Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.01.2019 року у справі №808/2111/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа №808/2111/15

адміністративне провадження №К/9901/11978/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року (суддя Чернова Ж.А.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Поплавський В.Ю.) у справі №808/2111/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив, з урахуванням уточненої позовної заяви, визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не включення позивача до реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі по тексту - ПАТ «ВіЕйБі Банк»); зобов'язати відповідача-1 включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «ВіЕйБі Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників ПАТ «ВіЕйБі Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. - задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за депозитним договором банківського вкладу (НВУ) №863058/2014 від 19 листопада 2014 року. В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки оспорювана угода була укладена після винесення постанови Правління НБУ від 03 жовтня 2014 року №631/БТ, якою віднесено ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії проблемних, у відповідача-2 були обґрунтовані підстави вважати спірний правочин таким, що було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Інші учасники справи правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 11 червня 2014 року між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договори №806935/2014 та №806929/2014 строкового банківського вкладу «Відсотки щотижня» в іноземній валюті, з щотижневою виплатою процентів. Відповідно до зазначених договорів банк зобов'язався прийняти від позивача грошову суму в розмірі 7500,00 доларів США (за кожним договором) та відкрити вкладні рахунки - НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також один поточний рахунок для обслуговування всіх вкладних рахунків НОМЕР_3. Строк розміщення вкладу складає 13 місяців. Процентна ставка (початкова) складає 12,00%.

11 червня 2014 року на виконання умов зазначених договорів, позивачем було перераховано кошти в розмірі 15000,00 (7500,00 х 2) доларів США до відділення ПАТ «ВіЕйБі Банк», що підтверджується платіжними дорученнями від 11 червня 2014 року №426341 та №426349 та банківською випискою з вкладного (депозитного) рахунку до договору банківського вкладу по особовому рахунку.

В подальшому позивач 19 листопада 2014 року уклав новий депозитний договір банківського вкладу (НВУ) №863058/2014 на суму 10000,00 доларів США. Вказана сума перерахована до поточного рахунку НОМЕР_3 з залишку грошових коштів за договорами банківського вкладу №806935/2014 та №806929/2014 від 11 червня 2014 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією відповідача 20 листопада 2014 року було прийнято рішення №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів 20 березня 2015 року прийнято рішення №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

При зверненні позивача в усному порядку до Фонду, йому було відмовлено в отриманні гарантованої суми відшкодування за вкладом й повідомлено про відсутність позивача у Загальному реєстрі вкладників, які мають право на гарантовану суму відшкодування за вкладом.

27 березня 2015 року позивач, як вкладник ПАТ ВіЕйБі Банк, у зв'язку з його ліквідацією, звернувся із письмовою заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» про включення його до загального реєстру вкладників та повернення вкладу. Вказану заяву було отримано відповідачем-1 02 квітня 2015 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача-1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивач як вкладник ПАТ «ВіЕйБі Банк», після прийняття рішення від 20 березня 2015 року № 63 про ліквідацію останнього набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів відповідача-1 в межах гарантованої суми. Відповідачем-2 в порушення вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після отримання рішення про ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» не було включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, як і не наведено підстав, визначених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для не включення позивача до вказаного переліку вкладників.

Скасовуючи частково вказане судове рішення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у Уповноваженої особи правових підстав для невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами. Відповідачами доказів на підтвердження факту нікчемності спірного правочину надано не було. Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників з огляду на передчасність вказаних позовних вимог. Крім того, апеляційний суд дійшов до висновку, що з метою належного захисту порушених прав позивача, з урахуванням вимог частини другої статті 11 КАС України, слід зобов'язати відповідача-2 включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_2, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «ВіЕйБі Банк» договору банківського вкладу (депозиту) «НВУ» від 19 листопада 2014 року №863058/2014 було зараховано грошові кошти у розмірі 10000 доларів. Ці кошти були зараховані позивачем із власного вкладного рахунку за вкладом на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_3, що сторонами не заперечується.

Вказаний вкладний рахунок був відкритий саме з метою обслуговування депозитних рахунків позивача, відкритих за договорами банківського вкладу від 11 червня 2014 року №806935/2014 та № 806929/2014 та від 19 листопада 2014 року № 863058/2014.

Кошти на депозитний рахунок позивача були зараховані 19 листопада 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України Національного банку України постанови № 733 «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 20 листопада 2014 року).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема направлення до Фонду файлів із: переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; переліком осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; переліком осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що ще не виконане.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа зобов'язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення № 14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет вірності їх складення, при цьому протягом цього часу Уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI та Положенням №14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем-2 фактично було проігноровано вказані приписи закону, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції та про що зазначає відповідач-2 у поданій касаційній скарзі, з огляду на той факт, що договір банківського вкладу від 19 листопада 2014 року № 863058/2014 було укладено позивачем в період дії постанови правління НБУ від 03 жовтня 2014 року№631/БТ «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії проблемних», Уповноваженою особою було обмежено виплати за рахунками вкладників, в тому числі і позивача.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника ПАТ «ВіЕйБі Банк» до одного із визначених законом переліків вкладників, у разі, якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов'язковим зазначенням конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

З приводу прийняття відповідачем-2 рішення про тимчасове обмеження виплат за рахунками вкладників, суд касаційної інстанції зазначає, що приписи Закону № 4452-VI та Положення №14 не передбачають можливості вчинення Уповноваженою особою таких дій як тимчасове обмеження виплат за рахунками вкладників, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Доводи відповідача-2 відносно укладення спірного правочину під час дії постанови правління НБУ від 03 жовтня 2014 року №631/БТ, якою ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних, сприймаються судом касаційної інстанції критично, оскільки доказів обізнаності позивача про зазначені обставини відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «ВіЕйБі Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_2 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «ВіЕйБі Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ВіЕйБі Банк» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Колегія суддів касаційного суду також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки вважає їх передчасними, адже вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання додаткової інформації від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у залишеній без змін частині та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі №808/2111/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду