Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/4330/17

адміністративне провадження №К/9901/29862/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017 у складі судді Арсірій Р.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (головуючого), Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним рішення, -

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та недійсними пропозиції наявних посад відповідно до штатного розпису Державної фіскальної служби України від 26.07.2016 та Акту про відмову ознайомитися ОСОБА_2 з письмовою пропозицією наявних посад відповідно до штатного розпису Державної фіскальної служби України; притягнення винних осіб у підробці та фальсифікації службових документів до відповідальності.

Позивач оскаржила в касаційному порядку ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що судом неправильно застосовано норми процесуального права, а саме - статтю 17 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017), відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Тобто, на думку заявника, спірні правовідносини мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Учасники справи правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Судами встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває адміністративна справа №826/13409/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Голови ДФС ОСОБА_5, Директора Регуляторно-правового департаменту ДФС ОСОБА_6, директора Департаменту методологічної та нормотворчої роботи ДФС ОСОБА_7 про поновлення на публічній службі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначила, що під час ознайомлення з матеріалами даної справи вона дізналася про існування фальсифікованих протиправних правових актів ДФС, а саме:

- пропозиції на вакантні посади від 26.07.2016;

- акту про відмову ознайомитись з письмовою пропозицією наявних посад відповідно до штатного розпису ДФС від 26.07.2016 коли вона вже фактично була звільнена з роботи та отримала повний розрахунок і трудову книжку.

На думку позивача, ці фальсифіковані документи можуть вплинути на відновлення її конституційних та законних трудових прав на вибрану роботу та публічну (державну) службу, у зв'язку із чим звернулася до суду про визнання їх протиправними та недійсними.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначили про таке.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.207) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, пропозиція наявних посад відповідно до штатного розпису ДФС від 26.07.2016 року та Акт про відмову ознайомитися ОСОБА_2 з письмовою пропозицією наявних посад відповідно до Штатного розпису ДФС від 26.07.2016, не є правовими актами індивідуальної дії в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України та не створюють для позивача юридичних прав та обов'язків, а також не містять обов'язкового припису, тому не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього, вимога про притягнення винних осіб у підробці та фальсифікації службових документів до відповідальності також не може бути розглянута в порядку встановленому КАС України, оскільки за вчинення службового підроблення документів передбачена кримінальна відповідальність.

У відповідності до пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийшов до правильного висновку про відмову у відкритті провадження.

Доводи позивача про неправильно застосовані судами попередніх інстанцій норми процесуального права не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним рішення - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду