Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №826/1987/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №826/1987/16

адміністративне провадження №К/9901/27192/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Кравчука В.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року (суддя Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Вівдиченко Т.Р., Федотов І.В.) у справі № 826/1987/16 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач-1) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про нікчемність договору банківського вкладу від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 011-29713-190215;

- зобов'язати відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського вкладу від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 011-29713-190215;

- зобов'язати відповідача-1 включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вказаним договором.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №826/1988/16.

Також ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач-2) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про нікчемність договору банківського вкладу від 19.02.2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 004-29713-190215;

- зобов'язати відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського вкладу від 19.02.2015 "Найкращий від Миколая" у євро № 004-29713-190215;

- зобов'язати відповідача-1 включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вказаним Договором.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №826/1987/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року вказані адміністративні справи в одне провадження із присвоєнням об'єднаним справам №826/1987/16.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року №813 в частині визнання нікчемними договори банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 011-29713-190215 та від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 004-29713-190215. Зобов'язано Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як вкладників ПАТ "Дельта Банк", яким необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) № 011-29713-190215, № 004-29713-190215. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 19 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" в євро №011-29713-190215, предметом якого є залучення на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 6 000 євро на строк по 20 травня 2015 року.

Також 19 лютого 2015 року між позивачем-1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 011-29713-190215, якою внесено зміни до пункту 1.8 статті 1 Договору стосовно порядку зарахування коштів.

Відповідно до платіжного доручення від 19 лютого 2015 року №46123697 кошти в сумі 6000євро надійшли на рахунок позивача-1 шляхом перерахування з банківського рахунку ОСОБА_5, відкритого в ПАТ "Дельта Банк".

Також 19 лютого 2015 року між ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро №004-29713-190215, предметом якого є залучення на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 6 000євро на строк по 20 травня 2015 року.

19 лютого 2015 року між позивачем-2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 004-29713-190215, якою внесено зміни до пункту 1.8 статті 1 Договору стосовно порядку зарахування коштів.

Відповідно до платіжного доручення від 19 лютого 2015 року № 46116808 кошти в сумі 6000 євро надійшли на рахунок позивача-2 шляхом перерахування з банківського рахунку ОСОБА_5, відкритого в ПАТ "Дельта Банк".

Згідно постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

За наслідками звернення позивачів до установи банку-агенту Фонду, а саме Лівобережного відділення № 53 ПАТ «АБ Укргазбанк» позивачами отримано грошові кошти у сумі 350,49 грн.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 №181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

29 грудня 2015 року позивачі звернулись із заявами до відповідачів щодо отримання інформації про наявність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Листами від 21 січня 2016 року № 05-3225626 та № 05-3215383/1 позивачів повідомлено про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року № 011-29713-190215 та № 004-29713-190215 згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що договори банківського вкладу, укладені між позивачами та банком, не містять в собі жодних умов, які передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу. Також суди зазначили про безпідставність посилань відповідачів на пункт 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», оскільки такі Правила не є нормою закону у розумінні статті 215 ЦК України . З приводу укладення договорів банківського вкладу в період дії постанови Правління НБУ №692/БТ від 30 жовтня 2014 року суди вказали, що така постанова є банківською таємницею. Разом з тим, суди вказали на те, що позовні вимоги до Фонду заявлені передчасно.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зазначив, що договори банківського вкладу були укладені позивачами до запровадження у банку тимчасової адміністрації. Також вказано на те, що можливість перерахування коштів від іншої особи була передбачених у додаткових угодах до договорів банківського вкладу.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка була доведена до відома керівників структурних підрозділів банку 15 січня 2015 року. Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.

У поданих відзивах на касаційну скаргу позивачі просили її відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що до запровадження у банку тимчасової адміністрації ні позивачі, ні особа, яка перерахувала їм кошти на вкладний рахунок, не могли знати про наявність обмежень у діяльності банку, встановлених постановою Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ. Вказане свідчить про відсутність в їх діях будь-якого умислу на укладення угоди з метою отримання переваг (пільг), які прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемними договори банківського вкладу між банком і позивачами з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачами та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цих договорів у позивачів не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови останніх не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач-2, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договорів банківського вкладу та здійснення транзакцій ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитні рахунки, позивачі отримали перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Суди в межах даної справи правильно не взяли до уваги посилання відповідача-2 на порушення при перерахуванні коштів на рахунки позивачів положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договорів банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. За таких обставин, укладення між позивачами та банком додаткових угод №1 від 19 лютого 2015 року до договорів банківського вкладу від 02 березня 2015 року № 011-29713-190215 та № 004-29713-190215 про застосування пункту 1.8 до вказаних Договорів в іншій редакції не суперечить приписам чинного законодавства та Правилам банківського обслуговування в банку.

Суди також правильно зазначили, що постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачів про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем-2 не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Посилання скаржника на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивачів суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки такі доводи фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивачів повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Як встановили суди, позивачі уклали з ПАТ «Дельта Банк» договори банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року № 011-29713-190215 та № 004-29713-190215, відповідно до умов яких на відповідних вкладних рахунках позивачів було розміщено по 6000 євро відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями від 19 лютого 2015 року №46123697 та №46116808 відповідно.

Укладення зазначених договорів й зарахування коштів на рахунки відбулись до початку запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» (02 березня 2015 року).

Отже, вклади розміщено на рахунках ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивачі підпадають під дію гарантій відшкодування коштів за вкладами на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивачів до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі є особами, які набули право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивачів, як вкладників банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року №813 в частині визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро №011-29713-190215 та від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро №004-29713-190215, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивачів в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочинів за договорами банківського вкладу (депозиту), укладеними між ПАТ «Дельта банк» та позивачами, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Отже, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року №813 щодо визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 011-29713-190215 та від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 004-29713-190215, слід скасувати та закрити провадження в цій частині. В решті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 343, 350, 354, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 826/1987/16 скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича від 16 вересня 2015 року №813 щодо визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 011-29713-190215 та від 19 лютого 2015 року "Найкращий від Миколая" у євро № 004-29713-190215, а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 826/1987/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

В.М. Кравчук

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду