Історія справи

Постанова КАС ВП від 09.02.2026 року у справі №560/13109/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 560/13109/23

адміністративне провадження № К/990/16823/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (правонаступник військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою адвоката Кузнецова Кирила Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (головуючий суддя Боровицький О.А., судді: Курко О. П., Шидловський В.Б.).

І. Суть спору

У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідачі, ВЧ НОМЕР_2 , ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 березня 2023 року по 31 травня 2023 року із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 березня 2023 року по 31 травня 2023 року із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , у період з 01 березня 2023 року до 31 травня 2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, виконуючи бойові завдання на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони, а тому має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до постанови № 168. Проте спірну додаткову винагороду йому не нараховано та не виплачено, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.03.2023 №760/19/58т ЗПУ 2 та бойового розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 06.03.2023 №313/1849/600т, бойового розпорядження ТГр "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 07.03.2023 №122, бойового розпорядження НОМЕР_4 ОМБР від 07.03.2023 №1971/кп/5дск, відповідно до бойового наказу командира НОМЕР_5 об НОМЕР_6 обр ТрО від 09.03.2023 №3дск (на виконання бойового розпорядження НОМЕР_4 ОМБР від 07.03.2023 №1971/кп/5дск) з 09.03.2023 батальйон (військова частина НОМЕР_2 ) приступив до виконання бойових завдань в першому ешелоні оборони в районі населених пунктів Макіївка, Невське Луганської області, Сватівський район Красноріченська селищна територіальна громада, н.п. Нове, Лиманської міської територіальної громади Донецької області, що входить в район ведення бойових дій, визначений Наказом головнокомандувача ЗСУ №89 від 01.04.2023 - за березень, №111 від 01.05.2023 - за квітень, №147 від 01.06.2023 за травень та приймає безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану по відсічі і стримуванню збройної агресії рф, що є підставою для виплати додаткової грошової винагороди.

Відповідно до рапортів командира взводу МТЗ Військової частини НОМЕР_2 за березень 2023 №2225 від 11.04.2023, за квітень 2023 №2854 від 01.05.2023, за травень 2023 №3484 від 01.06.2023 військовослужбовець (позивач) був внесений в накази командира військової частини НОМЕР_2 щодо виплати йому додаткової винагороди, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова № 168) за безпосередню участь у бойових діях або заходах за періоди з 09.03.2023 по 31.05.2023, виходячи з розміру 100000 грн. на місяць, пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо виплати належних сум додаткової грошової винагороди протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно наказів командира військової частини НОМЕР_3 №259 від 28 квітня 2023 року, №306 від 11 травня 2023 року та №487 від 27 липня 2023 року про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно наказів командира військової частини НОМЕР_3 №259 від 28 квітня 2023 року, №306 від 11 травня 2023 року та №487 від 27 липня 2023 року про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023, з урахуванням проведених виплат за цей період.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.

Відповідно до копії "Витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 інв. №479 від 20.12.2022 року за 01.03.2023 по 31.05.2023" ОСОБА_1 у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань брав участь у заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України.

Командиром військової частини НОМЕР_3 видані накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023, відповідно №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та № 487 від 27.07.2023 в додатках до яких є позивач.

Відтак, військова частина НОМЕР_3 вчинила усі необхідні дії в межах законодавства України, щоб позивач отримав додаткову грошову нагороду, яка встановлена постановою №168 за безпосередню участь у бойових діях або заходах виходячи з розміру 100000 грн на місяць, пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат, тому, як про це зазначив суд першої інстанції, відсутні підстави для задоволення позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 ,.

Щодо правомірності дій військової частини НОМЕР_1 , то суд першої інстанції зазначив, що за період з 09.03.2023 по 31.05.2023 позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що накази командира Військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям цієї військової частини за березень - травень 2023 у спірному періоді були чинними, не скасовані, то Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою №168 .

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що робоча група військової частини НОМЕР_1 провела перевірку документальних підстав та законності виплати додаткової винагороди згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 28 квітня 2023 року № 259 та від 11 травня 2023 року № 306, за результатами якої встановила, що відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_4 ОМБР від 07 березня 2023 року № 1971/КП/5/дск та бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09 березня 2023 року № 3ДСК перша та друга стрілецька рота військової частини НОМЕР_2 передана в оперативне підпорядкування другому та третьому механізованому батальйону НОМЕР_4 ОМБР відповідно, із завданням зайняти район оборони другого та третього механізованого батальйону НОМЕР_4 ОМБР, який знаходиться на лінії безпосереднього зіткнення з противником. Також 12 березня 2023 року відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 11 березня 2023 року № 18 дск, третя стрілецька рота перейшла в оперативне підпорядкування третьому механізованому батальйону НОМЕР_4 ОМБР із завданням зайняти рубіж оборони на лінії бойового зіткнення. Решта сил та засобів, тобто управлінню військової частини НОМЕР_2 , логістиці, взводу матеріального забезпечення, взводу зв`язку, поставлено завдання зосередитись у визначених точках, які не відносяться до лінії бойового зіткнення із противником, та здійснювати забезпечення всім необхідним передані підрозділи, що в свою чергу виключає можливість перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 в районі оборони другого та третього механізованого батальйону НОМЕР_4 ОМБР та фізичної можливості брати безпосередню участь у бойових діях на лінії бойового зіткнення. З урахуванням вказаного робоча група рекомендувала відмовити у виконанні наказів від 28 квітня 2023 року № 259, від 11 травня 2023 року № 306 та залишити їх без задоволення.

Оскільки підрозділ позивача згідно з вказаними розпорядженнями та бойовими наказами зосереджувався в визначених точках, які не відносять до лінії бойового зіткнення з противником та здійснював забезпечення інших підрозділів, командиром військової частини НОМЕР_2 наказом № 517 "Про скасування наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 " скасовано накази від 28 квітня 2023 року № 259, від 11 травня 2023 року № 306, від 27 липня 2023 року № 487 про виплату особовому складу військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

30 квітня 2024 року адвокат Кузнецов К. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 04 лютого 2026року (у зв`язку з обранням судді Губської О. А. до Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Мельник-Томенко Ж.М., Білак М. В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2026 року замінено відповідача у справі №560/13109/23 - військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 - скасувати, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 - залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження у цій справі представник позивача зазначає пункт 1 частини четвертої, підпункти "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, а саме пункти 3, 4, 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 та у справі № 560/3141/23.

Представник позивача вказує на те, що бойовими розпорядженнями, витягами із журналу бойових дій за період з 01 березня по 31 травня 2023 року, а також наказами від 28 квітня 2023 року № 259, від 11 травня 2023 року № 306 та від 27 липня 2023 року № 487, які видані відповідно до вимог Окремого доручення, підтверджується факт безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресію російської федерації проти України, а тому він має право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Водночас Військова частина НОМЕР_1 у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Стверджує, що накази, на підставі яких мали бути здійснені позивачу виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, скасовані особою, яка їх видала, а тому підстави для такої виплати Військовою частиною НОМЕР_1 відсутні.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

VІІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

При цьому, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

З урахуванням наведеного, окремі доручення Міністра оборони України прийнято для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), має належне юридичне підґрунтя.

Подібний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 та у справі № 560/3141/23, на які посилається скаржник у обґрунтування касаційної скарги.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиплати військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період березень - травень 2023 року.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що відповідно до практики Верховного Суду виплата додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

Представник позивача під час розгляду справи доводив, що позивач має право на виплату додаткової винагороди до 100 000 грн за березень - травень 2023 року, оскільки відповідно до бойового наказу командира НОМЕР_5 об НОМЕР_6 обр ТрО від 09 березня 2023 року № 3дск безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони (військова частина НОМЕР_2 ) на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйону.

Окрім того, на підтвердження права на виплату додаткової винагороди вказував на бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06 березня 2023 року № 760/19/58т, бойове розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 06 березня 2023 року № 313/1849/600т, бойове розпорядження ТГр "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 07 березня 2023 року № 122, бойове розпорядження 66 омбр від 07 березня 2023 року № 1971/кп/5дск, бойовий наказ командира 88об і НОМЕР_7 обр ТрО від 09 березня 2023 року № 3дск (на виконання бойового розпорядження 66омбр від 07 березня 2023 року № 1971/кп/5дск), відповідні накази від 28 квітня 2023 року № 259, від 11 травня 2023 року № 306 та від 27 липня 2023 року № 487.

Задовольняючи частково позовні вимоги судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копій "Витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 від 20 грудня 2022 року інв. № 479 за 01 березня 2023 року по 31 травня 2023 року" ОСОБА_1 у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань брав участь у заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України.

Водночас командир військової частини НОМЕР_3 видав накази (від 28 квітня 2023 року № 259, від 11 травня 2023 року № 306, від 27 липня 2023 року № 487) про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023 року. Такі накази видані відповідно до вимог Окремого доручення, а додатки до наказів відповідають по формі додатку №1 Окремого доручення.

За таких обставин військова частина НОМЕР_3 вчинила дії, необхідні для отримання, зокрема, позивачем, додаткової нагороди, встановленої постановою № 168 за безпосередню участь у бойових діях або заходах виходячи з розміру 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався результатами перевірки документальних підстав та законності виплати додаткової винагороди, проведеної робочою групою військової частини НОМЕР_1 .

Так, невиплату позивачу додаткової винагороди за березень-травень 2023 року військова частина НОМЕР_1 фактично обумовлювала тим, що 10 серпня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_2 підписано наказ № 517 "Про скасування наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 ", яким скасовано накази командира військової частини НОМЕР_2 від 28 квітня 2023 року № 259, від 11 травня 2023 року № 306, від 27 липня 2023 року № 487 про виплату особовому складу військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди, оскільки підрозділ позивача зосереджувався в визначених точках, які не відносять до лінії бойового зіткнення з противником та здійснював забезпечення інших підрозділів.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на те, що бойові накази, відповідно до яких позивач брав участь у бойових діях з противником у березні - травні 2023 року, були скасовані 10 серпня 2023 року. Тобто у випадку, який склався у цій справі, на час участі позивача у бойових діях на лінії бойового зіткнення бойові накази були чинними, а тому за період з 01 березня по 31 травня 2023 року у позивача виникло право на нарахування і виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 560/13108/23, від 21 травня 2025 року у справі №560/13114/23 та від 30 вересня 2025 року у справі № 560/13111/23 ухвалених за подібних правовідносин.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийняте з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасоване судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга представника позивача - адвоката Кузнецова К.С. підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Кузнецова Кирила Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасувати, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року залишити в силі.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді: М. В. Білак

Ж. М. Мельник-Томенко