Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №826/10233/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2018 року

Київ

справа №826/10233/14

адміністративне провадження №К/9901/55367/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року (суддя Пащенко К.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.), постановлених за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торенія» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» (далі - ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл»; Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торенія» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2014 року №0006642208, №0006652208, №0006662208 та №0006672208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про законність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про збільшення ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток, зменшення йому розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а також нарахування штрафних санкцій з огляду на непідтвердження належними первинними документами здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Торенія»).

28 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду з заявою від цієї ж дати про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2016 року за нововиявленими обставинами, в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач як на нововиявлені обставини посилався на наступне.

З 31 січня 2015 року по 05 січня 2016 року TOB «Онур Конструкціон Інтернешнл» перебувало на податковому обліку в Яготинському відділенні Переяслав-Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (правонаступником якої є Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).

16 квітня 2015 року з метою досягнення податкового компромісу позивач звернувся до контролюючого органу з заявою про його застосування (подавши також уточнюючі декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток по контрагентам, зокрема, TOB «Торенія») й рішенням Яготинського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області №11 від 27 квітня 2015 року Товариству погоджено застосування такого компромісу без проведення документальної перевірки, в зв'язку з чим останнім цього ж дня сплачено нараховані в межах цього податкового компромісу податкові зобов'язання.

Разом з тим, в надісланому Товариству листі-відповіді №7378/10/10-06-12-01 від 29 вересня 2016 року на його лист №717 від 26 вересня 2016 року Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підтвердила, що TOB «Онур Конструкціон Інтернешнл» досягнуто податковий компроміс з податку на додану вартість та податку на прибуток, зокрема, по контрагенту TOB «Торенія» та в повному обсязі сплачено податкові зобов'язання, нараховані в межах податкового компромісу.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ФДС у м.Києві листом №14983/10/26-50-17-10 від 26 жовтня 2016 року у відповідь на лист позивача №720 від 26 жовтня 2016 року повідомила його про зарахування 27 квітня 2015 року до бюджету сплачених Товариством в межах процедури податкового компромісу узгоджених грошових зобов'язань, у тому числі по операціям з ТОВ «Торенія», та виникнення 15 липня 2016 року податкового боргу на підставі поновлення в інтегрованій картці платника податкових повідомлень-рішень, які були предметом спору у даній справі №826/10233/14.

Зазначені у вказаних листах обставини позивач вважає нововиявленими та такими, що мають значення для вирішення справи та спростовують висновки Окружного адміністративного суду міста Києва, викладені у його постанові від 30 березня 2016 року, враховуючи, що відповідно до пункту 11-2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу, а відтак і для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 157 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, заяву ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року залишено без задоволення.

При цьому, як зазначили суди, обставина досягнення податкового компромісу, застосування якого погоджено рішенням контролюючого органу №11 від 27 квітня 2015 року (на яку як на нововиявлену посилається позивач), була відома TOB «Онур Конструкціон Інтернешнл» ще під час повторного розгляду та прийняття судами попередніх інстанцій в 2016 році рішень у даній справі, враховуючи, що сплата до бюджету нарахованих в межах такого компромісу податкових зобов'язань здійснювалась Товариством в квітні 2015 року; крім того, обставини, що викладені в листах ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві №14983/10/26-50-17-10 від 26 жовтня 2016 року та Броварської ОДП №7378/10/10-06-12-01 від 29 вересня 2016 року, на які посилається Товариство як на нововиявлені обставини, самі по собі не є такими у розумінні вимог статті 361 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просив прийняті ними за наслідками розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ухвали скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог заяви.

При цьому, мотивуючи касаційну скаргу, позивач фактично посилався на ті ж обставини, що й в самій заяві від 28 жовтня 2016 року.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних ухвали та постанови норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначений у статті 245 КАС України (в редакції, що діяла на момент подання позивачем заяви) й відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті такою підставою є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Аналогічні положення наразі закріплено й в пункті 1 частини 2 статті 361 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2018 року).

Таким чином, нововиявленими вважаються обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі на той час особі, що звертається із заявою. Саме наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

Завданням провадження за нововиявленими обставинами є перегляд справи у зв'язку з виявленням обставин, про які не міг знати адміністративний суд, та ознаками яких є їх істотність, наявність під час розгляду справи й невідомість таких обставин.

Істотними обставинами справи вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін з метою розгляду спірної ситуації й могли вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі.

При цьому, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Також, слід розрізняти нововиявлені обставини як факти та нові докази як підтвердження факту. Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами, й не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались адміністративним судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними для розгляду в адміністративному суді адміністративної справи обставини, які представляють сутність адміністративної справи та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи, мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що є учасниками розгляду справі в суді; не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, або ті, які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи.

Водночас у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини у вимірі положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Проте, як зазначили в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій, посилання позивача як на нововиявлену у даній справі обставину на досягнення ним податкового компромісу, застосування якого без проведення документальної перевірки погоджено рішенням Яготинського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області №11 від 27 квітня 2015 року, є безпідставними, оскільки ця обставина була відома TOB «Онур Конструкціон Інтернешнл» ще під час повторного розгляду справи судами, адже згідно з частиною 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом й такі зобов'язання в межах порушеної за заявою Товариства процедури досягнення податкового компромісу були сплачені ним 27 квітня 2015 року.

Разом з тим й викладені в листах ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві №14983/10/26-50-17-10 від 26 жовтня 2016 року та Броварської ОДП №7378/10/10-06-12-01 від 29 вересня 2016 року обставини, як такі, не можуть вважатись нововиявленими в розумінні вимог КАС України.

Враховуючи наведене та з огляду на зміст поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року за нововиявленими обставинами, касаційний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для її задоволення та, як наслідок, - для скасування постановлених Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 13 березня 2018 року та постанови від 05 червня 2018 року.

Доводи ж касаційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду