Історія справи

Постанова КАС ВП від 09.12.2021 року у справі №360/1863/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 360/1863/19

адміністративне провадження № К/9901/29470/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (у складі колегії: головуючого судді Гайдара А. В. (суддя-доповідач), суддів: Казначеєва Е. Г., Компанієць І. Д. ),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області, відповідач), в якому просив стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 11 жовтня 2016 року у загальному розмірі 81909,46 грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив службу в органах внутрішніх справ, а у спірний період брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у зв'язку із чим має право на нараховування щомісячної винагороди за участь в АТО.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року в загальній сумі 20291,16 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, складена відповідачем на підставі таких наказів, є належними та достатніми доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, що дають право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

5. Також в якості доказів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції суд першої інстанції прийняв довідки Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, відповідно до яких позивач залучався до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на блокпостах, боротьби з тероризмом запобігання, виявлення та припинення злочинів вчинених з терористичною метою в межах АТО на території Луганської області.

6. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - відмовлено.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що обумовлює скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

8. Обґрунтовуючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначав, що зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі; на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

9. Суд апеляційної інстанції звертав увагу, що відповідно до наказів першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 20.08.2015 № 232, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 22.10.2016 № 296 дск з метою виконання службових (бойових) завдань позивач залучений та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 13.06.2015 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 11.10.2016; довідкою від 04.11.2016 № А-6382 Головне управління Національної поліції в Луганській області підтвердило, що позивач дійсно в період з 13.06.2015 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 11.10.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

10. Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у період з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року в антитерористичних операціях та у воєнних конфліктах, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, не надано як в ході розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції.

11. Отже, враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача щодо виконання ним завдань, пов'язаних з участю в антитерористичній операції, за період з 07.11.2015 по 11.10.2016, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов'язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичній операції, в даному випадку у м. Лисичанську Луганської області, де позивач проходив службу, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичній операції, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для виплати винагороди позивачу за безпосередню участь в антитерористичній операції з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

12. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вважає, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, якими підтверджено періоди включення позивача до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, та, відповідно, довідка про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, складена відповідачем на підставі таких наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, - є належними та достатніми доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, що дають право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

14. До Верховного Суду від ГУНП в Луганській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 залишити без змін.

15. Відповідач, обґрунтовуючи вказаний відзив, окрім іншого зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції у спірний період, а вказані накази та довідка, складена відповідачем на підставі таких наказів, вказують лише на можливість залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції тощо.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

16.25 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
25.10.2019 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А. В., судді:

Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

18. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №360/1863/19.

19. Ухвалою судді Верховного Суду від 08.12.2021 дану справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по
31.01.2016 проходив службу на посаді старшого інспектора-чергового Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганські області, про що свідчить довідка УКЗ ГУНП в Луганській області.

21. Як свідчать витяги з наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від
20.08.2015 № 232, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341 та від 22.10.2016 № 296дск майор міліції ОСОБА_1 у період з 13.06.2015 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 11.10.2016 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

22. На підставі вищевказаних наказів ГУНП в Луганській області видано позивачу довідку від 04.11.2016 № А-6382 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період, зокрема, з 13.06.2015 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 11.10.2016 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

23. Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 22.05.2019 № 500/111/22-2019 про доходи позивача за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року в сумі 4787,10 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 5983,87 грн;

- за січень 2016 року в сумі 5983,87 грн.

24. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

25. Як свідчить довідка ГУНП в Луганській області від 22.05.2019 № 499/111/22-2019 про доходи позивача за період з 01.02.2016 по 10.10.2016 (арк. справи 72) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 01.02.2016 по
10.10.2016 нараховано винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції:

- за лютий 2016 року в сумі 1075,86 грн (за 26 днів перебування в АТО);

- за березень 2016 року в сумі 1200,00 грн. (за 31 день перебування в АТО);

- за квітень 2016 року в сумі 1200,00 грн. (за 30 днів перебування в АТО);

- за травень 2016 року в сумі 774,19 грн. (за 20 днів перебування в АТО);

- перерахунок за період з січня по травень 2016 року склав: 549,95 грн.

26. Також за даними довідки встановлено, що винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з лютого по травень 2016 року позивачу виплачено в травні 2016 року в сумі 2826,00 грн. та в червні 2016 року в сумі 1974,00 грн.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

27. Конституція України.

27.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Постанова Кабінету Міністрів України №158 від 04.06.2014 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі - Постанова №158).

28.1. Пункт 2 Постанови №158. За безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

29. Постанова Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі - Постанова №24).

29.1. Пункт 1 Постанови №24. В особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000
гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

29.2. Пункт 2 Постанови №24. Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

29.3. Пунктом 3 Постанови №24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

29.4. Пунктом 6 Постанови № 24 визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 158 у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3 тис. гривень, у розрахунку на місяць.

30. Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджений наказом Міністерства оборони України "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" №49 від 02.02.2015 (далі - Порядок № 49).

30.1. Пункт 4 розділу І Порядку №49. Виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

30.2. Пунктом 6 розділу 1 Порядку №49. Виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій від 31 січня 2015 року №24.

30.3. Пунктами 1,2,3 розділу ІІ Порядку №49 передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000

гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

30.4. Пунктом 5 розділу II Порядку №49 передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

30.5. Пункт 7 розділу ІІ Порядку № 49. Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких обєктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є: бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони обєктів (несення служби на блокпостах, звільнення обєктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання; запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на обєкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких обєктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; постова відомість під час охорони обєкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

31. Постанова Кабінету Міністрів України №18 від 20.01.2016 Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - Постанова №18.)

31.1. Пункт 1 Постанови №18. В особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

32. Інструкція про порядок та умови виплати винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України №385 від 17.05.2016 (далі - Інструкція).

32.1. Пункт 1 Розділу II Інструкції. Розмір винагороди за безпосередню участь у заходах ЗНБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду особам рядового і начальницького складу визначається пропорційно дням безпосередньої участі в заходах ЗНБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду залежно від місць виконання завдань на підставі наказів (розпоряджень), довідок Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, штабу АТО, штабів оперативно-тактичних угруповань (далі - органи військового управління) щодо періоду та підстав виконання таких завдань.

32.2. Пункт 4 Розділу II Інструкції. Особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучення до виконання завдань за призначенням у районі проведення АТО; перебування у безпосередньому підпорядкуванні керівництва оперативного штабу з управління АТО (далі - штаб АТО); перебування у районі проведення АТО.

Підтвердженням безпосередньої участі осіб рядового і начальницького складу в заходах ЗНБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду є витяг із наказу органу військового управління про включення (виключення) особи рядового і начальницького складу до (зі) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у заходах ЗНБО чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.

32.3. Пункт 5 Розділу II Інструкції. Підтвердженням безпосередньої участі для осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) у Донецькій та Луганській областях у заходах у районах (місцях) проведення АТО є: витяг з наказу штабу АТО про включення (виключення) до (зі) складу сил та засобів АТО та безпосереднє залучення до виконання завдань (робіт) за призначенням у районах проведення АТО; витяг з наказу органу управління (підрозділу) про залучення до виконання завдань за призначенням у районі проведення АТО; оперативні донесення (звіти) про виконані заходи в районі проведення АТО, а також інші заходи в умовах особливого періоду з визначенням території (місця) їх виконання; витяги з книг служб органів управління (підрозділів) про виконані заходи (чергування) у районі проведення АТО; витяги з графіків несення служби в районі проведення АТО; інші офіційні документи або витяги з них, видані оперативним штабом АТО (штабами секторів або оперативно-тактичних угрупувань), що містять достатні докази безпосередньої участі в АТО на території відповідних областей.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу III "Перегляд судових рішень".

34. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-IX.

35. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

36. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

38. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

39. Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі; на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказів першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 20.08.2015 № 232, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 22.10.2016 року № 296 дск з метою виконання службових (бойових) завдань позивач залучений та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 13 червня 2015 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року.

41. Довідкою від 04.11.2016 № А-6382 Головне управління Національної поліції в Луганській області підтвердило, що позивач дійсно в період з 13 червня 2015 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

42. Проте, виходячи із матеріалів даної адміністративної справи випливає, що докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у період з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року в антитерористичних операціях та у воєнних конфліктах, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою у матеріалах справи не містяться.

43. А відтак, враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача щодо виконання ним завдань, пов'язаних з участю в антитерористичній операції, за період з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов'язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичній операції, в даному випадку у м. Лисичанську Луганської області, де позивач проходив службу, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичній операції, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для виплати винагороди позивачу за безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року.

44. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від
30.01.2019 № 805/4523/16-а, провадження № К/9901/20506/18, К/9901/20508/18, від
31.07.2019 року у справі №812/860/17.

45. Окрім того, Верховний Суд в постановах від 01.08.2018 у справі №820/4770/16, від 24.01.2020 у справі №812/1487/17, від 24.04.2020 у справі №812/1511/17 сформулював наступні висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах.

46. Винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

47. Однією з обов'язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.

48. Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.

49. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав у цій справі для відступу від таких висновків.

50. Відтак, з аналізу наведеного вище вбачається, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчать про фактичну участь у відповідних заходах.

51. Вищезазначені накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) підтверджують тільки включення позивача до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, що свідчить лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про фактичну участь у заходах, за які передбачено виплату винагороди.

52. Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом від 17 червня 2021 року у справі № 420/5841/18.

53. За наведеного нормативно-правового регулювання та відсутності інших доказів, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов'язків на територіях, які відносяться до зони проведення антитерористичної операції, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для виплати винагороди ОСОБА_1 за безпосередню участь в Антитерористичній операції з 07 листопада 2015 року по 11 жовтня 2016 року та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

54. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи та встановленими обставинами доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального чи порушень норм процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №360/1863/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко