Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.03.2018 року у справі №826/25670/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №826/25670/15

адміністративне провадження №К/9901/28508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/25670/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи: ПП «Полтавський ливарно - механічний завод», ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати протиправними рішення та дії відповідача-2 щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) на рахунку ОСОБА_1, відкритому на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115 та щодо перерахування коштів, які обліковувались на поточному рахунку ОСОБА_1НОМЕР_1, відкритому ПАТ «Дельта Банк» у сумі 148 458,33 грн.;

- зобов'язати відповідача-2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 148 458,33 грн. на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 16 січня 2015 року;

- зобов'язати відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 148 458,33 грн. на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 16 січня 2015 року, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача-1 включити інформацію про ОСОБА_1 за договором №002-29002-160115, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 16 січня 2015 року, до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у розмірі 148 458,33 грн.;

- зобов'язати відповідача-2 у порядку статті 267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення у даній справі впродовж п'яти робочих днів з дня набрання ним законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними рішення, оформлене наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 18 вересня 2015 року №822 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», та дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) на рахунку ОСОБА_1, відкритого на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115 та щодо перерахування коштів, які обліковувались на поточному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «Дельта Банк» у сумі 148 458,33 грн. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 148 458,33 грн. на підставі договору відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 16 січня 2015 року, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, від 16 січня 2015 року №002-29002-160115, згідно з умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 17 січня 2015 року №1985 та від 29 січня 2015 року №7 на рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у розмірі 89 000,00 грн. та 59 458,33 грн. відповідно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», яким з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року до 02 червня 2015 року включно та призначено Уповноважену особу Фонду Кадирова В.В.

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» від 08 квітня 2015 року №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №51 внесено зміни, а саме: викладено пункт 2 цього рішення у такій редакції: « 2. Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» від 03 серпня 2015 року №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» від 02 жовтня 2015 року №664, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АПТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 02 жовтня 2015 року №181.

Листом від 29 вересня 2015 року №9294/182 позивача повідомлено про визнання у період тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» нікчемними трансакцій з перерахування коштів, а саме від 17 січня 2015 року в сумі 89 000,00 грн. та від 29 січня 2015 року в сумі 59 458,33 грн., з огляду на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили, що транзакції по перерахуванню коштів на рахунок позивача є нікчемними. При цьому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов'язання Уповноваженої особи подати щодо позивача як вкладника до Фонду додаткову інформацію. Разом з тим, суд дійшов висновку про передчасність заявлених до Фонду позовних вимог.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Скаржник вказує на те, що ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» взагалі не мало права перераховувати кошти на рахунок позивача, враховуючи укладені ним договори на відкриття кредитної лінії у банку, договори застави майнових прав з ОСОБА_3, який одночасно був і кредитором банку за депозитним договором. Скаржник наголошує на тому, що договір застави майнових прав, укладений ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» з ОСОБА_3, мав на меті часткове штучне погашення кредиту, без залучення зовнішніх надходжень та формування у заставодавця, який виконав свої зобов'язання, права регресу до позичальника. Внаслідок укладення вказаних договорів кредитна заборгованість позичальника була погашена за рахунок кредитних коштів самого банку, забезпечення було втрачено, новий кредит було частково погашено депозитними коштами фізичної особи, яка є родичем (пов'язаною особою) керівника позичальника. Вказане свідчить про те, що банк, уклавши договір застави майнових прав та прийнявши погашення заборгованості із рахунку заставодавця у банку, надав одному із кредиторів банку переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського рахунку між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач-2, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського рахунку та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку за договором банківського рахунку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Інших доказів на підтвердження нікчемності укладеного позивачем із банком договору відповідачами також не надано, на що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

Колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи нікчемність укладеного позивачем з банком договору банківського рахунку з огляду на зарахування коштів на рахунок від ПП «Полтавський ливарно-механічний завод», який, в свою чергу, здійснював погашення своїх кредитних зобов'язань за рахунок депозитних коштів іншої фізичної особи, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях Уповноваженої особи, які не підтверджені належними засобами доказування.

Слід зауважити, що зазначені скаржником обставини не можуть бути підставою для застосування до даних правовідносин положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, як підстави нікчемності правочину, укладеного саме між позивачем та Пат Дельта Банк», оскільки доводи відповідача-2 фактично зводяться до незгоди із укладенням ОСОБА_3 із банком договорів застави майнових прав та їх подальшою реалізацією. Разом з тим, питання правомірності укладення вказаних договорів не є предметом розгляду у межах даної справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року у справі №917/1628/16. відповідно до якої відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» про визнання недійсним договору кредитної лінії №НКЛ-2004202/1 від 20 червня 2014 року.

Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського рахунку від 16 січня 2015 року №002-29002-160115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, відповідно до умов якого на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено кошти у загальному розмірі 148458,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17 січня 2015 року №1985 та від 29 січня 2015 року №7 (а.с.12,13).

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправними рішення, оформленого наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 18 вересня 2015 року №822 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», та дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) на рахунку ОСОБА_1, відкритого на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115, та щодо перерахування коштів, які обліковувались на поточному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «Дельта Банк» у сумі 148 458,33 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій та рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського рахунку, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Отже, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року в частині визнання протиправними рішення, оформленого наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 18 вересня 2015 року №822 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», та дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) на рахунку ОСОБА_1, відкритого на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115, та щодо перерахування коштів, які обліковувались на поточному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «Дельта Банк» у сумі 148 458,33 грн., слід скасувати та закрити провадження у справі в цій частині. В решті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 345, 350, 354, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі №826/25670/15 скасувати в частині визнання протиправними рішення, оформленого наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» від 18 вересня 2015 року №822 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», та дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) на рахунку ОСОБА_1, відкритого на підставі договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №002-29002-160115, та щодо перерахування коштів, які обліковувались на поточному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» у сумі 148458,33 грн., а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі №826/25670/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду