Історія справи

Постанова ВАСУ від 23.03.2017 року у справі №804/4335/16
Постанова ВАСУ від 23.03.2017 року у справі №804/4335/16
Постанова ВАСУ від 23.03.2017 року у справі №804/4335/16
Ухвала КАС ВП від 10.05.2018 року у справі №804/4335/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №804/4335/16

адміністративне провадження №К/9901/11939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М. -

розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою Державної служби геології і надр України (далі - Держгеонадра) про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі - Підприємство) до Держгеонадра про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2016 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Держгеонадра щодо не розгляду та неприйняття рішення за заявами Підприємства від 29 січня 2016 року: № 233/1 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 серпня 1996 року № 592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Підприємства та № 238/2 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06 серпня 1996 року № 599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти ім. Фрунзе Підприємства; зобов'язати Держгеонадра продовжити Підприємству строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 серпня 1996 року № 592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Підприємства на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, та видати Підприємству спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Підприємства строком дії на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів; зобов'язати Держгеонадра продовжити Підприємству строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 06 серпня 1996 року № 599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти ім. Фрунзе Підприємства на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, та видати Підприємству спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти ім. Фрунзе Підприємства строком дії на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Держгеонадра щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення з приводу заяв Підприємства від 29 січня 2016 року: №233/1 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 серпня 1996 року № 592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Підприємства та № 238/2 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06 серпня 1996 року № 599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти ім. Фрунзе Підприємства.

Зобов'язано Держгеонадра продовжити Підприємству строк дії спеціального дозволу на користування надрами: від 05 серпня 1996 року № 592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Підприємства на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, та видати Підприємству спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Підприємства строком дії на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, на підставі поданих заяв та матеріалів, та від 06 серпня 1996 року № 599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти ім. Фрунзе Підприємства на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, та видати Підприємству спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе Підприємства строком дії на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, на підставі поданих заяв та матеріалів.

Суд виходив з того, що позивач надав всі необхідні документи для прийняття рішення про продовження або відмову у продовжені строку дії спеціальних дозволів № 592 та № 599, однак відповідач не розглянув їх у встановлений строк, чим допустив протиправну бездіяльність.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року скасував у частині задоволення позову про зобов'язання Держгеонадра продовжити Підприємству строк дії спеціальних дозволів на користування надрами від 05 серпня 1996 року № 592 та від 06 серпня 1996 року № 599 з метою видобування залізних руд родовища полів шахт «Ювілейна» та ім. Фрунзе Підприємства на 20 (двадцять) років і видати для цієї мети спеціальні дозволи на користування надрами, та ухвалив нову постанову про зобов'язання Держгеонадра розглянути заяви Підприємства від 29 січня 2016 року № 233/1 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 серпня 1996 року № 592 та від 29 січня 2016 року № 238/2 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06 серпня 1996 року № 599.

У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Рішення обґрунтував тим, що продовження строку дії спеціальних дозволів належить до виключної компетенції відповідача, а тому суд не може зобов'язати його прийняти рішення відповідного змісту.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 березня 2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року змінив у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Держгеонадра розглянути заяви Підприємства від 29 січня 2016 року № 233/1 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 серпня 1996 року № 592 та від 29 січня 2016 року № 238/2 про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06 серпня 1996 року № 599 та залишив у силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року.

Своє рішення обґрунтував тим, що у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду цієї справи, праву позивача отримати рішення про продовження дії спеціальних дозволів на користування надрами (при встановлений судами першої та апеляційної інстанцій наявності підстав на його отримання) кореспондує обов'язок відповідача прийняти таке рішення. У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Зобов'язання судом відповідача вчинити зазначені дії не буде підміною повноважень, а способом відновлення порушених прав та інтересів позивача, законності та справедливості в цілому, як це дозволено суду, зокрема, Конституцією України.

