17 травня 2017 року №98,99, від 22 травня 2017 року №100,101, від 23 травня 2017 року №102, а також розрахунок коригування від 17 травня 2017 року №3 до податкової накладної від 16 лютого 2017 року №22.

Вказані податкові документи доставлено до ДФС, проте останні не були прийняті податковим органом з посиланням на те, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності, що підтверджується відповідними квитанціями. Підставою для неприйняття розрахунку коригування від 17 травня 2017 року №3 до податкової накладної від 16 лютого 2017 року №22 стали виявлені помилки, а саме не визначений код товару УКТЗЕД.

Вважаючи, що підстави для нереєстрації в ЄРПН податкових документів відсутні, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами (підпункт 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до ЄРПН платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

У пункті 9 Порядку №1246 визначено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК України.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Зміст наведених положень свідчить про те, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов'язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов'язку кореспондує обов'язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в ЄРПН.

Водночас перелік підстав для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, закріплений у пункті 9 Порядку №1246, є вичерпним.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що згідно квитанцій податкові накладні доставлено до ДФС, проте останні не були прийняті з посиланням на те, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності. Однак, як установили суди у ході судового розгляду, на момент подання Товариством спірних податкових накладних укладений із позивачем договір від 07 жовтня 2015 року №071020151 був дійсним, що підтверджено й представником відповідача 1 у судовому засіданні.

З огляду на це та недоведення існування інших обставин, з якими вказані вище положення пов'язують можливість неприйняття податкової накладної до реєстрації в ЄРПН, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у ДФС України не було законних підстав для відмови у прийнятті податкових накладних, поданих Товариством (позивачем у справі). При цьому, як правильно зазначили суди, Інспекція не наділена повноваженнями щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН, у зв'язку з чим не може нести відповідальності за відмову у їх реєстрації.

Доводи ж ДФС, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень не спростовують, не ґрунтуються на положеннях законодавства та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення процесуальних норм.

Також слід зазначити, що у касаційній скарзі не наведено жодних мотивів стосовно правильності наданої судами оцінки підставам для нереєстрації в ЄРПН розрахунку коригування від 17 травня 2017 року №3 до податкової накладної від 16 лютого 2017 року №22, висновок же судів про відсутність передбачених законодавством умов для його неприйняття до реєстрації не викликає розумних сумнівів.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та задоволення касаційної скарги.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, то в цій частині рішення відповідачем не оскаржуються, а тому, враховуючи положення частини 1 статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко