Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2019 року

м. Київ

справа № 751/2210/17

провадження № К/9901/22538/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 751/2210/17

за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова (суддя Мороз К. В.) від 31 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Мельничука В. П., Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е.) від 06 липня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії згідно ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII);

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_2 пенсію згідно ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII у розмірі, пропорційному кількості повних років на прокурорських посадах, із розрахунку 60 % місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона має достатній необхідний стаж роботи на посадах прокурорів, а також страховий стаж, необхідний для призначення пенсії відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII, у призначенні якої відповідач протиправно відмовив.

3. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 липня 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Скаржником також заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Водночас, вказаною ухвалою відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року.

6. 21 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення позивача на касаційну скаргу, в якому остання просила касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залиши без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з 01 вересня 1984 року по 27 червня 1986 року навчалася на денному відділенні Харківського юридичного інституту імені Ф. Е. Дзержинського і отримала вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» (кваліфікація юрист), що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_1, архівною довідкою № П-130П/341 від 11 жовтня 2016 року.

12. Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2 працювала: з 16 січня 1996 року по 09 квітня 1996 року на посаді юрисконсульта в Городянській державній податковій інспекції; з 09 квітня 1996 року по 29 серпня 2011 року на прокурорських посадах в прокуратурі Чернігівської області, з 29 серпня 2011 року по 10 лютого 2017 року на прокурорських посадах в Генеральній прокуратурі України.

13. 10 лютого 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років у відповідності до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII.

14. Згідно довідки Генеральної прокуратури України № 11/1-317-17 від 12 травня 2017 року за підрахунками Департаменту кадрової роботи та державної служби вислуга років, що дає ОСОБА_2 право на пенсію відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII, станом на 10 лютого 2017 року становила 21 рік 11 місяців 23 дні.

15. Листом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області від 28 березня 2017 року № 9836/06 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії у відповідності до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII. Вказана відмова обґрунтована тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VIII) у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». З 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються.

16. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії у відповідності до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивач мала право на призначення пенсії у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 % місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії на підставі ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII є протиправною.

18. В обґрунтування такого висновку судами попередніх інстанцій зазначено, що станом на 10 лютого 2017 року ОСОБА_2, мала необхідний стаж роботи на посадах прокурорів (13 років), а також страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), після досягнення віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений ст. 26 вказаного Закону.

19. Також судами попередніх інстанцій вказано на помилковість посилання відповідача на п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ, оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після 01 червня 2015 року відповідно ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII, який діяв на час звернення позивача про призначення вказаної пенсії та підлягає застосуванню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі скаржник вказує, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не було враховано, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону № 1697-VII, оскільки ОСОБА_2 на день звернення до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, можливо було зарахувати лише 21 рік 11 місяців 23 дні стажу, що дає право на пенсію.

21. Також скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій було залишено поза увагою, що у відповідності до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ, з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

23. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697-VII, який набирав чинності з 15 липня 2015 року.

25. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

26. Згідно з положенням ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року) вислуги років не менше 23 роки, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

27. За змістом ч. 5 ст. 86 Закону №1697-VII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений ст. 26 Закону № 1058-IV, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 01 січня 2022 року.

28. Вказана норма набрала законної сили після 01 червня 2015 року, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону № 213-VIII на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у зв'язку з чим з 15 липня 2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення законодавцем відновлено і прокурори з вказаної дати мають таке право за наявності на день звернення необхідного стажу роботи та досягнення віку, передбаченої ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII.

29. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, стаж роботи позивача, станом на момент звернення до відповідача, відповідав вимогам ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII.

30. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697-VII, а тому дії відповідача щодо відмови в її призначенні є протиправними.

31. Водночас, посилання відповідача на п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

32. Згідно з п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

33. Вказаний у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону №1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

34. Отже, з аналізу п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ колегія суддів дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

35. Проте, 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону № 1697-VII, Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

36. Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону № 1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року, та є діючою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1697-VІІ.

37. Аналогічна правова позиція у справах цієї категорії, висловлена Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 686/17309/17).

38. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційних скарг не спростовують їх висновків та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

39. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

40. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі № 751/2210/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб