Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №803/755/17

адміністративне провадження №К/9901/3345/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 у складі судді Андрусенко О.О. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у складі колегії суддів: Онишевича Т.В., Іщук Л.П., Хобор Р.Б. у справі № 803/755/17 за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Любешівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати йому при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

- зобов`язати відповідачів в межах їх компетенції нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.1. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 працював на посаді судді Любешівського районного суду Волинської області з 12.09.2001 по 03.10.2016, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, наказу від 12.09.2001 року № 150/к, від 03.10.2016 року №6/02-04.

3.2. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Любешівського районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. В подальшому наказом Любешівського районного суду Волинської області від 03.10.2016 № 6/02-04 «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 » відраховано позивача зі штату Любешівського районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

3.3. У зв`язку з тим, що при звільненні із займаної посади, позивачу не було нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, останній звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області із заявою про виплату вихідної допомоги.

3.4. Проте, листом від 23.12.2016 № 2933/04-27 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області повідомило позивача про те, що йому проведено нарахування та виплату суддівської винагороди при відрахуванні зі складу Любешівського районного суду Волинської області судді згідно з наказом голови Любешівського районного суду Волинської області від 03.10.2016 № 6/02-04.

3.5. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що на момент виходу позивача у відставку діяла редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка не містила будь-яких правових норм стосовно виплати вихідної допомоги судді у разі виходу у відставку. Крім того, судами зазначено, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, якою було визначено право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат у разі виходу судді у відставку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

5.1. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із висновками судів стосовно відсутності, на момент виходу ОСОБА_1 у відставку, правових підстав для виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

6. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін. Відзив містить посилання на низку рішень Конституційного Суду України та судову практику, якими надано оцінку виплаті вихідної допомоги судді при звільненні у зв`язку з поданням заяви про відставку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Відповідно до частин першої-третьої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов?язків за власним бажанням або у звязку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров?я, що перешкоджає продовженню виконання обов?язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

8. Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» від 24.02.1994 року № 4015-ХІІ, частину третю статті 43 Закону України «Про статус суддів» було викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

9. У подальшому, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ, з набранням чинності яким, Закон України «Про статус суддів» втратив чинність.

10. Статтею 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподаткована допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

11. Водночас, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ.

12. Разом з тим, Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII Закон України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено у новій редакції, відповідно до якої, положення розділу Х не передбачають виплату суддям, які вийшли у відставку вихідної допомоги.

13. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, станом на момент прийняття постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ «Про звільнення суддів» чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містила будь-яких правових норм, які б регламентували виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, та розмір такої допомоги.

14. При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

15. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів позивача стосовно моменту набуття ним права на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки таке право пов`язане із фактом виходу у відставку, а не набуття певного стажу на посаді.

16. Доцільним також є застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів"». Так, Конституційним Судом України зазначено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.

17. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18.Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

19. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

20.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

21. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі № 803/755/17 за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

22.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко