Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №165/551/17

адміністративне провадження №К/9901/4920/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області про визнання постанови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області в складі судді Лизун Ю.В. від 05 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Костіва М.В., Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. від 08 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області, в якому просив: визнати незаконною постанову № 0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення йому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн; зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити ОСОБА_2 нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 117554,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що право на страхове відшкодування у нього виникло з моменту настання нещасного випадку на виробництві, а саме - з 21 грудня 2012 року, а тому правовідносини з нарахування одноразової страхової виплати повинні регулюватися чинним станом на 21 грудня 2012 року Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а не Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набув чинності з 01 січня 2015 року.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконною постанову № 0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880 грн; зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити ОСОБА_2 нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 66232 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розрахунок суми одноразової допомоги позивачу необхідно проводити згідно з нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який діяв на час настання нещасного випадку. Крім того, для розрахунку суми виплати необхідно застосовувати показники Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік".

Не погоджуючись з постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що право потерпілого на отримання одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності виникає з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 165/551/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 26 квітня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 грудня 2012 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-5 проведення додаткового спеціального розслідування нещасного випадку у філії Волинського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", та актом № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 21 грудня 2012 року.

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА № 254983 від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності із зазначенням виду огляду: повторно на зміну категорії, причини інвалідності: трудове каліцтво.

У довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ВЛН №0006456 від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків з 30 грудня 2016 року.

Постановою № 0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення ВД ФСНВ у м. Нововолинську позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн.

Нарахування та виплата позивачу одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 10880,00 грн здійснені на підставі положень статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції, чинній після 01 січня 2015 року, виходячи із розрахунку: 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 17 х 40% (відсоток втрати професійної працездатності) = 10880,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) та статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Згідно з положеннями статті 30 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та частин першої та другої статті 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) страхові виплати провадяться в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, які діяли, як на момент настання нещасного випадку, так і на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. У зв'язку з цим до правовідносин щодо нарахування та виплати потерпілому одноразової допомоги мають застосовуватися правила, що діяли на день виникнення у нього права на виплату.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року в справі № 6-481цс16.

Проте судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки довідці МСЕК ВЛН №0006456 від 17 січня 2017 року та не перевірено, з якої дати у ОСОБА_2 виникло право на отримання страхової виплати.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили всі наявні у справі докази та не встановили фактичні обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Оскільки колегія суддів повертає справу для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасувати та направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко