Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2020 року у справі №240/11529/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 240/11529/19

адміністративне провадження № К/9901/12598/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 240/11529/19

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0409 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Драчук Т. О.,

суддів Ватаманюка Р. В. Полотнянко Ю. П.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1.11 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А0409 (далі - відповідач), у якому просив:

1.1 визнати протиправними дії Військової частини А0409 щодо нездійснення розрахунку та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане ним під час військової служби речове майно;

1.2 зобов'язати Військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане ним, під час військової служби речове майно;

1.3 зобов'язати Військову частину А0409 надати ОСОБА_1 довідку-розрахунок вартості речового майна, що підлягало до видачі.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про проведення виплати нарахованої грошової компенсації за недоотримане речове майно, однак отримав відмову з посиланням на те, що на момент звільнення зі служби, Закон №2011 передбачав право на отримання такої компенсації лише військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, а відповідно пункт 3 Порядку №178 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону №2011. Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

3. Відповідач проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування заперечень зазначив, що позивач під час проходження військової служби з рапортом до командира військової частини А0409 про виплату грошової компенсації за невикористане речове майно не звертався. Вказує, що право на отримання грошової компенсації за неодержане речове майно належить виключно військовослужбовцям, які безпосередньо проходять військову службу, і не поширюється на військовослужбовців, звільнених з військової служби. Зазначає, що позивачем пропущено строки звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, оскільки частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а ОСОБА_1 повинен був дізнатися і дізнався порушення, на його думку, своїх прав з моменту отримання витягу з наказу командира військової частини А0409 (по стройовій частині) від 3 травня 2015 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив службу у Збройних силах України. Під час проходження військової служби позивач перебував на фінансовому забезпеченні військової частини А0409.

5. Відповідно до наказу т. в. о. командира військової частини А0409 від 03 червня 2015 року №91-рс ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "Б" частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я)

6. Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А0409 підполковника Р. П. Михальчука (по стройовій частині) від 03 червня 2015 року №132 виключений зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.

7. При звільненні ОСОБА_1 не була виплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

8. Позивач 02 жовтня 2019 року звернувся до керівництва Військової частини А0409 із заявою, на яку отримав відповідь військової частини А0409 від 10 жовтня 2019 року №6483, згідно з якою він не має права на отримання при звільненні компенсації неотриманого речового забезпечення, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 та наказ Міністерства оборони України від 26 квітня 2016 року №232, які врегульовують ці питання, прийняті після звільнення ОСОБА_1

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.

9. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позов задоволено.

9.1. Визнано протиправними дії Військової частини А0409 щодо нездійснення розрахунку та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане ним під час військової служби речове майно.

9.2. Зобов'язано Військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане ним, під час військової служби речове майно.

9.3. Зобов'язано Військову частину А0409 надати ОСОБА_1 довідку-розрахунок вартості речового майна, що підлягало до видачі.

10. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач на момент виключення позивача зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, відповідав умовам, необхідним для виплати йому грошової компенсації за невикористане речове майно і чинне законодавство передбачало можливість здійснення виплати цієї компенсації.

11. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та залишено адміністративний позов без розгляду.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом в межах даних правовідносин, оскільки дізнався позивач про неповний розрахунок з ним саме 03 червня 2015 року проте із позовом до суду звернувся протягом спливу більш ніж 4 роки від початку періоду заявлених ним до захисту вимог.

12.1. Також суд апеляційної інстанції послався на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2019 року в справі №821/2/18 (щодо строку звернення до суду за захистом свої прав, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України) та від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17 (щодо позиції, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом щодо відносин пов'язаних зі звільненням з публічної служби застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону).

ІV. Касаційне оскарження

13. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 травня 2020 року.

14. У касаційній скарзі позивач звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року в справі № 2040/7697/18, а саме, що "військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно" та у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 825/1104/17, а саме, що "При цьому застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно."

14.1. Так заявник касаційної скарги наголошує на тому, що строк для звернення до суду не пропустив, оскільки він звернувся до із заявою про отримання компенсації за неотримане речове майно 02 жовтня 2019 року, та отримав відповідь про відмову в задоволенні вказаної заяви саме: 10 жовтня 2019 року.

14.2. Отже, на думку позивача, саме із цієї дати почав перебіг строку звернення до суду із позовом за захистом своїх прав.

14.3. Також заявник касаційної скарги зауважує, що суд апеляційної інстанції при постановленні рішення в цій справі не врахував позицій викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 та в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року в справі № 826/9793/18, від 18 липня 2019 року в справі № 821/2029/17, від 05 грудня 2019 року в справі № 806/409/17, від 03 жовтня 2019 року в справі № 813/1180/18, від 26 червня 2019 року в справі № 826/15235/16 у зв'язку із чим, позивач вважає, що справа підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

14.4. За таких обставин заявник касаційної скарги просить передати справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв'язку із необхідністю відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду та скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15.20 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу № 240/11529/19.

15.29 травня 2020 року справа № 240/11529/19 надійшла до Верховного Суду.

17. Також, до Верховного Суду 12 червня 2020 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому Військова частина А0409 спростовує доводи викладені в касаційні скарзі та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

21. Так, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Статтею 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини 1 та 2 статті 122 КАС України).

22. Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частиною 3 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII).

24. Як зазначено у Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

26. ~law22~ передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.

26. За змістом ~law23~ продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

27. Постановою Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (чинне на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 1444), відповідно до пункту 2 якого метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

28. Згідно з пунктом 27 Положення № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

29. Як передбачено приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

VІ. Позиція Верховного Суду

30. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

31. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом в межах даних правовідносин, оскільки позивач дізнався про неповний розрахунок з ним саме 03 червня 2015 року (при звільненні з військової служби у запас) проте із позовом до суду звернувся протягом спливу більш ніж 4 роки від початку періоду заявлених ним до захисту вимог.

32. Верховний Суд не погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи із наступного.

33. Аналіз норм ~law24~, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пункту 27 Порядку № 1444, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

34. При цьому пунктом 27 Порядку № 1444 визначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

35. Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

36. Верховний Суд зауважує, що приписами Порядку № 1444 не визначений строк протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

38. Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 02 жовтня 2019 року звернувся до керівництва Військової частини А0409 із заявою про компенсацію неотриманого речового забезпечення та на яку отримав відповідь військової частини А0409 від 10 жовтня 2019 року №6483, згідно з якою він не має права на отримання при звільненні компенсації неотриманого речового забезпечення, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 та наказ Міністерства оборони України від 26 квітня 2016 року №232, які врегульовують ці питання, прийняті після звільнення ОСОБА_1

39. Верховний Суд вважає, що саме із листа військової частини А0409 від 10 жовтня 2019 року №6483 позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся 11 листопада 2019 року, а отже в межах строку встановленого нормами статті 122 КАС України.

41. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом в межах даних правовідносин.

42. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 2 статті 353 КАС України.

43. Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України, а касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

44. Щодо доводів касаційної скарги стосовно незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду викладених у постановах від 23 серпня 2019 року в справі № 2040/7697/18 та від 11 вересня 2019 року в справі № 825/1104/17 Верховний Суд зауважує, наступне.

45. У постановах від 23 серпня 2019 року в справі № 2040/7697/18 та від 11 вересня 2019 року в справі № 825/1104/17 Верховний Суд аналізував приписи Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178).

46. Верховний Суд в цій справі звертає увагу, що Порядок № 178 набрав чинності після звільнення позивача зі служби та виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, а отже його норми не підлягають застосуванню до правовідносин в цій справі.

47. Що ж до клопотання про передачу справи № 240/11529/19 на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, то відповідно до приписів частини 2 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

48. Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні рішення в цій справі не врахував позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 та в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року в справі № 826/9793/18, від 18 липня 2019 року в справі № 821/2029/17, від 05 грудня 2019 року в справі № 806/409/17, від 03 жовтня 2019 року в справі № 813/1180/18, від 26 червня 2019 року в справі № 826/15235/16.

49. Верховний Суд зауважує, що предметом розгляду в зазначених справах були питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації щодо несвоєчасної виплати цієї допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, стягнення компенсації при звільненні за всі дні невикористаної щорічної відпустки, стягнення несвоєчасної виплати грошового забезпечення. Проте предметом розгляду в цій справі є невиплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

50. Таким чином, Верховний Суд, розглядаючи цей спір, не вбачає підстав для передачі справи № 240/11529/19 на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 240/11529/19 на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року скасувати.

3. Адміністративну справу № 240/11529/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0409 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

М. І. Смокович