Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №712/9936/17

адміністративне провадження №К/9901/3061/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси у складі судді Троян Т.Є. від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 16 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області від 26 червня 2017 року № 166/06 про утримання з неї надміру виплаченої пенсії у розмірі 5313,22 грн; зобов'язати відповідача при нарахуванні пенсії застосувати показники довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 11 липня 2016 року № Ж-1007/28-5/11 про заробітну плату; провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникає внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат, без змін визначення індексації пенсії в результаті перерахунку; стягнути сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства прийняв рішення про утримання сум пенсій, виплачених позивачу у розмірі 5313,22 грн.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області від 26 червня 2017 року № 166/06 про утримання з ОСОБА_2 надміру виплачених сум пенсії у розмірі 5313,22 грн; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Черкасах Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суми пенсії державного службовця, утриманої на підставі рішення управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області від 26 червня 2017 року № 166/06 року; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не було надано доказів встановлення вини позивача щодо вчинення певного зловживання або подання недостовірних відомостей страхувальником, внаслідок чого виникла переплата пенсії.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції зроблено неправильний висновок про відсутність правових підстав для утримання сум пенсій, виплачених позивачу у розмірі 5313,22 грн, оскільки відомості в довідці від 20 липня 2016 року № Б-1019/28-5-11 від 20 липня 2016 року не підтверджується даними первинного бухгалтерського обліку.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, в якому міститься заперечення проти касаційних вимог та вказується на їх необґрунтованість.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 12 липня 2007 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкаси та отримує пенсію як державний службовець.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про перерахунок пенсії з 01 червня 2016 року в зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу державним службовцям з 01 грудня 2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі № 712/10244/16-а позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними дії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області здійснити ОСОБА_2 з 01 липня 2016 року відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01 грудня 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 11 липня 2016 року № Ж-1007/28-5/11 про заробітну плату із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 80 відсотків, провести нарахування та здійснити виплату заборгованості з урахуванням раніше проведених виплат.

Після виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року відповідачем в Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради було проведено документальну перевірку відомостей, зазначених в довідці № Ж-1007/28-5-11 від 11 липня 2016 року про складові заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою.

За результатами перевірки встановлено, що наведені в довідці окремі складові заробітної плати працюючого за аналогічною їй посаді державного службовця не підтверджуються даними первинного бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради відкликано раніше видану позивачеві довідку від 11 липня 2016 року № Ж-1007/28-5-11, натомість видано нову - від 26 квітня 2017 року № 2828/18-5/10.

Відповідачем була переглянута пенсійна справа позивача з встановленням переплати пенсії в сумі 5313,22 грн.

26 липня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області прийнято рішення № 166/06 з посиланням на вимоги статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», про утримання 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01 липня 2017 року до повного погашення переплати в сумі 5313,22 грн.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 28 квітня 2015 року № 21-138а15.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно статті 106 Закону України «Про пенсійне забезпечення» посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже, відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, покладено на роботодавця (страхувальника).

Оскільки статтею 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про протиправність рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо утримання з позивача надміру виплачених сум.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко