Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року

м. Київ

справа №380/3176/24

адміністративне провадження № К/990/42352/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Желєзного І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року

(головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 380/3176/24

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 9 від 06 січня 2024 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення»;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 164 о/с від 31 січня 2024 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII);

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яку він обіймав до звільнення;

- зобов`язати Департамент виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 січня 2024 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Позивач зазначає, що накладення дисциплінарного стягнення неможливе без збирання комісією належних і достатніх доказів проступку поліцейського, об`єктивної оцінки його дій/бездіяльності у конкретних обставинах, щодо яких призначено службове розслідування. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ № 9 від 05 січня 2024 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення». Визнано протиправним та скасовано наказ № 164 о/с від 31 січня 2024 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Поновлено ОСОБА_1 з 01 лютого 2024 року на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2024 року по 03 червня 2024 року включно в сумі 54861 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) грн 32 коп, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01 лютого 2024 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 13494 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн 18 коп.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 380/3176/24 та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону №3 УПП.

8. 17 листопада 2023 року старший інспектор-черговий відділу чергової служби УПП старший лейтенант поліції Якубляк А.Р. подав доповідну записку (вих. № 22618вн/41/12/01-2023) на ім?я керівництва УПП щодо факту ДТП за участю працівника УПП, що мала місце 17 листопада 2023 року о 06 год 52 хв у місті Львові по вул. Яворницького, 10, у якій зазначив, що водій ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем марки SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), здійснив наїзд на пішохода, який переходив проїжджу частину дороги по нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок ДТП пішохід від отриманих травм помер на території Комунальної міської клінічної лікарні №8 (місто Львів, вулиця Навроцького, 23) у кареті швидкої медичної допомоги.

9. За вказаним фактом ДТП наказом Департаменту від 17 листопада 2023 року № 2345 "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків" призначено службове розслідування, утворено дисциплінарну комісію та відсторонено капрала поліції ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків.

10. За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 15 грудня 2023 року, у якому зазначено, що 17 листопада 2023 року о 06 год. 52 хв., поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 УПП у Львівській області ДПП капрал поліції ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем SKODA RAPID, з номерним знаком НОМЕР_1 (на синьому фоні), у місті Львову по вулиці Яворницького, 10, здійснив наїзд на пішохода, який раптово вийшов на нерегульований пішохідний перехід після проїжджаючого зустрічного транспортного засобу. Внаслідок ДТП пішохід від отриманих травм помер у кареті швидкої медичної допомоги.

11. Капрал поліції ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу та посадовою особою, що наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) його учасниками, всупереч вимогам пункту 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

12. Настання ДТП за участю працівника поліції - капрала поліції ОСОБА_1 , внаслідок якої одна особа загинула, негативно впливає на рівень авторитету, створення позитивного іміджу Національної поліції та довіри суспільства до органів Національної поліції в цілому.

13. Дисциплінарна комісія вважала, що причинами, які призвели до вчинення позивачем дисциплінарного проступку, є особиста недисциплінованість останнього, безвідповідальне ставлення до обов`язку дотримуватись вимог чинного законодавства України, вимог наказів ДПП, Присяги працівника поліції.

14. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 4, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, підпунктів 10 та 12 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 УПП, що затверджена наказом Департаменту від 08 серпня 2021 року № 1705, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

15. Вказане дисциплінарне стягнення застосовано до позивача наказом Департаменту № 9 від 05 січня 2024 року "Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення"

16. 31 січня 2024 року наказом Департаменту № 164о/с "По особовому складу" капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону №3 УПП з 31 січня 2024 року звільнено зі служби в поліції. Підстава: наказ Департаменту № 9 від 05 січня 2024 року.

17. Позивач не погоджуючись із вказаними наказами звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Під час розгляду справи судом першої інстанції були присутні позивач і його представник.

19. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни є передчасним та не підтверджується належними та допустимими доказами.

20. Суд першої інстанції зазначив, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. Вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб у суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків. Такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування. Саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення та посилання на норми законодавства, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

21. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у судовому засіданні був присутній представник позивача.

22. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав, що застосування до капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є виправданим та необхідним заходом реагування на виявлений дисциплінарний проступок, відповідає меті застосування такого дисциплінарного стягнення.

23. На переконання суду апеляційної інстанції, безспірним є те, що обставиною, яка обтяжує відповідальність позивача відповідно до пункту 4 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту є настання тяжких наслідків, а саме смерті потерпілої особи, яка рухалася по нерегульованому пішохідному переході, внаслідок наїзду патрульного автомобіля. При цьому під час проведення дисциплінарного розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що капрал поліції ОСОБА_1 за час проходження служби в Національній поліції не заохочувався, до державних нагород не представлявся. Обставин, що пом?якшують відповідальність поліцейського за вчинене порушення службової дисципліни, дисциплінарною комісією не установлено. Водночас дисциплінарною комісією встановлений та не заперечується позивачем факт ДТП за участі капрала поліції Вуса В.Б. 17 листопада 2023 року, внаслідок якої загинула людина, набув розголосу та був висвітлений на національних сайтах новин в мережі Internet, що не сприяло підвищенню рівня довіри суспільства до Національної поліції.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підстав пункту 4 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25. Представник позивача зазначає, що справу апеляційним судом розглянуто за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим порушено норми процесуального права, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

26. Представник позивача у касаційній скарзі наголосив, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, всупереч вимогам частини першої статті 313 КАС України, здійснив судовий розгляд без участі позивача - ОСОБА_1 . Окрім того, позивач не був повідомлений належним чином про дату розгляду справи, оскільки відсутні відомості про вручення йому не тільки судової повістки, але й повідомлення будь-яким іншим шляхом.

27. Також представник позивача вказав, що ним в суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю позивача через хворобу, однак суд вказане клопотання не задовольнив.

28. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві наголошено про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки представником ОСОБА_1 клопотання про перенесення розгляду справи подавалось не вперше: перший раз суд апеляційної інстанції відклав розгляд справи, задовольнивши клопотання, а вдруге - відмовив у його задоволенні.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

30. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 4 частини четвертої статі 328 КАС України.

31. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення були порушені норми процесуального права, що, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування, а саме: справу розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

32. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року справу № 380/3176/24 призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 10 вересня 2024 року о 14:45.

33. 09 вересня 2024 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з захворюванням позивача та участю його представника в іншому судовому засіданні.

34. В подальшому розгляд справи перенесено на 17 вересня 2024 року, про що 10 вересня 2024 року були направлені повістки ОСОБА_1 та його представнику. Вказані повістки доставлені до електронного кабінету представника позивача 10 вересня 2024 року.

35. Відповідно до протоколу судового засідання № 3349767 Восьмого апеляційного адміністративного суду 17 вересня 2024 року під час розгляду справи № 380/3176/24 був присутній представник позивача - Московіта З.Й., ним під час розгляду справи заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача. До клопотання додано копію довідки про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 .

36. Також із зазначеного протоколу судового засідання вбачається, що представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання про відкладення.

37. Згідно з частиною першою та другою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

38. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).

39. Частиною першою статті 60 КАС України регламентовано, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

40. За змістом частини першої статті 61 КАС України представники учасників справи є учасниками судового процесу.

41. Таким чином, представник, який бере участь у судовому процесі від імені учасника справи (сторони чи третьої особи), інтереси якого він представляє, наділений і процесуальними правами та обов`язками учасника справи, якого представляє, за умови, що в документі, який підтверджує повноваження представника (ордері, договорі про надання правової допомоги, довіреності) немає застережень про обмеження повноважень.

42. Участь представника у судовому процесі головним чином і полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії (рішення, позиція) представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє [адже представник не є і не може бути учасником (стороною) правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу], й особа, яка надала представнику відповідні повноваження, має теж це розуміти.

43. Взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), знаходяться поза площиною втручання суду. Водночас участь сторони (третьої особи) у судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом учасника справи, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, а відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

44. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року (справа № 320/157/22).

45. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22, вказала, що участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь позивача, тобто «учасника справи».

46. Незважаючи на те, що вибір представника, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів у суді, є правом особи (учасника справи), однак правом, яке передбачає також і настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для учасника справи. Незнання цього останнім не відміняє настання відповідних наслідків.

47. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 990/330/23 дійшла висновку, що участь позивача (учасника справи) у судовому процесі через свого представника, повноваження якого належним чином підтверджені, слід розцінювати як участь самого позивача, у зв`язку із чим і наслідки вчинених представником процесуальних дій поширюються на особу, яку представляють (позивача), незалежно від того, якою є особиста поведінка цієї особи. Інше суперечило б самій сутності інституту представництва.

48. З огляду на те, що уповноважений належним чином представник позивача у процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції отримував повістки-повідомлення з датами судових засідань, процесуальні ухвали та інші документи, брав участь у судовому засіданні та мав можливість ознайомитися з матеріалами справи у будь-який зручний для нього час (як у паперовому вигляді, так і в електронному), це відповідно має наслідком вчинення відповідних дій і позивачем.

49. Відповідно до приписів статті 314 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

50. Згідно з частинами першою, десятою статті 126 КАС України у разі відсутності в адресата електронного кабінету повістка вручається під розписку.

Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.

51. Пунктом 2 частини першої статті 127 КАС України передбачено, що часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

52. Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи, що в матеріалах справи наявне повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету представника позивача.

53. Окрім того, Верховний Суд наголошує, що приписи частини першої статті 313 КАС України визначають не обов`язок суду, а право на відкладення розгляду справи за клопотанням особи. Також необхідно зазначити, що частиною першою статті 309 КАС України визначено строк розгляду справ судом апеляційної інстанції, а саме: апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

54. Враховуючи, що апеляційне провадження у цій справі було відкрито 08 серпня 2024 року (тобто строк розгляду справи закінчувався 07 жовтня 2024 року), клопотання представник позивача про відкладення розгляду справи (призначеного на 17 вересня 2024 року) подавав вже вдруге, а представник відповідача заперечував щодо відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції, попередньо перевіривши, що представник позивача немає застережень про обмеження повноважень, здійснив судовий розгляд за відсутності позивача, який належним чином був повідомлений, однак за участю його представника під час ухвалення оскаржуваного рішення.

55. