ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа №826/18784/15

адміністративне провадження №К/9901/65263/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у складі колегії суддів: Літвіної Н. М. (суддя-доповідач), Федотова І. В., Сорочка Є. О. у справі №826/18784/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Кашути Дмитра Євгенійовича до Національного банку України, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Прокуратура міста Києва, про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Кашути Дмитра Євгенійовича (далі - позивач, ПАТ "КБ " Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи ФГВФО Кашути Д. Є.) звернулось до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - ФГВФО), Прокуратура міста Києва про визнання незаконною та скасування Постанови Правління НБУ №407/БТ від 23.06.2015, застосування наслідків недійсності нікчемного правочинну від 23.06.2015 №40-04/30-др/БТ та зобов'язання НБУ повернути наступні державні облігації України: UА 4000180582 в кількості 821395 шт. ; UА 4000181275 в кількості 1021733 шт. ; UА 4000186159 в кількості 100695 шт. ; UА 4000173280 в кількості 200000 шт. ; UА 4000186928 в кількості 42395 шт.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2015 у задоволення позову відмовлено повністю.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2015 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

3.1. Визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №407/БТ від
23.06.2015.

3.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що постановою Правління НБУ від 23.06.2015 №407/БТ було переведено у власність НБУ державні облігації UA 4000180582 в кількості 821395 шт., UA 4000181275 в кількості 1021733 шт., UA 4000186159 в кількості 100695 шт., UA4000173280 в кількості 200000, UA 4000186928 в кількості 42395 шт., що належали ПАТ "КБ " Фінансова Ініціатива" як предмет застави за кредитами рефінансування, наданими НБУ, зокрема за кредитним договором №171/06-14КТ від 20.06.2014, стягнення збитків за яким було предметом спору в даній справі.

6. Відповідач - НБУ, звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 за нововиявленими обставинами, в якій просив вказане судове рішення скасувати та закрити провадження у справі.

6.1. На обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на обставини, встановлені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №910/12532/16, щодо порушення судами правил предметної юрисдикції під час розгляду даної адміністративної справи.

7. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у задоволенні заяви НБУ про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 за нововиявленими обставинами відмовлено.

7.1. Постановляючи це судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначена НБУ обставина, не може вважатися нововиявленою в розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Крім того, дотримання або порушення судом при розгляді справи вимог предметної підсудності спору є підставою для скасування відповідного судового рішення, однак, не може слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

8. НБУ подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву НБУ про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 за нововиявленими обставинами задовольнити, вказане судове рішення скасувати та закрити провадження у справі.

8.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №910/12532/16 було встановлено ту обставину, що відкриваючи провадження у даній адміністративній справі суд першої інстанції вийшов за межі визначеної для нього юрисдикції та прийняв рішення про права та обов'язки сторін, які перебували в господарських правовідносинах, а тому рішення судів у цій справі повинні вважатися такими, що прийняті "судом не встановленим законом". Наполягає, що наведені обставини є нововиявленими, а суд апеляційної інстанції мав скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі.

9. ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" та ФГВФО подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

9.1. На обґрунтування відзивів зазначають, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

9.2. Решта учасників справи відзивів та/або письмових пояснень на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

10. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1, 2 статті 341 КАС України (в редакції, що була чинною до 08.02.2020), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

11. Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

12. Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.

13. При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є наступні: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

14. Правові висновки аналогічного змісту наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а.

15. НБУ, обґрунтовуючи подану ним заяву про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 за нововиявленими обставинами, посилався на обставини, встановлені у постанові Верховного Суду від
15.05.2018 у справі №910/12532/16.

16. Зокрема, у пункті 39 розділу "Позиція та висновки Верховного Суду" даної постанови зазначено: "Отже, розглянувши спір щодо законності прийняття акта ненормативного характеру (Постанови Правління НБУ від 23.06.2015 №407/БТ) про встановлення процедури звернення стягнення на заставне майно відповідача, який припинив свою дію за наслідком його виконання, суди адміністративної юрисдикції у справі №826/18784/15 вийшли за межі визначеної для них юрисдикційності розгляду спорів та прийняли рішення про права та обов'язки сторін, які перебували у господарських правовідносинах (про правомірність обраного способу звернення стягнення на заставлене майно), а тому відповідно до статті 6 Конвенції зазначені рішення судів у адміністративній справі №826/18784/15 є такими, що прийняті "судом не встановленим законом".

17. Слід наголосити, що КАС України визначено порядок перегляду судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку (глава 1 Розділу ІІІ) та в касаційному порядку (глава 2 Розділу ІІІ) і будь-які порушення норм матеріального чи процесуального права, які слугують підставою для скасування судового рішення в адміністративній справі, можуть бути встановлені виключно під час його перегляду в межах встановленої КАС України процедури.

18. Частиною 1 статті 255 КАС України (в редакції, що була чинною до 15.12.2017) передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Таке ж правило щодо обов'язковості судового рішення закріплене у частині 1 статті 370 КАС України (в чинній після 15.12.2017 редакції).

19. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (пункт 33).

20. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 у справі "Ryabykh v. Russia" та від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

21. Таким чином, наведені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №910/12532/16 висновки прямо не впливають на остаточність та обов'язковий характер судових рішень, прийнятих у даній адміністративній справі та не мають істотного значення для розгляду цієї справи.

22. Крім того, як слідує зі змісту пунктів 40-41 постанови Верховного Суду від
15.05.2018 у справі №910/12532/16, висновок щодо порушення правил предметної юрисдикції під час розгляду даної адміністративної справи зроблений судом касаційної інстанції виключно з тією метою, щоб відхилити посилання судів попередніх інстанцій на преюдиційність обставин щодо визнання незаконною та скасування Постанови Правління НБУ від 23.06.2015 №407/БТ. Такий висновок не має характеру встановленої судовим рішенням обставини, як зазначає скаржник, а лише відображає позицію Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду під час розгляду справи №910/12532/16.

23. Наведене свідчить, що обставини, на які НБУ посилався, обґрунтовуючи свою заяву про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від
25.02.2016, не можуть вважатися нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України і суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні такої заяви.

24. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №826/18784/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Судді В. М. Шарапа А. А. Єзеров С. М. Чиркін