ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа №160/2705/19

адміністративне провадження №К/9901/27467/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л. О.,

представника відповідача - Зайцевої А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг-Дніпро-2005" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (головуючий суддя Шальєва В. А., судді - Білак С. В., Малиш Н. І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг-Дніпро-2005" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ТОВ "Холдинг-Дніпро-2005" (далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №0004821404 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі 6 000 573,03 грн, в тому числі за основним платежем - 4 800 458,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 200 114,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обставини, викладені в Акті перевірки є такими, що не відповідають дійсності та зроблені на підставі припущень без належного об'єктивного вивчення усіх обставин та доказів, перевірку проведено без достатніх підстав та з явними порушеннями прав позивача, тому оскаржуване повідомленням-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №0004821404.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У судовому засіданні колегія суддів постановила ухвалу про заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, враховуючи наступне.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 2. Згідно з додатками 1 та 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України утворено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області до якого приєдналось Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" визначено можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України є правонаступником прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. Основні завдання та повноваження Державної податкової служби України визначені у Положенні про ДПС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227.

Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зареєстровано як юридична особа і включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за кодом ~organization0~.

За змістом статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10 по 16 січня 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, на підставі повідомлення про перевірку від 21 грудня 2018 року №2946 та на підставі наказу про призначення перевірки від 21 грудня 2018 року №7456-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Холдинг-Дніпро-2005" з питань повноти нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебуває в користуванні Товариства на підставі укладених з Дніпровською міською радою договору оренди землі від 23 вересня 2009 року та додатковою угодою до договору оренди землі від 14 жовтня 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 16 січня 2019 року №1169/04-36-14-04/33668847.

Перевіркою встановлені порушення п. 286.2 ст. 286, п. 288.1 ст. 288, п.п.
287.1, 287.7 ст. 287, п. 289.1 ст. 289 ПК України, в результаті чого за період з
01.01.2016 по 31.10.2018 встановлено заниження орендної плати у сумі 4 800
458,42 грн.

На підставі вказаного акту від 16 січня 2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №0004821404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 4 800 458,42 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 200
114,61 грн.

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, Товариство звернулося із вказаним позовом до суду.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору оренди землі, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносити сторін договору, а тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене, на думку суду першої інстанції, не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством правильно нараховано плату за землю за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні, а тому винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №0004821404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами договору оренди та додатковою угодою до цього договору прямо встановлено, що визначення розміру орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а зміна нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки є підставою для перегляду орендної плати.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції і вважає його такими, що зроблений на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки, то судами встановлено, що наказом від 19 грудня 2018 року №7379-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Холдинг-Дніпро-2005" з 19 грудня 2018 року тривалістю 5 робочих днів з підстав, визначених пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з питання повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користуванні Товариства на підставі укладеного договору оренди землі, площею 2,0372 (кадастровий номер 1210100000:09:265:0187), за період з 01.01.2016 по 31.10.2018.

Призначенню податкової перевірки передувало направлення контролюючим органом платнику податків запиту про надання пояснень та документального підтвердження з питання достовірності нарахування та сплати орендної плати за землю (запит від 30 серпня 2018 року №14504/10/04-36-12-31).

Поштове відправлення, як встановлено судами попередніх інстанцій, повернуто відділенням поштового зв'язку з відміткою про відсутність адресата.

За наслідками виходу за юридичною адресою позивача контролюючим органом 19 грудня 2018 року складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Холдинг-Дніпро-2005" у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за податковою адресою.

Наказом від 21 грудня 2018 року №7456-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Холдинг-Дніпро-2005" з 10 січня 2019 року тривалістю 5 робочих днів з підстав, визначених пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з питання повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користуванні Товариства на підставі укладеного договору оренди землі, площею 2,0372 (кадастровий номер 12101000000:09:265:0187), за період з 01.01.2016 по 31.10.2018.

Позивач зазначає, що отримав вказаний наказ про призначення перевірки та повідомлення тільки 18 січня 2019 року.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до приписів пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, приписи ПК України виключають можливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У справі, що розглядається, контролюючим органом виконано обов'язок, покладений на нього пунктом 79.2 статті 79 ПК України та направлено 25 грудня 2018 року Товариству за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням копію наказу про призначення перевірки та повідомлення про дату початку перевірки.

З огляду на вказане, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що отримання позивачем рекомендованого листа тільки 18 січня 2019 року не свідчить про недотримання контролюючим органом процедури повідомлення платника податків про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки контролюючим органом виконано обов'язок щодо направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Щодо наявності підстав для призначення документальної перевірки, то в наказі від 21 грудня 2018 року №7456-п підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства зазначено пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4 п.
78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до яких документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого п.
78.1 ст. 78 ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого п.
78.1 ст. 78 ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України);

у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Отже, задля проведення позапланової перевірки за цими нормами необхідна сукупність наступних умов: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, виявлення контролюючим органом недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків; направлення контролюючим органом такому платнику письмового запиту із зазначенням виявлених порушень, як в спірному випадку, недостовірності даних у податкових деклараціях; не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок №1245).

Згідно із пунктом 73.3. статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пунктом 73.3. статті 73 ПК України та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених пунктом 73.3. статті 73 ПК України;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 73.3. статті 73 ПК України, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених пунктом 73.3. статті 73 ПК України.

У запиті, направленому відповідачем у спірному випадку, міститься посилання на пункт 3 наведеної норми - у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Такий висновок здійснено на підставі аналізу показників податкової звітності позивача, витягів в технічної документації пр. нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що запит, направлений відповідачем на адресу Товариства, містить вказівку на фактичні та правові підстави надіслання, а також обставини, встановлені за наслідком вивчення інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містить детальний опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи.

У вказаному обов'язковому запиті контролюючий орган просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження, вказав перелік документів.

Також позивача попереджено про строки подання вказаних документів та про наслідки їх неподання, що у сукупності свідчить про формування та надіслання запиту відповідно до приписів податкового законодавства.

За встановлених обставин, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що запит оформлено відповідно до наведених норм ПК України.

Запит направлено Товариству за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З огляну на вказані вимоги чинного законодавства, запит контролюючого органу вважається врученим платнику податків.

Ненадання Товариством запитуваної інформації та документів на запит контролюючого органу обґрунтовано стали підставою для призначення документальної позапланової перевірки (спочатку - виїзної, а потім - невиїзної) позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства.

Щодо оцінки підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати оскаржуваним податковим повідомленням-рішення д 19 лютого 2019 року №0004821404, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічно орендна плата за земельні ділянки визнається й у статті 21 Закону "Про оренду землі".

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами підпункту 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України), та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавцем визначено нижню та верхню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

У цій справі, договором оренди від 23 вересня 2009 року встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі" (пункт 4.1 договору).

Додатковою угодою до договору оренди землі від 14 жовтня 2014 року встановлено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі, розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому ПК України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання (пункт 4.1).

Згідно із пунктом 4.2 додаткової угоди до договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється на підставі цільного призначення, категорії та функціонального використання з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

При цьому, як встановлено пунктом 4.3 додаткової угоди, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору, зазначені зміни відображаються лише у витягу із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід'ємними додатками даного договору.

За змістом пункту 2 додаткової угоди, довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є підставою для розрахунку орендної плати за землю.

Таким чином, умовами договору оренди та додатковою угодою до цього договору чітко встановлено, що визначення розміру орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а зміна нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки є підставою для перегляду орендної плати.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки доводиться, що станом на 1 січня 2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1undefined, яка передана в оренду позивачу, складає 65 133 268,97
грн, тому сума орендної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, відповідно до статті 288 ПК України, мала б становити 1 953 998,07 грн; станом на 1 січня 2017 року нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки, складає 69 041
431,41 грн, тому сума орендної плати за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 мала б становити 2 071 242,93 грн; станом на 1 січня 2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, складає 69 041 431,41 грн, а тому сума орендної плати за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 мала становити 1 726 035,80 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки Товариством сплачувались суми орендної плати без врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в період 2016-2018 років, обґрунтованим є збільшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання з орендної плати та нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судом апеляційної інстанції, на підставі яких суд встановив обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини 2 статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Доводи ж касаційної скарги фактично стосуються оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Оскільки порушень норм процесуального права чи помилки при застосуванні норм матеріального права судом апеляційної інстанції не було допущено, доводи касаційної скарги визнаються безпідставними як такі, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених обставин справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг-Дніпро-2005" залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 7 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх