ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/4485/18

адміністративне провадження № К/9901/17313/19, К/9901/17321/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Бучик А. Ю.,

судді: Рибачук А. І., Стеценко С. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Глущенка Д. В.,

учасники справи:

представник позивача - Петренко О. В.,

представник відповідача - Вільгельм А. Д.,

представник третьої особи ТОВ "Контактбудсервіс" - Омельчук П. І.,

представник Департаменту охорони культурної спадщини - Черненко І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 у складі колегії суддів: Чаку Є. В., Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І. у справі №826/4485/18 за позовом Громадської організації "Екопарк Осокорки" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Міністерство культури України, Управління охорони нерухомої культурної спадщини та заповідників про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Громадська організація "ЕКОПАРК ОСОКОРКИ" (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об'єктами житлового призначення мікрорайонів 1,2,2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. Перша черга будівництва. Будівництво підстанції ПС 110/10 кВ "Аркада" з КЛ 110 №1151508505330 (надалі по тексту - Дозвіл), виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України".

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано наступне:

- будівництво за оспорюваним дозволом має здійснюватися на території, яку згідно з даними містобудівного кадастру м. Києва віднесено до зелених зон загального користування відповідно до Генерального плану міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, згідно з яким територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів - територія великої паркової зони загального користування;

- будівництво суперечить приписам статті 86 Водного кодексу України, оскільки об'єкт розташовано ближче до краю водойми, ніж це дозволяється нормами вищезазначеного Кодексу;

- зону будівництва віднесено до зони охоронюваного природного ландшафту відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від
17.12.2002 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико - культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії в м. Києві".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Громадської організації "Екопарк Осокорки" задоволено.

Скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об'єктами житлового призначення мікрорайонів 1,2,2а житлового масиву "Осокорки-Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. Перша черга будівництва.

Будівництво підстанції ПС 110/10 кВ "Аркада" з КЛ 110 №1151508505330, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України".

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, на якій ТОВ "Контактбудсервіс" планував будівництво, належить до зони охоронюваного ландшафту.

Вказує, що рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від
16.07.1979 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури у м.

Києві. Згідно з п. 4,5 додатку до цього рішення до зон охоронюваного ландшафту входили: "Ріка Дніпро з островами і прибережною смугою намиву в районі Оболоні і смугою лівого берегу: вздовж водоводу Деснянського водопроводу, західна межа с.

Троєщена, затока р. Деснянки, південно-західні межі Русанівських садів і Микільської слобідки, Русанівська набережна, Березняківська набережна, затока Берковщина, с. Осокорки, оз. Підвірки, Колективні сади, Південні межі міста".

Наголошено, що жодних змін до меж зон охоронюваного ландшафту с. Осокорки в подальшому не вносилось, в тому числі і розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 № 1714).

Натомість, рішенням Київської міської ради № 370/1804 від 28.03.2002 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони. Заявник вказує, що згідно графічного матеріалу генерального плану - додатку до Генерального плану міста Києва "Історико містобудівний опорний план міста" вбачається, що територія зон охоронюваного ландшафту закінчується в зоні місцевості дачних земельних ділянок в районі станції метро Славутич, що виключає можливість віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 до зон охоронюваного ландшафту.

Вказує, що Схема меж зон охоронюваного ландшафту, як додаток до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 № 1714 істотно розширила межі зон охоронюваного ландшафту в районі станції метро Славутич і далеко на захід та південь, аж до Бортницької станції аерації, хоча з преамбули розпорядження від 25.12.2007 випливає, що на підставі відповідної наукової роботи коригуються лише зони охоронюваного ландшафту затоки р. Деснянка. Разом з тим, зазначена схема меж зон охоронюваного ландшафту не є документом, який може відповідно до чинного законодавства станом на 25.12.2007 - дату затвердження схеми, визначити нові чи скасовувати існуючі межі зон охоронюваного ландшафту. Встановлення належності меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 та інших земельних ділянок, переданих в оренду ТОВ "Контактбудсервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 774/3349, до території с. Осокорки і відповідно до зони охоронюваного ландшафту є можливим лише на підставі відповідної науково-проектної документації та технічної документації із землеустрою (проектів землеустрою).

Таким чином, заявник вважає, що Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до помилкового висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 належить до зони охоронюваного ландшафту, а проектна документація повинна була містити погодження будівництва з органом культурної спадщини.

Також в касаційній скарзі вказано, що апеляційний суд при обґрунтуванні заборони здійснення будівництва будівель та споруд на території зелених насаджень загального користування застосував нормативно-правові акти, зокрема ст. 1 Закону України "Про планування та забудову територій", п. 2 2.1.1, п. 2.3.10, п. 2.3.15 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від
27.01.2005 №11/2587, які втратили чинність на дату видачі оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт.

В касаційній скарзі також вказано, що споруда, призначена для перетворення електричної енергії з напруги, яка використовується для транспортування на великі відстані, є лінійною спорудою, а тому будівництво підстанції можливо в межах прибережно-захисної смуги озера Небреж та не суперечить ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Державна архітектурно-будівельна інспекція України також подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
20.05.2019 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Контактбудсервіс" отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 1,2,2а мікрорайон житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі міста Києва, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 16.07.2014 № 151/14/12/009-14.

Відповідно до п. 12 вищевказаних містобудівних умов та обмежень, вимоги щодо охорони культурної спадщини відсутні, оскільки об'єкти історико-культурної та архітектурної спадщини у кварталі розташування ділянки проектування відсутні.

Крім того вказано, що відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Також вказано про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо не врахування замовником будівництва прибережно-захисної смуги оз. Небреж - 50 метрів, оскільки містобудівними умовами та обмеженнями чітко визначено, що земельні ділянки в межах прибережно-захисних смуг слід використовувати без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних та інших) з обмеженнями відповідно до ст. 60, 61 Земельного кодексу України.

Враховуючи те, що оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт виданий на будівництво підстанції ПС 110/10кВ "Аркада" 3 КЛ 110кВ "ТЕЦ-5-Аркада", яка є лінійною спорудою, обмеження, визначені у вищезазначених містобудівних умовах та обмеженнях, та про які зазначає суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, не застосовуються.

Також вказано, що оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт не міг спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері, оскільки позивач не є учасником публічно-правових відносин при вчиненні відповідачем таких дій та прийнятті оскаржуваного рішення.

У поданому відзиві Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради просить касаційну скаргу ТОВ "Контактбудсервіс" залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. Вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 розташовується в зоні охоронюваного ландшафту згідно з рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток" (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 із змінами, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 25.12.2007 № 1714). У зв'язку з цим будь-які програми та проекти містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток, їх територій і зон охорони, повинні здійснюватись після погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини.

У поданому запереченні на відзив Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради ТОВ "Контактбудсервіс" вказує, що є підстави стверджувати, що зони охоронюваного ландшафту в даному випадку не були визначені у встановленому ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" порядку, оскільки науково-проектна документація щодо визначення меж зон охорони пам'яток у Київської міської державної адміністрації є відсутньою і не затверджувалась, а межі зон охоронюваного ландшафту визначені схемою, а не науково-проектною документацією, як цього вимагає ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", тобто, неналежним документом.

У поданому відзиві позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
20.05.2019 без змін.

Вказує, що належність земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:96:001:0008) до території, яка є зоною охоронюваного ландшафту підтверджується належними та допустимими доказами.

Разом з тим, у спірному випадку проект будівництва не був погоджений ані Державною службою з питань національної культурної спадщини, ані Міністерством культури України, а тому відповідач повинен був відмовити у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на підставі п.п. 1 п. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У відзиві позивач також покликався на те, що відповідач при прийнятті рішення про видачу дозволу на проведення будівельних робіт повинен був переконатись чи наміри забудови узгоджуються з вимогами Правил забудови м. Києва та Генерального плану м. Києва до 2020 року. Так, позивачем вказано, що відповідно до Генерального плану міста Києва до 2020 року (а саме: графічні матеріали п. 10 "Озеленення та рекреаційні зони"), затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів, яка охоплюється земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:96:001:0008), це територія великої паркової зони загального користування. Разом з тим, Пунктом
2.3.15 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.05 №11/2587 визначено, що не допускається будівництво будівель та споруд, окрім об'єктів обслуговування для забезпечення відпочинку та дозвілля населення, на територіях зелених насаджень загального користування: парків, скверів, бульварів, набережних, відповідно до п. 5.4 ДБН 360-92. Таким чином, на думку позивача, лише з цих підстав, відповідач повинен був відмовити заявнику у видачі дозволу на забудову земельної ділянки.

Крім того, позивачем вказано, що в жодній частині проектної документації чи експертного звіту такої документації не визначено, що будівля ПС "Аркада" є інженерною чи лінійною спорудою, а тому будівництво зазначеного об'єкту в межах прибережно - захисної смуги мало погоджуватись центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Інші учасники справи з відзивами на касаційні скарги до суду не звернулись.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" підлягають задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 № 774/3349 затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Контактбудсервіс" для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1,2,3,4,5,6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення за умови виконання пункту 3, у довгострокову оренду на 15 років (на період будівництва) передано ТОВ "Контактбудсервіс" земельні ділянки загальною площею 176,06 га для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1,2,3,4,5,6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва, зокрема, ділянку, загальною площею 90,62 га, в тому числі: 74,24 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, 16,38 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На виконання рішення № 774/3349 05.09.2005 між третьою особою ТОВ "Контактбудсервіс", як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем, укладено договір оренди земельної ділянки площею 90,6379 га у ж/м Осокорки-Центральні (1,2 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.09.2005 за № 63-6-00282 у книзі записів державної реєстрації; кадастровий номер ділянки - 8 000 000 000:96:001:0008.

Також судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від
01.10.2014 у справі №910/1977/14 за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1- Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договорів оренди, судом вирішено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва відмовити повністю.

Зі змісту вказаного рішення, серед іншого, випливає, що: "На виконання вимог ч. 6 ст.123 Земельного кодексу України та п. 14 рішення Київської міської ради "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві" від
15.07.2004 № 457/1867 (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення № 774/3349), проект відведення спірних земельних ділянок був погоджений з усіма органами, а саме:

- з землекористувачем (згода Київського міського голови на розроблення проекту відведення земельної ділянки ТОВ "Контактбудсервіс" від 17 травня 2005 року № Д-1145; Дарницької районної в м. Києві ради № 669 від 19.05.2005);

- органом по земельних ресурсах (позитивні висновки Київського міського головного управління земельних ресурсів від 04.07.2005 № 09-02-4/1807 про погодження проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" для комплексної забудови з об'єктами житлового і соціального призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1,2,3,4,5,6 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва та Головного управління земельних ресурсів);

- з природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами (позитивні висновки Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 30.06.2005 №06-6-25/2673, Управління охорони навколишнього природного середовища №071/04-4-19/2328 від 23.05.2005, Київської міської санепідемстанції від
20.05.2005 №3418, Головного державного санітарного лікаря м. Києва від
19.05.2005 № 990);

- з органами архітектури та охорони культурної спадщини (позитивні висновки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 05.07.2005 № 19-5345, Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини від 19.05.2005 № 001-09/2730).

Проект відведення земельних ділянок для комплексної забудови з об'єктами житлового і соціального призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1,2,3,4,5,6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи від 04 липня 2005 року № 829-05, який затверджений
04.07.2005 Державним комітетом України по земельних ресурсах, що спростовує доводи прокурора про відсутність такої експертизи. Вищевикладене свідчить, що відповідачем-2 при зверненні до відповідача-1 з заявою про отримання в орендне користування спірних земельних ділянок було дотримано вимоги чинного на той час законодавства".

Таким чином, встановленими згідно вказаного судового рішення є обставини, зокрема, щодо отримання проектом відведення земельних ділянок для комплексної забудови з об'єктами житлового і соціального призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1,2,3,4,5,6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

Судом першої інстанції вірно вказано, що в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не доказуються при розгляді справи № 826/4485/18, у якій бере участь особа, зокрема, ТОВ "Контактбудсервіс", обставини дотримання останньою вимог чинного законодавства щодо погодження з усіма органами проекту відведення земельних ділянок, отриманих за відповідними договорами (належним чином засвідчена технічна документація зі складання договорів міститься в матеріалах справи).

Також судами встановлено, що станом на дату винесення судом рішення у даній справі відомості про оскарження позивачем вищезазначеного рішення Київської міської ради відсутні, так само як і будь - які інші, ніж зазначено вище, судові рішення щодо даного питання.

Матеріали справи свідчать про розроблення та затвердження проектної документації на будівництво по об'єкту "Комплексна забудова території об'єктами житлового призначення мікрорайонів 1,2,2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі м. Києва. 2 черга будівництва. Коригування" (належним чином засвідчені копії документів та оригінал проекту, разом з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки кадастровий номер - 8 000 000 000:96:001:0008 містяться у справі).

26 березня 2015 року ТОВ "Контактбудсервіс" було видано дозвіл на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об'єктами житлового призначення мікрорайонів 1,2,2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. Перша черга будівництва. Будівництво підстанції ПС 110/10 кВ "Аркада" з КЛ 110 КВ "ТЕЦ-5-Аркада" №ІУ 115150850530". Згідно з оскаржуваним дозволом, відповідачем було погоджено проектну документацію, розроблену ТОВ "Нові будівельні матеріали", яка міститься в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що відповідач мав дійти висновку про протиправність самого будівництва, зважаючи на обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво, яке здійснюється на підставі виданого Дозволу - це будівництво підстанції, яка згідно з функціональним призначенням, буде перетворювати електричний ток, напругою 110 000 вольт, який передається з об'єкту електрогенерації - "ТЕС - 5", в ток напругою 10 000 вольт, який передається до трансформаторних підстанцій району Осокорки. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що споруда, призначена для такого перетворення, має вважатися лінійною спорудою, будівництво якої, як і будівництво мостів, об'єктивно має здійснюватися без врахування обмежень щодо наближення до води.

Також судом першої інстанції вказано, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що на виконання розпорядження від 17.05.2002 № 979 межі ділянки позивача були включені до зони охоронюваного ландшафту будь-яким іншим шляхом, ніж зазначено "с. Осокорки" в тексті рішення. З огляду на викладене, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав вважати редакцію розпорядження від
17.05.2002 № 979 такою, що обмежувала право третьої особи на забудову. При цьому, внесення змін до вказаного вище розпорядження розпорядженням від
25.12.2007 №1714, яким було визначено схему зон охоронюваного ландшафту, не може змінювати статус земельної ділянки наданої позивачу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належність земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:96:001:0008, на якій ТОВ "Контактбудсервіс" планував будівництво підстанції ПС 110 /10 кВ "Аркада" з КЛ 110 КВ "ТЕЦ-5-Аркада", до території, яка є зоною охоронюваного ландшафту підтверджується:

- розпорядженням Київської міської державної адміністрації 28.03.2002 №370/1804 "Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року";

- витягом з Містобудівного кадастру м. Києва;

- листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.05.2018 № 001-1656.

У зв'язку з наведеним колегія суддів апеляційної інстанції вказала, що відповідач, отримавши документи, подані ТОВ "Контактбудсервіс" для отримання дозволу на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об'єктами житлового призначення мікрорайонів 1,2,2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва, зобов'язаний був перевірити, чи можуть на вказаній території проводитися роботи, зазначені в проектній документації та чи погоджено будівництво з органами культурної спадщини. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що проект "Будівництва підстанції ПС 110/10кВ "Аркада" 3 КЛ 110кВ "ТЕЦ-5-Аркада" був погоджений органами культурної спадщини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання Державною архітектурно-будівельною інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт без наявності погодження з органами культурної спадщини, і відповідного дозволу такого органу, а також без врахування функціонального призначення території, на якій планувалось будівництво, а саме віднесення вказаної території до великої паркової зони загального користування, є порушенням Закону.

Крім того, судом апеляційної інстанції вказано, що ТОВ "Контактбудсервіс" не було дотримано умов, зазначених у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки мікрорайонів 1,2,2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва, та подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України проект "Будівництва підстанції ПС 110/10кВ "Аркада" 3 КЛ 110 кВ "ТЕЦ-5-Аркада", який передбачав проведення будівництва ПС на відстані 15 метрів від урізу води, в межах прибережно-захисної смуги озера Небреж, яка складає 50 метрів.

Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що відповідач зобов'язаний був відмовити ТОВ "Контактбудсервіс" в наданні дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва підстанції ПС 110/10кВ "Аркада" 3 КЛ 110кВ "ТЕЦ-5-Аркада" з підстав, передбачених п. 2, 3 ч. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 не відповідає, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з положеннями частини 3 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Зона охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Зона охоронюваного ландшафту - природна чи близька до природної незабудована територія за межами охоронної зони, з якою пам'ятка має активний візуальний зв'язок. Вона визначається для збереження і реабілітації природних утворень, які є характерним історичним середовищем пам'ятки, і відіграє важливу роль в образі населеного місця або окремому пейзажі, що містить пам'ятку. У зоні охоронюваного ландшафту забороняється будівництво капітальних будівель і споруд, шляхові і земляні роботи, що змінюють ландшафт, що охороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідників територій навколо них мають встановлюватись зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Ч. 2 ст.ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 53 та статті 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Верховний Суд зазначає, що визначальним у даній справі є встановлення статусу земельної ділянки, на якій ТОВ "Контактбудсервіс" планував будівництво підстанції ПС 110 /10 кВ "Аркада" з КЛ 110 КВ "ТЕЦ-5-Аркада", та віднесення цієї території до зони охоронюваного ландшафту.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що належність земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:96:001:0008 до території, яка є зоною охоронюваного ландшафту, підтверджується:

- розпорядженням Київської міської державної адміністрації 28.03.2002 №370/1804 "Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року";

- витягом з Містобудівного кадастру м. Києва;

- листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.05.2018 № 001-1656.

Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає матеріалам справи, з огляду на таке.

Встановлено, що рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від
16.07.1979 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури у м.

Києві.

Згідно з п. 4.5 додатку до цього рішення до зон охоронюваного ландшафту, в тому числі, входили: "Ріка Дніпро з островами і прибережною смугою намиву в районі Оболоні і смугою лівого берегу: вздовж водоводу Деснянського водопроводу, західна межа с. Троєщина, затока р. Деснянки, південно-західні межі Русанівських садів і Микільської слобідки, Русанівська набережна, Березняківська набережна, затока Берковщина, с. Осокорки, оз. Підвірки, колективні сади, південні межі міста."

Разом з тим, ТОВ "Контактбудсервіс" в касаційній скарзі вірно вказано, що в подальшому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від
17.05.2002 № 979 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") від 25.12.2007 №1714) фактичні зміни до меж зон охоронюваного ландшафту с. Осокорки не вносились. Так, пунктом 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" внесено зміни в додатки до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 та викладено в редакції згідно з додатками 1,2. Проте, с.

Осокорки не включалось до зони охоронюваного ландшафту, оскільки с. Осокорки вже було включено до зони охоронюваного ландшафту відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920.

Слід вказати, що напередодні рішенням Київської міської ради №370/1804 від
28.03.2002 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року.

Генеральний план міста Києва до 2020 року містить всі території (в тому числі зони охоронюваного ландшафту), визначені рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури у м.

Києві".

Генеральний план міста Києва до 2020 року є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а також розміщено на сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); є загальнодоступним для ознайомлення та загального користування широким загалом.

Відповідно до п. 3.4. ДБН Б. 1-3-97 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів" (чинного на дату затвердження Генерального плану міста Києва до 2020 року), генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться:

а) книга генерального плану;

б) брошура з основними положеннями генерального плану.

Графічними матеріалами є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконані у встановленому масштабі.

Відповідно до п. 3.4. ДБН Б. 1-3-97 в залежності від особливостей населених пунктів (природних, історико-культурних, інженерно-геологічних, планувальних тощо) в складі генерального плану виконуються додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани.

Відповідно до розділу 7 "Збереження та охорона історико-культурної спадщини" текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28.03.2002 (сторінка 36-37 текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року) на історико-містобудівному плані позначено: межі історико-архітектурних та історико- культурних заповідників, заповідних територій, зон охорони пам'яток, а також землі історико-культурного призначення (згідно Земельного Кодексу України). На історико-містобудівному опорному плані позначені всі території, визначені рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 920 від
16.07.1979 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури у м. Києві", на які поширюється режим охорони культурної спадщини.

Графічний матеріал генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва "Історико-містобудівний опорний план міста" (міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет) містить відмічені території зон охоронюваного ландшафту (відмічені вертикальними лініями зеленого кольору). Відповідно до зазначеного додатку вбачається, що територія зон охоронюваного ландшафту закінчується в районі місцевості дачних земельних ділянок в районі станції метро Славутич. Очевидно, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 розташована на захід від озера Мартишів, що виключає фактичну можливість віднесення зазначеної земельної ділянки до зон охоронюваного ландшафту.

Слід також вказати, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 №1714 "Про внесення змін до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 №920" (надалі за текстом - розпорядження КМДА від 25.12.2007р. №1714) внесено зміни у додаток 1 до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979) та викладено підпункт 3.4.6 пункту 3.4 у такій редакції:

"3.4.6. Ріка Дніпро з островами і прибережною смугою намиву в районі Оболоні і смугою лівого берегу до Московського мосту, затока р. Деснянки, південно-західні межі Русанівських садів, Микільської слобідки, Русанівська набережна, Березняківська набережна, затока Берківщина, с. Осокорки, оз. Підвірки, колективні сади, південні межі міста (див. схему)".

Різниця в змісті підпункту 3.4.6. в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 та в змісті підпункту 3.4.6. в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 р. № 1714 полягає в зазначенні в кінці підпункту слів:".. (див. схему)".

Саме схема меж зон охоронюваного ландшафту, що була додана розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 № 1714, істотно розширила межі зон охоронюваного ландшафту в районі метро Славутич і далеко на захід та південь, аж до Бортницької станції аерації, хоча з преамбули розпорядження від 25.12.2007 р. № 1714 випливає, що на підставі відповідної наукової роботи коригуються лише зони охоронюваного ландшафту затоки р. Деснянка.

Однак, колегія суддів зазначає, що зазначена схема меж зон охоронюваного ландшафту, встановлена розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 № 1714, не є документом, який відповідно до чинного законодавства станом на 25.12.2007 - дату затвердження схеми, визначає нові чи коригує існуючі межі зон охоронюваного ландшафту.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня науково-проектна документація, якою поширено зону охоронюваного ландшафту на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:96:001:0008, на якій ТОВ "Контактбудсервіс" планував будівництво підстанції ПС 110 /10 кВ "Аркада" з КЛ 110 КВ "ТЕЦ-5-Аркада".

З матеріалів справи вбачається, що на запит представника товариства "Контактбудсервіс" до Київської міської державної адміністрації від 21.06.2018 щодо надання інформації про розроблення науково-проектної документації, на підставі якої розпорядженням КМДА від 25.12.2007 №1714 затверджена Схема меж зон охоронюваного ландшафту від 25.12.2007, представником ТОВ отримані наступні відповіді від структурних підрозділів КМДА, кожен з яких за своїми функціями стосуються реалізації розпорядження КМДА від 25.12.2007 №1714:

- Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (КМДА) листом від 02.07.2018 №055-8484 зазначив, що з вказаного питання необхідно звертатись до Департаменту культури виконавчого органу Київради (КМДА), що свідчить про відсутність в Департаменті науково-проектної документації на підставі якої Розпорядженням КМДА затверджена Схема меж зон охоронюваного ландшафту від 25.12.2007;

- Департамент культури виконавчого органу Київради (КМДА) листом від 25.06.2018 №060-5271 вказав, що науково-проектна документація щодо визначення меж зони охоронюваного ландшафту в департаменті відсутня;

- Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) листом від
04.07.2018 Яв 057022-14097 також вказав, що науково-проектна документація, на підставі якої розпорядженням КМДА від 25.12.2007 р. №1714 затверджена Схема меж зон охоронюваного ландшафту від 25.12.2007р., у Департаменті відсутня;

- Державний архів м. Києва листом від 26.06.2018 №068/05-17/1292 повідомив, що до архіву передані документи по 29 грудня 2006 року включно.

Разом з тим, встановлення належності меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 та інших земельних ділянок, переданих ТОВ "Контактбудсервіс", на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №774/3349, до території с. Осокорки і відповідно до зон охоронюваного ландшафту можливо лише на підставі відповідної науково-проектної документації та технічної документації із землеустрою (проектів землеустрою).

З огляду на відсутність розробленої науково-проектної документації та технічної документації із землеустрою (проектів землеустрою), колегія суддів погоджується з доводами ТОВ "Контактбудсервіс" стосовно того, що зони охоронюваного ландшафту в даному випадку не були остаточно визначені у порядку, встановленому ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Крім того, згадувані рішення містять визначення спірної території загалом, як "с. Осокорки". При цьому загальновідомими та такими, що в силу частини 3 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню є відомості щодо отримання селом Осокорки статусу селища міського типу в межах Дарницького району Києва ще у 1984 році, знесення частини селища Осокорки для будівництва нової магістралі - проспетку Миколи Бажана, а також транспортної розв'язки біля Південного мосту в 1986 році та повернення селища до складу міста в 1989 році. Отже, на момент прийняття згаданих рішень правовий статус території с. Осокорки в межах розглядуваної справи не визначено, конкретні координати на карті, що обмежують територію з такою назвою, -відсутні, як і власне саме селище Осокорки в певній частині або цілком в якості зони охоронюваного ландшафту, яке нині входить до складу міста Києва.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з покликаннями заявників касаційних скарг, що Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, на якій ТОВ "КОНТАКТБУДСЕРВІС" планував будівництво, належить до зони охоронюваного ландшафту.

За таких обставин, вірними є доводи заявників касаційних скарг стосовно того, що проектна документація на будівництво не повинна була містити погодження будівництва з органами культурної спадщини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність обмежень щодо забудови земельної ділянки, встановлених з метою охорони пам'яток культурної спадщини також підтверджується змістом виданих замовнику будівництва (ТОВ "Контактбудсервіс") містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що містять комплекс планувальних та архітектурних вимог до забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:96:001:0008.

Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р №3038-VI містобудівні умови та обмеження містять планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони).

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були видані ТОВ "КОНТАКТБУДСЕРВІС" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 16.07.2014 за № 151/14/009-14 (копія наявна в матеріалах справи) на земельну ділянку з кадастровим номером undefined, розташовану за адресою ж/м Осокорки-Центральні у Дарницькому районі міста Києва (1,2,2а мікрорайони).

Зазначені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є чинними, не скасовані.

В розділі 5 "Планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони) та розділі 12 "Вимоги щодо охорони культурної спадщини" містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 16.07.2014 за № 151/14/009-14 не зазначено відомості про наявність зон охоронюваного ландшафту на території, яка охоплюється земельною ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції також покликався на те, що надання Державною архітектурно-будівельною інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт без врахування функціонального призначення території на якій планувалось будівництво, а саме віднесення вказаної території до великої паркової зони загального користування, є порушенням законодавчих приписів.

Проте, обґрунтовуючи заборону здійснення будівництва будівель і споруд на територіях зелених насаджень загального користування, суд апеляційної інстанції застосував нормативно - правові акти, які втратили чинність на дату видачі оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт, зокрема ст. 1 Закону України "Про планування та забудову територій", п. 2.1.1, п. 2.3.10, п. 2.3.15 Правил забудови міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від
27.01.2005 №11/2587.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2005, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Контактбудсервіс", земельна ділянка, яка розташована за адресою ж/м Осокорки-Центральні (1,2 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва, має наступне цільове призначення - для забудови об'єктами житлового і соціально побутового призначення.

Таким чином, Суд зазначає, що отримання дозволу на виконання будівельних робіт не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:96:001:0008, оскільки її цільове призначення - для забудови об'єктами житлового і соціально побутового призначення.

Щодо покликання суду апеляційної інстанції на те, що територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів, яка охоплюється земельною ділянкою, на якій ТОВ "Контактбудсервіс" планував будівництво підстанції ПС 110/10 кВ "Аркада" з КЛ 110 КВ "ТЕЦ-5-Аркада", відповідно до графічних матеріалів до Генерального плану міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від
28.03.2002 №370/1804, відноситься до території великої паркової зони загального користування слід вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською міською радою 6 скликання
27.11.2009 прийнято рішення N 695/2764 "Про затвердження детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва", яким затверджено детальний план території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників, що додаються, як основу планувальної організації та функціонального зонування території, червоних ліній, розташування вулиць і доріг, мікрорайонів багатоповерхової забудови, щільності забудови, подальшого розроблення проектної документації та прийняття рішень щодо розміщення об'єктів містобудування. Також вирішено питання забудови та відведення земельних ділянок при освоєнні другої черги детального плану території в межах земель, наданих у користування, вирішувати за згодою землекористувачів.

Зі змісту рішення N 695/2764 "Про затвердження детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва" вбачається, що територія в межах детального плану території становить 577,5 га, у т. ч. на замовлення ТОВ "Контактбудсервіс" 176,04 га., тобто 176,04 га за договором оренди передано в користування ТОВ "Контакбудсервіс" для будівництва житлового району Осокорки- центральні.

Таким чином, як вірно вказано судом першої інстанції, вбачається юридичний конфлікт між попередніми та наступними рішеннями Київської міської ради, виконавчого органу - Київської міської державної адміністрації, що безпосередньо впливає на права та інтереси позивача в справі. Тому вочевидь вказані органи виконавчої влади при прийнятті рішень в межах визначеної компетенції діяли всупереч засад законності, послідовності, чіткості, логічності, визначеності.

Адже дотримання останніх має сприяти високій якості прийнятих рішень, не повинно допускати будь-якої двозначності та варіативності в питаннях щодо регулювання певного виду суспільних відносин, що мають тотожний об'єкт, а саме: визначення меж зон охоронюваного ландшафту, розташування їх на місцевості та забезпечити однозначність правозастосування в процесі реалізації для уникнення свавілля, розбалансованості і безладу у вказаних правовідносинах. Надважливим є довготривале застосування вказаних рішень широким колом осіб, що викликає підвищену увагу та інтерес суспільства через значну актуальність та вимагає гарантованої бездоганності в питанні однозначності їх юридичного тлумачення.

Тому не може бути виправдана непослідовна та безвідповідальна поведінка суб'єктів владних повноважень, що мають в розпорядженні безліч правових інструментів та професійних засобів для прогнозування та недопущення таких прикрих випадків, здійснення належного урядування та співпраці один з одним.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" ( № 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Таким чином, оскільки Київською міською радою було надано позивачу земельну ділянку для забудови, затверджено детальний план забудови території, у Державної архітектурно-будівельної інспекції України були відсутні підстави для відмови у видачі дозволу на будівництво.

Щодо покликання суду апеляційної інстанції стосовно того, що ТОВ "Контактбудсервіс" не було дотримано умов, зазначених у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки мікрорайонів 1,2,2 а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва, та подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України проект "Будівництва підстанції ПС 110/10кВ "Аркада" 3 КЛ 110кВ "ТЕЦ-5-Аркада", який передбачав проведення будівництва ПС на відстані 15 метрів від урізу води, а саме в межах прибережно-захисної смуги озера Небреж, яка складає 50 метрів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 86 Водного кодексу України, на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Судом апеляційної інстанції вірно вказано, що чинне законодавство України не містить нормативного визначення лінійної споруди.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд, затвердженого Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо. Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта.

Відповідно до коду вищезазначеного класифікатора 2214, позиції 22 класифіковано трубопроводи, комунікації та лінії електропередачі - магістральні лінії електропередачі. Згідно з примітками цей клас включає, зокрема, магістральні електричні лінії (повітряні та підземні) високої напруги або електричні розподільні лінії середньої напруги, трансформаторні станції та підстанції, опори, трансформаторні станції та підстанції магістральних ліній електропередачі.

Згідно з Державними будівельним нормами А.2.2-3-2014 лінійний об'єкт інженерно-транспортної інфраструктури це наземні, надземні або підземні лінійні об'єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що будівництво на підставі виданого дозволу, - це будівництво підстанції, яка, згідно з функціональним призначенням покликана перетворювати електричний ток, напругою 110 000 вольт, який передається з об'єкту електрогенерації - "ТЕС - 5", в ток напругою 10 000 вольт, який передається до трансформаторних підстанцій району Осокорки. Дані обставини безпосередньо випливають з назви будівництва, зазначеної в оскаржуваному дозволі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначене перетворення електричної енергії з напруги, яка використовується для транспортування на великі відстані, вбачається частиною лінії транспортування електричної енергії від виробника до споживача. У зв'язку з викладеним, суд дійшов обґрунтованого висновку, що споруда, призначена для такого перетворення, має вважатися лінійною спорудою, будівництво якої має здійснюватися без врахування обмежень щодо наближення до води.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не спростовано висновки суду першої інстанції в частині того, що підстанція ПС 110/10кВ "Аркада" 3 КЛ 110кВ "ТЕЦ-5-Аркада" є лінійною спорудою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач зобов'язаний був відмовити ТОВ "Контактбудсервіс" в наданні дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва підстанції ПС 110/10кВ "Аркада" 3 КЛ 110кВ "ТЕЦ-5-Аркада" з підстав, передбачених п.2, 3 ч. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко

Постанову складено та підписано 10.10.2019.