Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.08.2018 року у справі №591/245/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 591/245/17

адміністративне провадження № К/9901/60257/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" до виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет ", публічне акціонерне товариство "Сумбуд" про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" на рішення Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Клименко А. Я. від 29 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Спаскіна О. А., Любчич Л. В., Калитки О. М. від 11 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНС" (далі - ТОВ "СЕНС", позивач) звернулось до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - виконком Сумської МР, відповідач), треті особи: Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет", Публічне акціонерне товариство "Сумбуд" (далі - треті особи), в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Сумської МР № 723 від 20 грудня 2016 року "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС" та зобов'язати виконком Сумської МР прийняти на черговому засіданні рішення про присвоєння поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС" на підставі заяви ТОВ "СЕНС" від 26 червня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що прийняте 20 грудня 2016 року відповідачем рішення № 723 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС" є протиправним, безпідставним, ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року, що залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх необґрунтованості, оскільки оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з неподанням ТОВ "СЕНС" на вимогу виконкому проектної документації на будівництво об'єкта.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ "СЕНС" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 27 серпня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 4 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/245/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не заявляли.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій у порушення частини 4 статті 78 КАС України вдалися до переоцінки обставин, які вже встановлені у судовому рішенні, що набуло законної сили, зокрема, зазначає, що під час розгляду справи № 818/329/16 суди встановили, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 15 травня 2016 року № СМ 142151350525 відповідає вимогам законодавства та не містить недостовірних відомостей, які можуть бути підставою для її скасування.

Також скаржник вказує на недотримання судами попередніх інстанцій частини 1 статті 244 КАС України через невмотивованість висновків судів про те, що у позивача відсутня розроблена технічна документація на об'єкт будівництва.

З посиланням на статтю 58 Конституції України скаржник зазначає, що суди під час винесення рішення у справі порушили принцип незворотності дії закону у часі та застосували до спірних правовідносин акт, який набув чинності після завершення будівництва об'єкта, а саме - Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (ДБН А.3.1-2-93), який вступив у силу з 1 січня 1994 року, у той час, як будівництво об'єкта здійснювалось з 22 січня 1993 року по 20 грудня 1993 року.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що при розгляді заяви ТОВ "СЕНС" про присвоєння поштової адреси Департаментом містобудування та земельних відносин вже було визначено у встановленому порядку можливість присвоєння поштової адреси, що підтверджується розробленим та переданим на розгляд виконкому Сумської МР проектом рішення.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ТОВ "СЕНС" не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 26 червня 2015 року позивач вперше звернувся до директора Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР з заявою про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна (автомобільній стоянці) за адресою: м. Суми, просп. Михайла Лушпи, 7а. До заяви ТОВ "СЕНС" додало копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копію державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, копію технічного паспорта, копію постанови Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2014 року.

18 серпня 2015 року питання присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна (автомобільній стоянці) за адресою: м. Суми, просп. Михайла Лушпи, 7а розглядалось на засіданні виконавчого комітету Сумської МР. Після дослідження доданих до заяви документів, розгляду підготовленого Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської МР проекту рішення та за результатами голосування, питання присвоєння поштової адреси було знято з розгляду.

Не погодившись з діями Департаменту, позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Сумської МР, третя особа - Департамент містобудування та земельних відносин Сумської МР, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Державна інспекція сільського господарства в Сумській області, публічне акціонерне товариство "Сумбуд" про зобов'язання вчинити дії та визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Сумської МР, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 591/6935/15-а, яке набрало законної сили, дії виконавчого комітету визнано такими, що порушують процедуру, встановлену Порядком присвоєння та зміни поштових адрес об'єктам нерухомого майна у місті Суми, затвердженим рішенням Сумської МР від 24 вересня 2014 року № 3554-МР (далі -Порядок № 3554-МР), у зв'язку з чим судом зобов'язано виконавчий комітет розглянути заяву ТОВ "СЕНС" від 26 червня 2015 року по суті.

Резолютивною частиною постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 591/6935/15-а скасовано рішення виконавчого комітету Сумської МР про виключення з додатку 1 до рішення виконавчого комітету Сумської МР № 436 від 18 серпня 2015 року пункту 20 щодо присвоєння поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС", що знаходиться за адресою: м. Суми, просп. М. Лушпи, 7а, та зобов'язано виконавчий комітет Сумської МР розглянути на черговому засіданні питання щодо присвоєння поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС", що знаходиться за адресою: м. Суми, просп. М. Лушпи, 7а.

19 жовтня 2016 року позивач звернувся до виконавчого комітету Сумської МР із заявою про виконання постанови Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 591/6935/15-а.

До заяви долучив наступні документи: копію постанови Зарічного районного суду від 30 червня 2016 року та копію постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 591/6935/15-а; копію виконавчого листа від 12 жовтня 2016 року; копії постанови Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі № 818/329/16.

Інші документи, передбачені пунктом 2.2 Порядку № 3554-МР, не надавалися, але в заяві від 13 вересня 2016 року позивач зазначив, що всі необхідні документи надавалися Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської МР до заяви від 26 червня 2015 року, а саме: копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копія державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації; копія технічного паспорту; копія Постанови Вищого адміністративного суду 2 квітня 2014 року щодо необхідності сплати коштів на розвиток інфраструктури міста.

Відповідно до пункту 3.2 рішення Сумської МР від 27 січня 2016 року № 254-МР "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності" припинено шляхом ліквідації Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

У зв'язку з цим позивачу було запропоновано надати копії основних документів, зазначених в пункті 2.2 Порядку № 3554-МР.

14 листопада 2016 року позивач додатково надав документи, передбачені пунктом
2.2 Порядку № 3554-МР, у зв'язку з тим, що зазначені документи залишилися в Департаменті, який ліквідовано та матеріали не передані до нового органу, відповідального за вирішення питання по суті.

Листом від 18 листопада 2016 року представник виконавчого комітету повідомив про те, що відповідно до пункту 2.7 Порядку № 3554-МР додатково необхідно додати проектну документацію об'єкта будівництва та ситуаційний план щодо місцезнаходження об'єкта нерухомого майна.

24 листопада 2016 року позивач надіслав відповідачу копію будівельного паспорту № 43/2 від 22 січня 1993 року.

2 грудня 2016 року листом № 1544 відповідач, посилаючись на те, що будівельний паспорт є тільки вихідними даними для розроблення проектної документації об'єкта будівництва, а не самим проектом, повторно запропонував позивачу надати необхідну проектну документацію об'єкта будівництва, а також повідомив, що після цього питання присвоєння поштової адреси буде розглянуто на черговому засіданні виконкому.

У відповідь, листом № 1679 від 6 грудня 2016 року позивач зазначив, що повний пакет документів надавався при першому зверненні листом від 26 червня 2015 року, на підставі зазначеного пакету Департамент розробив проект рішення, який передано на розгляд виконавчому комітету у зв'язку з тим, що на той час додаткових документів Департаментом не вимагалося, а виконавчий комітет по суті питання не розглянув, тому відповідно до рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 591/6935/15-а наполягав на розгляді питання виконавчим органом Сумської МР на підставі старого пакету документів без витребуваних додаткових матеріалів.

20 грудня 2016 року відповідачем було прийнято рішення № 723 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС"" у зв'язку з відсутністю затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації на будівництво об'єкту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Зарічного районного суду м.

Суми від 29 березня 2018 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження виконкому Сумської МР у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Як слідує з підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Згідно статті 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Аналізуючи вищевказані норми законів, суд приходить до висновку, що вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, в даному випадку до повноважень виконавчого комітету Сумської МР. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури шляхом прийняття власних правил.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 441/1625/15-а та від 13 серпня 2020 року № 344/9283/16-а.

Питання присвоєння та зміни поштових адрес об'єктам нерухомого майна у місті Суми врегульовано Порядком № 3554-МР.

Відповідно пункту 1.2 Порядку № 3554-МР цей Порядок встановлює на території міста Суми єдиний функціональний механізм присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна та закріплює основні принципи присвоєння та зміни адрес, основи ведення реєстру поштових адрес міста Суми.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 3554-МР цей Порядок діє на території міста Суми і є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами державної влади та місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території

Пунктом 2.11 Порядку № 3554-МР передбачено, що у випадку відповідності документів вимогам Порядку розгляд звернень та підготовка проекту рішення виконавчого комітету Сумської МР проводиться Департаментом у термін, який з дня отримання звернення не повинен перевищувати 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 2.13 Порядку № 3554-МР за результатом розгляду проекту виконком приймає рішення про присвоєння/зміну/відмову у присвоєнні поштової адреси об'єкту нерухомого майна, земельній ділянці у відповідності до вимог Порядку.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку № 3554-МР до заяви про присвоєння або зміну поштової адреси об'єкту нерухомого майна додаються такі документи: 1) для фізичної особи - копія паспорта; 2) для юридичної особи та фізичної особи- підприємця - копія витягу або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); 3) копія документа, що посвідчує право власності /користування земельною ділянкою (окрім квартир) або документ, що посвідчує сплату земельного податку - для вбудованих нежитлових приміщень; 4) копія правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності замовника на об'єкт нерухомого майна (окрім новозбудованих об'єктів); 5) копія документу, що засвідчує готовність об'єкта до експлуатації (для новозбудованих, реконструйованих об'єктів); 6) копія технічного паспорту об'єкта нерухомого майна; 7) копія документу, що підтверджує сплату пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, крім замовників будівництва, які не залучаються до пайової участі відповідно до пункту 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (для новозбудованих, реконструйованих об'єктів); 8) копія рішення виконавчого комітету Сумської міської ради щодо зміни функціонального призначення об'єкту нерухомого майна, або їх частин (переведення нежитлових приміщень у категорію житлових; житлових будинків квартирного типу у будинки садибного типу, а також переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові).

Зі змісту наведених правових норм слідує, що після отримання документів, визначених пунктом 2.2 Порядку № 3554-МР, та їх перевірки на відповідність вимогам законодавства, Департамент у термін, який з дня отримання звернення не повинен перевищувати 30 календарних днів, готує проект рішення виконкому.

Останній за результатом розгляду підготовленого Департаментом проекту приймає рішення про присвоєння/зміну/відмову у присвоєнні поштової адреси об'єкту нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що за результатом розгляду заяви позивача від 26 червня 2015 року та поданих до неї документів Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської МР розроблено проект рішення виконкому Сумської МР про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна (автомобільній стоянці) за адресою: м. Суми, просп. Михайла Лушпи, 7а.

18 серпня 2015 року на засіданні виконкому МР прийнято рішення про зняття з розгляду проекту рішення про присвоєння поштової адреси. Вказане рішення виконкому скасовано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 591/6935/15-а, яке набрало законної сили, та зобов'язано виконком Сумської МР повторно розглянути заяву позивача від 26 червня 2015 року та прийняти рішення відповідно до Порядку № 3554-МР. Судове рішення мотивовано тим, що дії виконавчого комітету щодо зняття проекту рішення про присвоєння поштової адреси з розгляду порушують процедуру, встановлену Порядком № 3554-МР.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що на момент звернення позивача до виконкому Сумської МР із заявою від 19 жовтня 2016 року про виконання судового рішення у структурі Сумської МР відбулись організаційні зміни, внаслідок яких було ліквідовано Департамент містобудування та земельних відносин Сумської МР та утворено Управління архітектури та містобудування Сумської МР (рішення Сумської МР від 27 січня 2016 року № 254-МР "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності").

Оскільки новостворене Управління не було визначене правонаступником Департаменту та до нього не перейшли матеріали та документи ліквідованого Департаменту, однак перейшли повноваження та функції останнього, Управління запросило у позивача подати пакет документів повторно.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що 14 листопада 2016 року позивач повторно надав документи Управлінню, передбачені пунктом 2.2 порядку, у числі яких була й декларація про готовність об'єкта до експлуатації № CM 142151350525 від 15 травня 2015 року.

Разом з тим, наказом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області № 18-Н від 25 березня 2016 року реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації № CM 142151350525 від 15 травня 2015 року була скасована.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 818/329/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, вищезазначений наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області № 18-Н від 25 березня 2016 року визнано незаконним та скасовано. Зокрема, суди дійшли до висновку про те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 15 травня 2016 року № СМ 142151350525 відповідає вимогам законодавства та не містить недостовірних відомостей.

Ці судові рішення оскаржувались Управлінням до суду касаційної інстанції, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

Зважаючи на триваючий судовий спір стосовно правомірності реєстрації декларації про прийняття об'єкта до експлуатації та скориставшись правом, наданим пунктом
2.7 Порядку № 3554-МР, відповідно до якого для визначення можливості присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна та земельній ділянці можуть бути витребувані додаткові документи, крім тих, що визначені пунктом 2.2, зокрема, проектна документація об'єкта будівництва, ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження об'єкта нерухомого майна та інше, листом № 1095 від 18 листопада 2016 року Управління запросило у позивача додаткові документи - проектну документацію об'єкта будівництва та ситуаційний план щодо місцезнаходження об'єкта нерухомого майна.

Судами також встановлено, що листом № 1544 від 24 листопада 2016 року позивач надав документ "Строительний паспорт на застройку земельного участка" № 43/2 від 22 січня 1993 року з терміном дії до 20 грудня 1993 року.

Однак, 2 грудня 2016 року листом № 1544 відповідач, посилаючись на те, що будівельний паспорт є тільки вихідними даними для розроблення проектної документації об'єкта будівництва, а не самим проектом, повторно запропонував позивачу надати необхідну проектну документацію об'єкта будівництва, та зазначив, що після цього питання присвоєння поштової адреси буде розглянуто на черговому засіданні відповідача.

Такий висновок узгоджується з положеннями статей 5 та 17 Закону України "Про основи містобудування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та не заперечується сторонами.

У зв'язку з тим, що позивачем не було подано витребуваних додаткових документів, а декларація про готовність об'єкта до експлуатації № CM 142151350525 від 15 травня 2015 року була відсутня в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, 20 грудня 2016 року виконком Сумської МР прийняв рішення № 723 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС".

Колегія суддів звертає увагу, що право вимагати додаткові документи крім тих, що визначені пунктом 2.2 Порядку № 3554-МР, з метою вирішення питання про присвоєння поштової адреси, закріплено пунктом 2.7 цього Порядку. Крім того, необхідність витребування додаткових документів була зумовлена відсутністю у відповідному реєстрі зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подавалась у пакеті документів разом із заявою від 26 червня 2015 року.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення виконкому Сумської МР № 723 від 20 грудня 2016 року є таким, що відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.

Стосовно доводів скаржника про переоцінку судами обставин справи, встановлених в іншому судовому рішенні, яке набуло законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративної справи не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 824/234/16-а, від 21 серпня 2019 року у справі № 465/5960/14-а, від 18 липня 2019 року у справі № 464/2262/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а та від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а.

Суд також враховує, що відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

На цій підставі колегія суддів зазначає, що встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та надання їм правової оцінки, без урахування деяких висновків, що містяться у мотивувальній частині іншого судового рішення, яке набуло законної сили, не можна вважати порушенням статті 78 КАС України.

Суд також вважає необґрунтованими доводи скаржника про недотримання судами попередніх інстанцій частини 1 статті 244 КАС України, оскільки та обставина, що позивач не надав виконкому Сумської МР затверджену у встановленому порядку технічну документацію на об'єкт будівництва не заперечуються сторонами, а тому висновки судів про правомірність відмови відповідача у присвоєнні поштової адреси ґрунтуються на встановлених обставинах справи, які не потребують доказування у силу вимог частини 1 статті 78 КАС України.

Безпідставними також є доводи скаржника про застосування судами попередніх інстанцій законодавства, яке не було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки, мотивуючи висновок про те, що проектна документація та будівельний паспорт - це різні види містобудівної документації, суди посилались на Закон України "Про основи містобудування" у редакції 16 листопада 1992 року, яка була чинною на момент отримання позивачем будівельного паспорта, а на Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (ДБН А.3.1-2-93), який вступив у силу з 1 січня 1994 року, жодного посилання у рішеннях судів попередніх інстанцій не міститься.

Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи та прийнятті рішень, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін