ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 357/2694/17

адміністративне провадження № К/9901/15455/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (колегія суддів: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е., Мельничук В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат про зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати протиправним рішення Київського обласного військового комісаріату, зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, відповідно до та ст. 16, Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - «Закон № 2011-XII») у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (надалі за текстом - «Постанова № 975») на день встановлення інвалідності.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову.

Адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не перебував на військовій службі в Збройних Силах України, тому положення Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року не надають права на отримання відповідної допомоги. Вказує на відсутність довідки про обставини поранення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У відзивах на касаційну скаргу позивач просить залишити судове рішення без змін, а третя особа просить касаційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був звільнений 28 липня 1993 року на підставі наказу Міністерства оборони Російської Федерації № 0899 від 28.07.1993 року у званні майор, звільнений в запас по скороченню штату.

Приймав участь у бойових діях в Афганістані в період з 04.12.1981 по 14.10.1983.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0214672 від 12.12.2016 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 07.12.2016. Причиною інвалідності зазначено травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17 жовтня 2016 року № 4366, підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

21.12.2016 позивач звернувся до Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою, в якій просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Листом від 21 січня 2017 року № В3/65 у виплаті допомоги було відмовлено з посиланням на те, що згідно відповіді Київського обласного військового комісаріату виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснив розрахунок під час звільнення із військової служби.

Вважаючи отриману відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час його звільнення у запас (1993 рік) був військовослужбовцем іншої держави та був звільнений у запас на підставі наказу від 28.07.1993 року, у відповідності до Закону Російської Федерації, Відтак, позивач не був військовослужбовцем ЗС України, на момент звільнення з військової служби іншої держави щодо нього, а тому до нього, як до військовослужбовця, не може застосовуватися законодавство України, у тому числі і Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що постановою № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, яким встановлено алгоритм призначення одноразової грошової допомоги. У вказаній справі у здійсненні відповідних виплат відмовив Київський обласний військовий комісаріат, який не наділений такими повноваженнями, оскільки не є розпорядником коштів.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на станом на день звернення позивача) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).

Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи (підпункт 1 пункту 6 Порядку).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

В свою чергу, Міністерством оборони України в даному випадку взагалі документи позивача не розглядались, а отримано відмова від Київського ОВК, яким документи позивача не передавались на розгляд Міноборони.

Відтак, відповідачем у справі має бути саме Київський обласний військовий комісаріат.

Також колегія суддів звертає увагу, що первинний позов позивачем подано з дотриманням процесуальних вимог, зазначивши відповідачем лише Київський обласний військовий комісаріат.

Проте за наслідком усунення недоліків позовної заяви після залишення позову без руху, відповідачем вказано Міноборони, Київський ОВК - третьою особою.

Положення частини першої статті 52 КАС України (у редакції, яка діяла на час подання позову та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) передбачали, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина третя статті 52 КАС України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте з матеріалів справи вбачається, що судами не замінено відповідача на належного, яким має бути Київський обласний військовий комісаріат.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 4 ст. 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, колегія дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При цьому, суд зазначає, що чинна стаття 20 КАС України, а саме частина перша, визначає виключний перелік спорів, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, до якого не включено рішення суб`єктів владних повноважень, що є предметом спору у цій справі. Проте, згідно з частиною 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, спір у цій справі повинен розглядатися Київським окружним адміністративним судом.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасувати

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій