Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №826/6122/14

адміністративне провадження №К/9901/3989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2014 (суддя Амельохін В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року (колегія у складі суддів: Літвіна Н.М., Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.), у справі № 826/6122/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 3474-25 від 28 березня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (далі - позивач або ПАТ «Страхова компанія «Еталон») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі -відповідач) від 28.03.2014 №3474-25.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства податковим органом, висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення є неправомірними, а оскаржувана податкова вимога прийнята з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для її скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.03.2014 № 3474-25.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем передчасно винесено податкову вимогу № 3474-25 від 28 березня 2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані, вказуючи, що податкова вимога Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.03.2014 року № 3474-25 сформована неправомірно, вважає, що касаційна скарга відповідача не може бути задоволена, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку ПАТ «Страхова компанія «Еталон» за результатами якої складено акт № 1925/2202/20080515 від 15 листопада 2013 року про результати документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого підприємством занижено дохід від діяльності іншої, ніж страхова, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. на загальну суму 7706863,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток від діяльності, іншої ніж страхова на суму 1926716,00 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 10 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007472202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2240620,00 грн., в тому числі основний платіж - 1926716,00 грн. та штрафні санкції - 313904,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та податковим повідомленням - рішенням, позивач 18 грудня 2013 року подав скаргу на вищевказане рішення до ГУ Міндоходів у м. Києві.

Рішенням № 1203/10/16-15-10-06-15 від 06 лютого 2014 року ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач 18 лютого 2014 року подав скаргу на рішення ДПІ у Шевченківському районі та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням № 5354/6/99-99-10-0115 від 03 квітня 2014 року про результати розгляду скарги Міністерство доходів і зборів України залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення - рішення та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві. Рішення Міністерства доходів і зборів України позивачем отримало 07 квітня 2014 року.

При цьому, листом від 18 лютого 2014 року позивач повідомив ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про оскарження рішення ДПІ у Шевченківському районі та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві до Міністерства доходів і зборів України.

Однак, 28 березня 2014 року податковим органом прийнято податкову вимогу № 3474-25, відповідно до якої повідомлено позивача, що станом на 27 березня 2014 року сума податкового боргу позивача становить 2239079,31 грн., у тому числі основний платіж - 1925175,31 грн. та штрафні санкції - 313904,00 грн.

Крім того, позивачем податкове повідомлення-рішення № 0007472202 оскаржено до суду, про, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року відкрито провадження у справі № 826/6106/14.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України - у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентується ст. 56 ПК України.

Пунктом 56.1 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому п. 56.2 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3. ПК України - скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повідомлення контролюючого органу яким визначено грошове зобов'язання передбачено п. 56.5 ПК України згідно якого, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Отже, відповідно до вимог п. п. 56.15, 56.16, 56.17 ст.56 ПК України - скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого, органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України сума грошового зобов'язання, що оскаржується позивачем, вважається неузгодженою до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві передчасно винесено податкову вимогу № 3474-25 від 28 березня 2013 року, а тому її скасовано правомірно.

Судами були досліджені докази у повному обсязі та встановлено дотримання позивачем процедури та строків оскарження повідомлення-рішення № 0007472202, винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Крім того, 24 липня 2014 року набрала законної сили постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, якою зазначене податкове повідомлення - рішення № 0007472202 від 10.12.2013 скасовано.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірна податкова вимога є такою, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вона підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду