Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.04.2020 року у справі №160/7886/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 160/7886/18

адміністративне провадження № К/9901/20952/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Рибачука А. І., Шарапи В. М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Олефіренка Н. А., Білак С. В., Шальєвої В. А. від 07 серпня 2020 року

у справі №160/7886/18

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,

третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова В. В. (далі також - відповідач), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, третя особа), у якому просив:

- визнати незаконним рішення відповідача, яке оформлене наказом від 16 вересня 2015 року №813, в частині про нікчемність договорів: №009-03616-200215 "Зростаючий" у євро від 20 лютого 2015 року, №008-03616-200215 "Зростаючий" у доларах США від 20 лютого 2015 року, №009-03726-240215 "Зростаючий" у євро від 24 лютого 2015 року;

- зобов'язати відповідача внести дані позивача до переліку (реєстру) як вкладника АТ "Дельта Банк" та подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо даних ОСОБА_1, який має право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО на рахунках: № НОМЕР_1 по договору банківського вкладу "Класичний" (депозиту) №009-03616-200215 "Зростаючий" у євро від 20 лютого 2015 року; № НОМЕР_2 по договору банківського вкладу "Класичний" (депозиту) № 008-03616-200215 "Зростаючий" у доларах США від 20 лютого 2015 року; № НОМЕР_3 по договору банківською вкладу "Класичний" (депозиту) № 009-03726-240215 "Зростаючий" у євро від 24 лютого 2015 року.

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року провадження у справі № 160/7886/18 закрито.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі № 160/7886/18 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо вимог про зобов'язання відповідача внести дані ОСОБА_1 до переліку (реєстру), як вкладника АТ "Дельта Банк" та подання до ФГВФО додаткової інформації щодо даних ОСОБА_1 і направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано відповідача внести дані ОСОБА_1 до переліку (реєстру), як вкладника АТ "Дельта Банк" та подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо даних ОСОБА_1, який має право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО на рахунках: № НОМЕР_1 по договору банківського вкладу "Класичний" (депозиту) № 009-03616-200215 "Зростаючий" у євро від 20 лютого 2015 року; № НОМЕР_2 по договору банківського вкладу "Класичний" (депозиту) №008-03616-200215 "Зростаючий" у доларах США від 20 лютого 2015 року; № НОМЕР_3 по договору банківською вкладу "Класичний" (депозиту) №009-03726-240215 "Зростаючий" у євро від 24 лютого 2015 року.

5.18 червня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 160/7886/18, в якій просив встановити контроль за виконанням рішення у відповідності статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати у встановлений строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 160/7886/18.

6. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 160/7886/18 залишено без задоволення.

7. Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою.

8. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України, оскільки до такої не додано документ про сплату судового збору.

9. Позивач подав до Третього апеляційного адміністративного суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому посилався на Закон України "Про захист прав споживачів".

10. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 160/7886/18 повернуто особі, яка її подала.

11.17 серпня 2020 року позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі № 160/7886/18, в якій просить скасувати останню, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

13. Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи не надходило.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Повертаючи позивачу апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що між сторонами справи відсутній спір щодо порушення прав споживача під час надання послуг, а тому положення Закону України "Про захист прав споживачів", в частині, що стосуються пільг щодо звільнення від сплати судового збору, на ОСОБА_1 не поширюються.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки останнім неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення, судом безпідставно повернуто апеляційну скаргу та позбавлено права на судовий розгляд його справи.

16. Суд апеляційної інстанції відступив від правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 15 травня 2019 року у справі №817/649/16, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя, оскільки на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" він звільнений від сплати судового збору.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.

18. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

21. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

22. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

23. Зі змісту позовної заяви у справі, що розглядається, убачається, що ОСОБА_1 позивається до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання відповідача подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", яка має право на відшкодування коштів.

24. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України "Про захист прав споживачів", який установлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

25. Відповідно до Закон України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

26. Згідно із статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

27. Преамбула Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - ~law16~) визначає метою ~law17~ створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

28. Відповідно до ~law18~ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

29. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України).

30. За змістом статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

31. З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

32. Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв'язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

33. Правовий висновок щодо застосування норм права у цих правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справах №817/649/16, № 817/777/16 та постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 817/649/16, від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19 та від 30 вересня 2019 року у справі №640/1677/19.

34. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що дія частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law24~).

35. Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 160/7886/18, а тому також звільнений від сплати судового збору.

36. Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Отже, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що дія частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на позивача, а тому ухвала про повернення апеляційної скарги є необґрунтованою, підлягає скасуванню та направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року скасувати.

Справу № 160/7886/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: І. В. Желєзний

А. І. Рибачук

В. М. Шарапа