Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа №380/2458/21

адміністративне провадження № К/9901/42218/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О.., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року у складі головуючого судді Лунь З.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Качмара В.Я., Затолочного В.С., Курильця А.Р. у справі № 380/2458/21 за позовом Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області і Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради (далі - Управління фінансів) та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління комунальної власності) звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКСУ у Львівської області), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Львівській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання Управлінню фінансів суми помилково сплачених коштів на електронний рахунок в СЕА ПДВ, відкритий на ім`я Управління комунальної власності в розмірі 8 267 775,87 грн;

- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області підготувати висновок про повернення на поточний рахунок UA258999980334389999000013933, відкритий у Державній казначейській службі України на Управління фінансів, помилково перерахованих коштів у розмірі 8 267 775,87 грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) не передбачено перерахування коштів із рахунку в СЕА ПДВ одного платника на поточний або рахунок у СЕА ПДВ іншого платника. Кошти, які зараховані на рахунок в СЕА ПДВ повертаються на рахунок того платника податку, який їх помилково перерахував. До спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення норм статті 43 Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що Управління фінансів не є платником податку на додану вартість, а кошти були зараховані не до бюджету, а на рахунок в СЕА ПДВ.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 18.11.2019 по 15.04.2020 Управлінням фінансів зі свого рахунку UA№908999980334359999000013002, відкритого у Державній казначейській службі України, помилково на підставі листів Управління комунальної власності перераховувалися кошти на електронний рахунок у СЕА ПДВ, відкритий на Управління комунальної власності № UA63899998038519900000004190.

Управління комунальної власності звернулося до ГУ ДПС у Львівській області з листом від 23.04.2020 № 2302-вих-31360, в якому просило надати роз`яснення щодо неможливості реєстрації податкових накладних за 31.03.2020 на суму податку на додану вартість 492 089,73 грн, оскільки отримано відмову в їх реєстрації через брак коштів. При цьому в телефонному режимі ГУ ДПС у Львівській області стверджувало про надходження коштів у належному розмірі на рахунок у СЕА ПДВ.

Листом від 18.05.2020 №4091/09/51-04 ГУ ДПС у Львівській області повідомило, що реєстраційний ліміт не збільшувався у зв`язку з тим, що рахунок, з якого здійснювалося поповнення, не належить Управлінню комунальної власності.

27 липня 2020 року Управління комунальної власності звернулося до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Листом від 03.08.2020 № 32291/10/51-04 податковий орган відмовив у задоволенні даної заяви, обґрунтовуючи тим, що відповідно до пункту 200-1.5 статті 200 ПК України кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в СЕА ПДВ.

Управління фінансів звернулося до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів від 07.10.2020 № 2202-вих-78852.

Листом від 30.10.2020 ГУ ДПС у Львівській області відмовило в перерахуванні коштів на поточний рахунок Управління фінансів із посиланням на відсутність факту подання Управлінням комунальної власності додатку 4 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Управління комунальної власності звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, судами застосовано пункти 43.1-43.4 статті 43 ПК України без урахування правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/3490/18. Також відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 43.1-43.4 статті 43 ПК України до правовідносин, які виникають під час повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, що виникли в результаті поповнення рахунку в СЕА ПДВ одного платника податків іншим.

На думку Управління комунальної власності, суди, відмовляючи застосувати до спірних правовідносин пункти 43.1-43.4 статті 43 ПК України, визначили додаткові умови для їх застосування, не передбачені самим змістом цих норм. Так, вказані норми не містять вказівки про те, що у випадку помилкового перерахування коштів у рахунок будь-якого податку особа, яка, відповідно, здійснила таке перерахування, повинна бути платником цього податку. Таке розуміння норм нівелює право платника на повернення своїх коштів, гарантоване статтями 17 та 43 ПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги Управління комунальної власності просить відмовити.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) визначено статтею 200-1 ПК України, а також пунктами 33, 34 і 34-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та регламентовано Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Рахунок у СЕА ПДВ - рахунок, відкритий автоматично на безоплатній основі платнику ПДВ у Державній казначейській службі України, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Кодексу (пункт 4 Порядку №569).

Відповідно до пункту 200-1.7 статті 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок у СЕА ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 ст. 200-1 ПК України та погашення податкового боргу з ПДВ.

За положеннями пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України, якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в СЕА ПДВ платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить про те, що кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ платника податку, повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків.

Повернення коштів іншому платнику податків норма пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України не передбачає.

Водночас пунктом 43.1 ст. 43 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Натомість, поняття грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій неправильно тлумачили зміст вказаних норм, що призвело до помилкового висновку про те, що сплачені Управлінням фінансів кошти є грошовими зобов`язаннями, які сплачені до відповідного бюджету, а відтак унеможливлює застосування норм статті 43 ПК України, що регулює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Ураховуючи зміст пунктів 43.2-43.3 статті 43 ПК України, а також беручи до уваги те, що Управління фінансів не є платником податку на додану вартість та звернулося із заявою у межах встановленого строку, Суд зазначає, що відмова ГУ ДПС у Львівській області у поверненні помилково перерахованих коштів у розмірі 8 267 775,87 грн є протиправною.

Крім того, як убачається з листа-відповіді ГУ ДПС у Львівській області від 18.05.2020 №4091/09/51-04, реєстраційний ліміт Управління комунальної власності у СЕА ПДВ не збільшено на суму помилково перерахованих коштів Управлінням фінансів, що фактично унеможливлює їх повернення в порядку пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України.

За таких обставин, з метою належного захисту прав позивача - Управління фінансів - колегія суддів уважає, що помилково перераховані кошти у розмірі 8 267 775,87 грн на рахунок Управління комунальної власності у СЕА ПДВ у період з 18.11.2019 по 15.04.2020 підлягають поверненню у порядку статті 43 ПК України.

Згідно зі статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Таким чином, беручи до уваги гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти та розпоряджатися своїм майном, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Управління фінансів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області і Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання Управлінню фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради суми помилково сплачених коштів на електронний рахунок в СЕА ПДВ, відкритий на ім`я Управління комунальної власності, в розмірі 8 267 775,87 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області підготувати висновок про повернення на поточний рахунок UA258999980334389999000013933, відкритий у Державній казначейській службі України на ім`я Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, помилково перерахованих коштів у розмірі 8 267 775,87 грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко