Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №640/33630/20
Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №640/33630/20
Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №640/33630/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/33630/20

адміністративне провадження № К/9901/46132/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 (суддя Балась Т.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 (колегія у складі суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І.)

у справі № 640/33630/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання.

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.03.2021, просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру підвищення до пенсії, визначеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі № 2-а-2080/09 як інваліду війни ІІ групи з 350% до 40% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 17.07.2020;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» з урахуванням підвищення до пенсії, визначеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі № 2-а-2080/09 як інваліду війни ІІ групи у розмірі 350 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 17.07.2020 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру виплачуваної пенсії по інвалідності максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до вимог частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру з 17.07.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України та з 17.02.2000 отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

3. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.04.2018 позивач є інвалідом ІІ групи.

4. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі №2а-2080/09, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати підвищення та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії як інваліду війни 2-ї, 3-ї групи на 350, 200 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого з поточного прожиткового мінімуму, затвердженого Законами України «Про прожитковий мінімум».

5. 17.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 по справі №2а-2080/09 та нарахування пенсії без обмежень максимальним розміром відповідно до п. 2 розділу II Закону №3688-УI від 08.07.2011.

6. Листом від 09.11.2020 №2600-0310-8/159022 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що на виконання норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснено перерахунок пенсії останнього та розраховано підвищення як інваліду ІІ групи на рівні 40% від прожиткового мінімуму. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для подальшого перерахунку пенсії позивачу як інваліду війни ІІ групи у розмірі 350 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

7. Не отримавши перерахунку належної йому пенсії, позивач звернувся до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. В обґрунтування позовних вимог позивач, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18, зазначив, що у відповідача не було підстав для зменшення відсоткового значення розміру підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи з 350% до 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Також з 20.12.2016 (дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016) нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачала обмеження максимальним розміром пенсії, а тому не може застосовуватися при проведенні перерахунку його пенсії з 17.07.2020.

9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що позивачу виплачується підвищення до пенсії як інваліду війни відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 № 2939-ІV, який набрав чинності з 01.01.2006, згідно якого інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішення суду виконується органами Пенсійного фонду безстроково та відповідно до приписів її резолютивної частини. Зміна умов пенсійного забезпечення особи після виконання рішення суду відбулася внаслідок зміни законодавства України. Отже, правові підстави для обчислення підвищення до пенсії позивача з 17.07.2020 у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відсутні.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021, у задоволенні позову відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.10.2018 у справі № 196/1022/16-а, від 25.07.2019 у справі № 196/881/16-а (2-а/196/41/2016) та від 16.10.2019 у справі №183/3587/16, дійшов висновку про те, що інвалідам війни пенсії підлягали підвищенню у відсотковому обчисленні від мінімальної пенсії за віком до 2006 року включно, а з 2006 року у відсотковому обчисленні від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, інвалідам війни II групи пенсії по інвалідності підлягали підвищенню у відсотковому обчисленні від мінімальної пенсії за віком до 01.01.2006 у розмірі 350%, а з 01.01.2006 у відсотковому обчисленні від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 40 %.

Суд відхилив доводи позивача про те, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 по справі №2а-2080/09 встановлено безумовне отримання ним підвищення до пенсії саме у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки рішення суду приймається з огляду на чинне, на час виникнення взаємовідносин законодавство та вирішує правомірність дій суб`єкта владних повноважень саме в розрізі цього проміжку часу. Натомість, прийняття законодавчих змін до порядку та способу визначення розміру соціальних виплат призводить до змін такого порядку розрахунку, навіть якщо такий раніше було встановлено рішенням суду.

Суди дійшли висновку, що обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром застосовані правомірно, відповідно до Закону №3668-VI.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про обмеження пенсії максимальним розміром та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.

13. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 15.04.2019 у справі № 522/16973/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 05.02.2020 у справі № 815/357/18, від 23.06.2020 у справі № 686/24928/16-а та від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18. Суди застосували ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, що була визнана неконституційною та втратила чинність з 20.12.2016; обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлені зазначеною нормою, не можуть застосуватися при проведенні перерахунку йому пенсії.

14. 06.01.2022 ОСОБА_1 подав доповнення до касаційної скарги, в яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, в тому числі в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до пенсії, визначеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі № 2-а-2080/09 як інваліду ІІ групи у розмірі 350% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

15. 11.01.2022 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просив позовні вимоги, викладені в доповненні до касаційної скарги, прийняти в уточненій редакції.

16. Ухвалу про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 04.01.2022 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), відзиву на касаційну скаргу не подано.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та зазначає наступне.

18. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.

19. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

20. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,

додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

21. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

22. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

23. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

24. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, , що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

25. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

26. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

27. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

28. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

29. Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

30. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:

" на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1 8 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI."

31. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

32. Враховуючи цей висновок, обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправним.

33. Суди попередніх інстанцій вищенаведеного не врахували та помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 2 Закону № 3668-VI.

34. Щодо частини позовних про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до пенсії, визначеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі № 2-а-2080/09, як інваліду ІІ групи у розмірі 350% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то колегія суддів зазначає наступне.

35. Згідно ч.1 ст. 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

36. Оскільки доповнення до касаційної скарги та уточнення вимог надійшли до Верховного Суду 06.01.2022 та 11.01.2022, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, то з урахуванням ст. 337 КАС України такі доповнення не розширюють предмет касаційного оскарження. Водночас висновки судів в цій частині не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, а тому Суд не вбачає підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги.

37. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.

38. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

39. За змістом статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

40. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

41. Колегією суддів встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, заяв про відшкодування інших витрат не заявляв, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суд від 29 листопада 2021 року у справі №640/33630/20 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо обмеження ОСОБА_1 розміру виплачуваної пенсії по інвалідності максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до вимог частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру з 17 липня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб