Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 380/3966/24

адміністративне провадження № К/990/3576/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року (постановлене суддею-доповідачем Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (ухвалену суддями у складі колегії: судді-доповідача: Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, скаржник, Управління), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач 2), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зарахування їй періоду роботи з 16 жовтня 1986 року по 04 липня 2001 року до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, починаючи з 02 серпня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачці період роботи з 16 жовтня 1986 року по 04 липня 2001 року до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та призначити пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, починаючи з 02 серпня 2023 року, з урахуванням проведених виплат;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №134650006719 від 07 серпня 2023 року про відмову у обчисленні та виплаті позивачці пенсії державного службовця із урахуванням довідок Львівської районної державної адміністрації від 02 серпня 2023 року №26/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; від 02 серпня 2023 року №27/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обчислити та виплатити ОСОБА_1 пенсію державного службовця після її звільнення з посади державної служби з 02 серпня 2023 року на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок № 622) із урахуванням довідок Львівської районної державної адміністрації від 02 серпня 2023 року №26/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; від 02 серпня 2023 року №27/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, з урахуванням проведених виплат.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона звернулася до Управління із заявою про обчислення пенсії як державного службовця після звільнення з державної служби 02 серпня 2023 року, додавши відповідні довідки про складові заробітної плати. Проте рішенням відповідача 2 від 07 серпня 2023 року їй відмовлено у переведенні на пенсію за Законом №3723-XII, мотивуючи це тим, що з 2021 року вона вже отримує пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 07 серпня 2023 року №134650006719 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачці з 02 серпня 2023 року пенсію державного службовця із урахуванням довідок Львівської районної державної адміністрації від 02 серпня 2023 року №26/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; від 02 серпня 2023 року №27/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після призначення у 2021 році пенсії державного службовця позивачка продовжувала працювати на посаді державної служби, отримуючи пенсію, обраховану згідно положень Закону № 1058-IV, а тому має право після її звільнення з посади державної служби на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

5. Щодо вимоги позивачки про зарахування періоду роботи з 16 жовтня 1986 року по 04 липня 2001 року до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та призначити пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що під час розгляду справи встановлено, що зазначений період зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, Порядку №622, а також без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 січня 2021 року у справі №644/4530/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17.

8. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, що у позивачки наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця за віком згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням довідок Львівської районної державної адміністрації від 02 серпня 2023 року №26/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; від 02 серпня 2023 року №27/04-31/23 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, для обчислення розміру її пенсії.

9. Так, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що ОСОБА_1 вже була отримувачем пенсії за віком Закону №3723-ХІІ, а тому права на переведення на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Закону №889-VIII та обчислення розміру пенсії відповідно до Порядку №622 вона не має.

10. Також відповідач робить посилання на положення пункту 3 Порядку №622, у якому зазначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

11. Відповідач вважає, що враховуючи умови призначення пенсії державного службовця, передбачені пунктом 3 Порядку №622, а також те, що позивачці вже призначалась пенсія за віком за Законом № 3723-ХІІ, призначити їй пенсію відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 02 серпня 2023 року №26/04-31/23, №27/04-31/23 підстав немає.

12. Для обґрунтування своєї позиції відповідач наводить висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2021 року у справі №644/4530/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17, у яких зазначено, що оскільки законодавством, чинним на час звернення позивачки за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до суду 28 січня 2025 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 380/3966/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 вересня 2025 року.

16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

17. Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження з матеріалами касаційної скарги, була направлена позивачці засобами поштового зв`язку і вручені, згідно з інформацією трекінгу за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення № 0610242329468, 02 квітня 2025 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 03 вересня 2019 року їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.

19. 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.

20. З 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду державного службовця, виплата пенсії проводилась відповідно до Закону №1058-IV.

21. 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати.

22. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №134650006719 від 07 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ на підставі заяви від 02 серпня 2023 року.

23. Зі змісту рішення встановлено, що ОСОБА_1 вже отримувала пенсію згідно з Законом №889-VIII, а тому не має права на повторне переведення на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Розділу ХІ Закону №889-VIII та обчислення її розміру відповідно до Порядку №622.

24. Також за даними вказаного рішення, страховий стаж (повний) становить 43 роки 1 місяць 3 дні, у тому числі держслужбовця - 18 років 3 місяці 24 дні.

25. Не погоджуючись із незарахуванням періоду роботи з 16 жовтня 1986 року по 04 липня 2001 року до стажу держслужби та з відмовою у переведенні на пенсію за іншим законом, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

26. У процесі розгляду справи також встановлено, що згідно з довідкою Форми РС-право, сформованої 14 листопада 2023 року, період роботи з 16 жовтня 1986 року по 04 липня 2001 року не зараховано позивачці до трудової діяльності держслужбовця. Однак у відповідь на адвокатський запит представника позивача, юридичним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано відповідь від 12 грудня 2023 року про те, що зазначений період роботи вже зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що свідчить про наявність більше 20 років відповідного стажу.

Позиція Верховного Суду

27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

33. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

34. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

36. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

37. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

38. Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

39. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

40. До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-ХІІ.

41. З 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VІІІ.

42. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

43. Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

44. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

45. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

46. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 03 вересня 2019 року їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.

48. 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.

49. З 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду державного службовця, виплата пенсії проводилась відповідно до Закону №1058-IV.

50. 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати, отриманих за її останнім місцем роботи.

51. Проте у такому переведенні їй було відмовлено, оскільки, за твердженням відповідача, позивачка вже отримувала пенсію за Законом № 889-VIII. Відповідно, права на обчислення такої пенсії згідно положень Порядку № 622 позивачка теж не має.

52. Водночас колегія суддів не вважає зазначені твердження відповідача обґрунтованими з огляду на таке.

53. Відповідно до частини сьомої статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям у період роботи на посадах державної служби виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV.

54. Таким чином, законодавець передбачив особливий механізм виплати пенсії державного службовця: право на призначення такої пенсії виникає з досягненням відповідного віку та стажу, але її фактична виплата здійснюється лише після звільнення з державної служби. Якщо ж особа продовжує працювати на посаді державного службовця, то виплата пенсії за Законом №3723-ХІІ не проводиться, і нарахування здійснюється за загальними правилами Закону №1058-IV.

55. З урахуванням наведених норм слід зазначити, що 07 квітня 2021 року позивачці було призначено пенсію за віком державного службовця за Законом №889-VIII (прикінцеві положення якого відсилають до застосування статті 37 Закону №3723-ХІІ). Проте з 08 квітня 2021 року вона продовжила працювати на посаді державної служби, що спричинило автоматичне застосування спеціальної норми - частини сьомої статті 37 Закону №3723-ХІІ, якою передбачено припинення фактичної виплати такої пенсії. У цей період їй здійснювалася виплата у розмірі, обчисленому за правилами Закону №1058-IV.

56. Водночас отримання позивачкою у цей період пенсії, обчисленої за правилами Закону №1058-IV, не може розцінюватися як переведення її на інший вид пенсії. Це не прояв дискреції органу чи реалізація вибору самої особи між різними видами пенсійного забезпечення, а виключно правовий наслідок спеціального регулювання: у період роботи на державній службі пенсія, призначена за статтею 37 Закону №3723-ХІІ (у системному зв`язку з пунктами 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII), фактично не виплачується, і замість цього здійснюється нарахування та виплата за нормами загального закону - Закону №1058-IV.

57. Таким чином, виплата пенсії, обчисленої за статтею 37 Закону №3723-ХІІ, у період роботи на держслужбі правомірно не здійснювалася (частина сьома статті 37 Закону №3723-ХІІ), а виплати провадилися за Законом №1058-IV. Це не є переведенням на інший вид пенсії та не виключає право на обчислення після звільнення відповідно до Порядку №622.

58. Отже, посилання відповідача на те, що позивачка у серпні 2023 року нібито повторно реалізувала право на переведення на пенсію, призначену за Законом №889-VIII, є необґрунтованим та таким, що не відповідає змісту чинних норм. 08 квітня 2021 року фактично не відбулося жодного нового призначення чи переведення на інший вид пенсійного забезпечення, а діяла спеціальна законодавча конструкція, відповідно до якої у разі продовження роботи на державній службі виплата пенсії за статтею 37 Закону №3723-ХІІ припиняється, і замість цього проводиться виплата у розмірі, визначеному за правилами Закону №1058-IV. Те, що позивачка у своїй заяві в серпні 2023 року формулювала вимоги саме як «переведення», не змінює юридичної природи спірних правовідносин і може бути пояснене відсутністю у неї спеціальних знань у сфері пенсійного законодавства. Обов`язок же правильно кваліфікувати правову підставу і спосіб призначення пенсії покладається на орган пенсійного фонду, який діє виключно на підставі та в межах закону.

Щодо порядку обчислення розміру пенсії, з урахуванням наданих позивачкою довідок, колегія суддів вказує таке.

59. Правовідносини щодо обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Порядком № 622.

60. Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

61. Системний аналіз цієї норми свідчить, що вона поширюється виключно на тих осіб, які:

станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) перебували на державній службі;

мали необхідний стаж для збереження права на пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону №3723-ХІІ (пункти 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII);

до 01 травня 2016 року ще не реалізували право на призначення пенсії державного службовця, тобто їм фактично не призначалася і не виплачувалася така пенсія.

62. Зі встановлених обставин цієї справи вбачається, що позивачка повністю відповідає умовам, визначеним пунктом 3-1 Порядку №622. Зокрема, на момент набрання чинності Законом №889-VIII - 01 травня 2016 року - вона перебувала на посаді державної служби та мала необхідний стаж роботи на відповідних посадах, що забезпечує збереження права на пенсію державного службовця. Водночас до цієї дати позивачці не було призначено і фактично не виплачувалося пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону №3723-ХІІ, адже перше рішення про призначення їй пенсії державного службовця було ухвалено лише у 2021 році. Таким чином, вона належить до кола осіб, для яких законодавець спеціально передбачив можливість обчислення пенсії на умовах Порядку №622 після остаточного звільнення з державної служби.

63. За таких обставин, колегія суддів наголошує, що позивачка підпадає під регулювання пункту 3-1 Порядку №622, а відтак після її остаточного звільнення з державної служби 02 серпня 2023 року відповідач був зобов`язаний провести обчислення пенсії державного службовця на умовах цього Порядку із врахуванням поданих довідок про заробітну плату.

64. Таким чином, висновок відповідача про відсутність у позивачки права на обчислення пенсії державного службовця за Порядком №622 є помилковим і суперечить змісту пункту 3-1 Порядку № 622.

65. Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

66. Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

67. Згідно із статтею 41 Закону № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

68. За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин стаття 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

69. Згідно з пунктом 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

70. Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).

71. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що подані позивачкою довідки від 02 серпня 2023 року №26/04-31/23 та №27/04-31/23, повністю відповідають формі, затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3.

72. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано визнав протиправним рішення Управління №134650006719 про відмову в обчисленні та виплаті позивачці пенсії державного службовця, оскільки воно суперечить вимогам статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктам 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та пункту 3-1 Порядку №622. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що подані позивачкою довідки Львівської районної державної адміністрації від 02 серпня 2023 року №26/04-31/23 і №27/04-31/23 відповідають встановленій формі та є належними документами для обчислення пенсії державного службовця. Саме з 02 серпня 2023 року, дати звернення із заявою та поданням усіх необхідних документів, у відповідача виник обов`язок провести таке обчислення й нарахувати позивачці пенсію за віком у порядку, визначеному чинним законодавством, із урахуванням вже здійснених виплат.

73. При цьому судами правильно наголошено, що йдеться не про звичайний перерахунок пенсії, а про окрему правову ситуацію - обчислення її розміру після звільнення з державної служби, яке прямо передбачене Порядком №622. З огляду на це, Суд вважає нерелевантним посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2021 року у справі №644/4530/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17, оскільки останні стосуються неможливості здійснення перерахунку пенсії, призначеної за Законом № 3723-ХІІ у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, а спір у справі, рішення у якій оскаржуються, стосується не перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітку, а первинного обчислення після звільнення з державної служби на підставі належних довідок.

74. Крім того, колегія суддів вказує, що під час касаційного перегляду також не знайшли підтвердження доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, Порядку №622.

75. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

78. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа