Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2020 року у справі №809/620/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 809/620/17

адміністративне провадження № К/9901/24186/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Смоковича М. І., Шевцової Н. В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (головуючий суддя - Кишинський М. І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Попко Я. С., судді - Сапіга В. П., Хобор Р. Б. ).

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

25.04.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просила скасувати наказ начальника Івано-Франківської митниці ДФС України від 01.03.2017 №72-к в частині переведення ОСОБА_2, заступника начальника митного поста "Івано-Франківський-центральний" - начальника відділу митного оформлення №3, на посаду заступника начальника митного поста "Івано-Франківський-центральний" - начальника відділу митного оформлення з
01.03.2017; зобов'язання начальника Івано-Франківської митниці ДФС України запропонувати і перевести позивача на посаду заступника начальника митного посту "Івано-Франківськ-центральний" - начальника відділу митного оформлення №1 Івано-Франківської митниці ДФС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при переведенні посадових осіб відповідача на відповідні посади, не враховано переважне право позивача на зайняття посади заступника начальника митного поста "Івано-Франківський-центральний" - начальника відділу митного оформлення №1, так як до змін в штатному розписі 2016 року позивач займала саме цю посаду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО

РІШЕННЯ

СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано п.1 наказу начальника Івано-Франківської митниці ДФС України "Про переведення" в частині переведення ОСОБА_2, заступника начальника митного поста "Івано-Франківськ-центральний" - начальника відділу митного оформлення №3 на посаду заступника начальника митного поста "Івано-Франківськ-центральний-начальника відділу митного оформлення №1 з
01.03.2017 року.

Зобов'язано начальника Івано-Франківської митниці ДФС України запропонувати ОСОБА_1 посаду заступника начальника митного посту "Івано-Франківськ центральний-начальника відділу митного оформлення №1 Івано-Франківської митниці ДФС України з проведенням відповідного конкурсу на заміщення даної посади у відповідності до положень Закону України "Про Державну службу".

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що позивач володіє переважним правом на залишення на роботі та повинна була отримати пропозицію на зайняття новоствореної вакантної посади заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" - начальника ВМО №1, обов'язки за якою позивач виконувала протягом 2015-2016 років без порушень трудової дисципліни. Проте, враховуючи, що станом на даний момент позивач знаходиться на нижчій посаді - начальник ВМО №1 МП "Івано-Франківськ - центральний", у відповідності до вимог статті 22 Закону України "Про державну службу" претендувати на посаду заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" - начальника ВМО №1 позивач може за результатами відповідного конкурсу оголошеного на вказану посаду. Приймаючи рішення в частині зобов'язання начальника Івано-Франківської митниці ДФС України запропонувати позивачу посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста "Івано-Франківськ - центральний" з призначенням конкурсу у відповідності до приписів Закону України "Про державну службу", суд виходив з того, що рішення про необхідність проведення такого конкурсу чи відсутність такої необхідності приймає керівник органу державної влади.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО

РІШЕННЯ

СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України задоволено.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі №809/620/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що в силу ч.5 ст.22 Закону України "Про державну службу" у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу. Однак, згідно з новим штатним розписом 2017 посада заступника начальник митного поста "Івано-Франківськ - центральний" - начальника відділу митного оформлення №1 є іншою, вищою посадою з ширшими повноваженнями від посади, яку займає позивач, а тому на її заміщення ОСОБА_1 потрібно було б пройти конкурс. За час перебування позивача в стані тимчасової непрацездатності наказом Івано-Франківської митниці ДФС від 01.03.2017 року №72-к на посаду заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" начальника ВМО №1 переведено ОСОБА_2, який до того перебував на посаді заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" - начальника ВМО №3. Конкурс на вакантну посаду не оголошувався, оскільки посадова особа, яка згідно наказу №72-к приступила до виконання обов'язків, переведена з рівнозначної посади. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії є передчасними, а відтак, підстави для їх задоволення відсутні.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

08 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, в якій позивач просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що з 01.01.2017 року Івано-Франківська митниця ДФС не попереджала її письмово про наступне вивільнення із одночасним пропонуванням вакантних посад, за час її перебування на лікарняному спірним наказом на посаду начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" начальника ВМО №1 переведено іншу особу, хоча фактично жодних змін в організації праці, як вказує скаржник, не відбулось.

Посилається на наявність у неї переважного права на залишення на роботі як дружина офіцера-військовослужбовця, який має статус учасника АТО. Вважає, що оскільки при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не було враховано її переважного права залишення на роботі, суд першої інстанції правомірно скасував вказаний наказ в цій частині. Таким чином, вважає, що апеляційним судом скасовано по суті правильне судове рішення суду першої інстанції. Поряд з цим вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом від 07.05.2015 №61-к, у зв'язку із утворенням територіальних органів ДФС України, затвердження чисельності працівників (а. с.15), затвердження штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС України на 2015 рік (а. с.16-18) позивача було переведено на посаду заступника начальника митного поста "Івано-Франківськ-центральний" - начальника відділу митного оформлення (ВМО) №1 Івано-Франківської митниці ДФС з 13.05.2015 (а. с.19).

Відповідно до наказу від 19.02.2016 №25 Івано-Франківської митниці ДФС було введено в дію з 19.02.2016 затверджені Головою ДФС України Структуру та Штатний розпис Івано-Франківської митниці ДФС (а. с.54,55-57), проте позивач продовжувала перебувати на посаді заступника начальника митного поста "Івано-Франківськ-центральний" - начальника відділу митного оформлення (ВМО) №1 Івано-Франківської митниці ДФС.

Наказом від 10.11.2016 №216 Івано-Франківської митниці ДФС було введено в дію з
15.11.2016 Перелік змін №5 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС на 2016 рік (а. с.58).

Крім того, 25.10.2016 Головою ДФС України затверджено Перелік змін №3 до організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС згідно якого штатна чисельність ВМО №1 МП "Івано-Франківськ-центральний", збільшилася на 1 одиницю, з 27 до 28 одиниць (а. с.59).

Відповідно до Переліку змін №5 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС на 2016 рік, затвердженої 08.11.2016 Головою ДФС України, виводиться з штатного розпису штатна одиниця - заступник начальника митного посту - начальник ВМО №1 МП "Івано-Франківськ-центральний", тобто посада, на якій перебувала позивач із 13.05.2015, а замість цієї посади вводиться до штатного розпису штатна одиниця - начальник ВМО №1 МП "Івано-Франківськ-центральний", зменшується розмір посадового окладу з 4652 грн до 4308 грн (а. с.60-61).

В подальшому наказом від 18.11.2016 №461-к, у зв'язку із введенням в дію Переліку змін №5 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС, на підставі заяви позивача (а. с.63) її переведено з 21.11.2016 на посаду начальника ВМО №1 МП "Івано-Франківськ-центральний" (а. с.62).

Наказом Івано-Франківської митниці ДФС від 04.01.2017 №3 (а. с.94) введено в дію Організаційну структуру Івано-Франківської митниці ДФС на 2017 рік (а. с.96).

Наказом Івано-Франківської митниці ДФС від 21.02.2017 №30 (а. с.95) введено в дію затверджений Штатний розпис Івано-Франківської митниці ДФС на 2017 рік (а. с.97-99).

Як вбачається із штатного розпису МП "Івано-Франківськ-центральний" на 2017 рік вводиться штатна одиниця - заступник начальника митного поста - начальник ВМО №1 МП "Івано-Франківськ-центральний", тобто це фактично посада, на якій позивач перебувала із 13.05.2015 по 21.11.2016.

Судом встановлено, що позивача з 01.01.2017 по теперішній час Івано-Франківська митниця ДФС не попереджала письмово про наступне вивільнення з одночасним пропонуванням вакантних посад.

Проте, за час перебування позивача в стані тимчасової непрацездатності наказом Івано-Франківської митниці ДФС від 01.03.2017 року №72-К на посаду заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" начальника ВМО №1 переведено ОСОБА_2, який до того перебував на посаді заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" - начальника ВМО №3 (а. с.130).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

У відповідності до ч. ч 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина 1 ст. 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частина 1 ст. 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з положеннями частини 2 ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як вбачається зі змісту сформованих позивачем позовних вимог, остання звернулась до суду з вимогами про скасування наказу начальника Івано-Франківської митниці ДФС України від 01.03.2017 №72-к в частині переведення ОСОБА_2, заступника начальника митного поста "Івано-Франківський-центральний" - начальника відділу митного оформлення №3, на посаду заступника начальника митного поста "Івано-Франківський-центральний" - начальника відділу митного оформлення з
01.03.2017.

Суди попередніх інстанції установили, що дійсно наказом Івано-Франківської митниці ДФС від 01.03.2017 року №72-К на посаду заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" начальника ВМО №1 переведено ОСОБА_2, який до того перебував на посаді заступника начальника МП "Івано-Франківськ-центральний" - начальника ВМО №3.

Таким чином, акт індивідуальної дії в тій частині, щодо оскарження якої ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду, стосується прав та обов'язків іншої особи - ОСОБА_2.

При цьому, беручи до уваги об'єктивну можливість впливу ухваленого у цій справі судового рішення на права і обов'язки ОСОБА_2, вказана особа не була залучена судом першої інстанції до участі у справі як третя особа.

Пунктом 4 частини 3 статті 353 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З огляду на нез'ясування судами попередніх інстанцій обставин наявності у позивача порушених прав, законних інтересів оскаржуваним у справі рішенням відповідача, зважаючи на порушення судами норм процесуального права, що виявилось у незалученні до участі у справі особи, на права та обов'язки якої може вплинути прийняте у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Івано - Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич М. І. Смокович Н. В. Шевцова