Держгеонадра 27 вересня 2017 року подало заяву про перегляд оспореного рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з підстави неоднакового застосування норм матеріального права, що регулюють відносини надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою геологічного вивчення, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Як на приклад неоднакового застосування норм права покликається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року (справа № К/800/9953/17). У цій справі суд касаційної інстанції, з-поміж іншого, дійшов висновку, що при надходженні заяви на отримання спеціального дозволу та перевірки документів щодо їх відповідності вимогам законодавства, у Держгеонадра не виникало безумовного обов'язку видати спеціальний дозвіл на геологічне вивчення, оскільки для остаточного вирішення питання про надання спеціального дозволу необхідно отримати висновок Міжвідомчої комісії з питань надрокористування.

Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 16 жовтня 2017 року відкрив провадження у справі та витребував її з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав заяву Держгеонадра до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року для розгляду заяви Держгеонадра визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 10 травня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходить із такого.

Верховний Суд України вже висловлював правову позицію у справах про надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, зокрема у постанові від 12 вересня 2017 року у справі № 826/6873/16 зазначив про таке.

Згідно зі статтею 61 Кодексу України про надра (далі - Кодекс) державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення) є Держгеонадра, як згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) (підпункт 9 пункту 4 Положення).

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дублікатів, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок.

Згідно з пунктом 5 Порядку дозволи надаються, зокрема, на такий вид користування надрами, як геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, та з Мінприроди - на всі види користування надрами (пункт 9 Порядку).

Орган з питань надання дозволу з метою раціонального та ефективного використання надр під час надання дозволу встановлює з урахуванням умов, перелічених у погодженнях органів, що зазначені у пункті 9 цього Порядку, особливі умови користування надрами. Невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем, і містить програму робіт, яка оформляється як додаток. Примірні угоди про умови користування надрами затверджуються Держгеонадрами (пункт 10 Порядку).

У дозволі, зокрема, зазначаються особливі умови та відомості про погодження надання дозволу (пункт 12 Порядку).

З метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання дозволів орган надання дозволу або Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до повноважень утворює комісію з питань надрокористування (пункт 25 Порядку).

До складу комісії з питань надрокористування, що утворюється органом з питань надання дозволу, включаються спеціалісти Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, положення про зазначену комісію та її персональний склад затверджується органом з питань надання дозволу (пункт 25 Порядку).

Крім того, відповідно до статті 20 Кодексу для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр. Дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що отриманню спеціального дозволу на користування родовищами має передувати визначена законодавством процедура, дотримання якої усіма суб'єктами таких правовідносин є обов'язковим.

У цьому рішенні Верховний Суд України визнав за необхідне зазначити і те, що суд не може підміняти державний орган, дії якого оскаржуються, та приймати замість нього рішення, яке належить до компетенції виключно цього органу, оскільки такі дії суду виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

Повертаючись до матеріалів справи, в якій оспорюється рішення суду касаційної інстанції, Держгеонадра за заявами Підприємства не прийняли відповідно до Порядку рішень ні про надання спеціальних дозволів, ні про відмову у їх видачі. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й вищестоящі суди, для задоволення позову в основному обмежився встановленням того, що Держгеонадра у встановлений шістдесятиденний строк не розглянув заяви Підприємства, але при цьому не дослідив, які саме дії, передбачені Порядком, вчинялися/не вчинялися Держгеонадрами з моменту надходження до цього органу у лютому 2016 року заяв Підприємства про надання спеціальних дозволів на користування надрами, зважаючи на те, що ці заяви на момент звернення до суду з позовом (липень 2016 року) не були розглянуті.

Відповідно до статті 235 КАС у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судових рішень, Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу IV цього Кодексу (частина перша статті 241 КАС).

Згідно із частиною першою статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У заяві Держгеонадра просить постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Проте прийняття такого рішення потребуватиме з'ясування низки обставин та перевірку їх доказами, реалізація яких можлива на стадії судового розгляду позовної заяви по суті.

Верховний Суд позбавлений можливості установити необхідні відомості у цій справі, тому, на думку колегії суддів, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, вимоги заяви Держгеонадра в частині скасування рішень судів касаційної та попередніх інстанцій є прийнятними і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Заяву Державної служби геології і надр України задовольнити частково.

Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Т.О. Анцупова

Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук