Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 707/2903/19

касаційне провадження № К/9901/20941/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів -Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року (головуючий суддя - Гайдаш В.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Єгорова Н.М.; судді - Коротких А.Ю., Федотов І.В.)

у справі № 707/2903/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр»

до Головного управління ДПС у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» (далі - ТОВ «Автогазцентр»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 листопада 2019 року № 000267507, від 18 листопада 2019 року № 00327507, від 18 листопада 2019 року № 000329507, від 18 листопада 2019 року № 000328507.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 25 березня 2020 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Черкаській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на здійсненні позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії в період з 01 липня 2019 року по 11 липня 2019 року, що є порушенням вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).

Верховний Суд ухвалою від 13 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Черкаській області.

04 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено фактичні перевірки діяльності ТОВ «Автогазцентр» за адресами: Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, 60; Черкаська обл., м. Городище, вул. Далекосхідна, 15; м. Черкаси, вул. Сурікова, 14/а; м. Черкаси, вул. Десантників, 4, результати яких оформлено актами від 17 жовтня 2019 року № 64/23/23/05/14211982, від 28 жовтня 2019 року № 86/23/23/05/14211982, від 28 жовтня 2019 року № 87/23/23/05/14211982, від 28 жовтня 2019 року № 88/23/23/05/14211982.

Перевірками встановлено порушення позивачем вимог частин двадцятої, тридцять третьої статті 15 Закону № 481/95-ВР з огляду на здійснення в період з 01 липня 2019 року по 11 липня 2019 року роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07 листопада 2019 року № 000267507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн; від 18 листопада 2019 року № 00327507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн; від 18 листопада 2019 року № 000329507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн; від 18 листопада 2019 року № 000328507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР серед іншого надано визначення таким поняттям: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628-VІІІ) внесено зміни до Закону № 481/95-ВР, зокрема частину двадцяту статті 15 викладено у такій редакції: «Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю».

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 01 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону № 481/95-ВР, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000,00 грн.

За змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції, чинній з 01 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, які ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Частиною першою статті 8 Закону № 222-VIII (в редакції, чинній з 01 липня 2019 року) передбачено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною другою статті 20 Закону № 222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.

Листом Державної фіскальної служби України від 30 травня 2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.

Закон № 2628-VІІІ, яким внесено зміни до Законів № 481/95-ВР, № 222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018 року, опублікований 12 грудня 2018 року, набрав чинності з 01 січня 2019 року, крім зокрема норм підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 01 липня 2019 року.

Законодавець при запровадженні ліцензування оптової торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом № 222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону № 2628-VІІІ.

Вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону № 481/95-ВР у частині внесених змін Законом № 2628-VІІІ лише 19 червня 2019 року постановою № 545 (набрала чинності 01 липня 2019 року) пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609, виклав у новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

Про можливість подати документи для отримання ліцензії з 12 червня 2019 року суб`єкт господарювання дізнався з листа Державної фіскальної служби України від 30 травня 2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17, при цьому фактично отримати ліцензію для здійснення оптової торгівлі пальним можливо було не раніше 01 липня 2019 року, що є днем набрання чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування, у тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.

Однак, зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та, відповідно, зменшення суб`єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання.

Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків.

Враховуючи наведене, затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом № 2628-VIII.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, необхідно взяти до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 580/1550/20, від 22 грудня 2020 року у справі № 400/4113/19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/1395/20.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В.П. Юрченко