Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2018 року

Київ

справа №423/545/17

адміністративне провадження №К/9901/23808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Ханової Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдара А.В., від 23 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, в якому просила суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті їй пенсії за вислугу років в повному обсязі, тобто 100% - в розмірі 5407 грн. 78 коп.; зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачену різницю між фактично отриманою пенсією у повному обсязі, починаючи з квітня 2015 року та в подальшому виплачувати у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 як працівнику прокуратури, у грудні 2014 року була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 70% від суми заробітної плати в розмірі 5407 грн. 78 коп. В зв'язку із змінами до законодавства, а також тим, що позивачка продовжувала працювати, виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.04.2015 року. Позивачка зазначає, що згодом, у зв'язку з отриманням статусу учасника АТО, виплата пенсії була відновлена, але не в повному обсязі, що є порушенням прав ОСОБА_2 на отримання пенсії без обмежень.

Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 06 квітня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що порушення прав позивачки щодо розміру її пенсії, виплата якої була поновлена немає, оскільки позивачка звертаючись до відповідача з заявою від 01.04.2016 року просила поновити пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з набуттям статусу учасника АТО.

Щодо заяви позивачки від 19 січня 2017 року про поновлення виплати пенсії як учаснику бойових дій з 01 квітня 2015, то суд зазначив, що такі вимоги не ґрунтуються на вимогах законодавства і тому рішення відповідача від 27.01.2017 року про відмову в задоволенні цих вимог є правомірним.

Стосовно вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою пенсією та пенсією у повному обсязі з квітня 2015 року та в подальшому виплачувати пенсію у повному обсязі, суд зазначив, що такі вимоги позивачки необґрунтовані та спростовані наданими відповідачем доказами про те, що пенсія позивачки виплачується після поновлення в тому ж розмірі, що була призначена і яку вона отримувала до зупинення виплат, тобто в повному обсязі, в розумінні діючого законодавства.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.01.2017 року про виплату пенсії за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у повному обсязі.

В іншій частині позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а також з того, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із врахуванням висновків суду

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року про часткове задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу скаржник обґрунтовує тим, що скасування обмеження щодо виплати пенсії учасникам АТО, які працюють на посадах в органах прокуратури, стосуються гарантій виплати такої пенсії учасникам АТО під час роботи на посадах в органах прокуратури в особливий період та не стосуються розміру пенсії, яка встановлюється чинним законодавством, та не ставиться в залежність від особливого періоду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 423/545/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 05 червня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те що, ОСОБА_2 є працівником прокуратури. 23.12.2014 року позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень ст. ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 70 % від середнього заробітку.

З протоколу управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 04.06.2015 року вбачається, що при призначенні пенсії позивачці, для обрахунку розміру пенсії, розмір середнього заробітку становив 5407 грн. 78 коп, з якого встановлений розмір пенсії позивачці 2486 грн. 71 коп., яку вона отримувала до 01.04.2015 року.

Згідно з довідкою відповідача, яка міститься в матеріалах справи, позивачка отримувала пенсію у розмірі 2486 грн. 71 коп.

30.03.2016 року позивачка була включена до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, що не заперечується відповідачем. Відповідне посвідчення позивачка отримала 06 вересня 2016 року.

01.04.2016 року, позивачка звернулась до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області із заявою про поновлення виплати призначеної їй пенсії. На підставі цієї заяви виплата пенсії позивачці поновлена з 01.04.2016 року у розмірі 2486 грн. 71 коп.

19.01.2017 року позивачка повторно звернулась до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області із заявою, в якій просила поновити пенсію у повному обсязі як учаснику бойових дій за вислугу років з 01.04.2015 року.

27.01.2017 року управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області відмовило позивачці у поновлені пенсії відповідно до її заяви від 19.01.2017 року, оскільки пенсія їй уже поновлена згідно діючого законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII (далі - Закон № 213-VII), яким внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та визначено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Водночас п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Отже, з 01.06.2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про прокуратуру», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абзаци 2 і 3 якої викладені в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1774-VIII, яким внесено зміни до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: "Тимчасово, по 31 грудня 2017 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Станом на час виникнення спірних правовідносин, вказані норми закону не скасовані та не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, як з 1 січня 2016 року, так і з 1 січня 2017 року призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на момент призначення пенсії) пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Виходячи із вищевказаних норм, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що звертаючись до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області позивачка просила про призначення пенсії за вислугу років, як працівник прокуратури. В той же час, первісно позивачці пенсія за вислугу років призначена, виходячи із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи те, що при розгляді звернення позивачки відповідач не дав належної оцінки там обставинам, що позивачка має право на пенсію, як на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і на підставі Закону України «Про прокуратуру», касаційний суд приходить до переконання в тому, що апеляційний суд прийшов до вірного висновку про необхідність відновлення порушених прав позивачки шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.01.2017 року про виплату пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у повному обсязі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, суд повно і всебічно з'ясував обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги це не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко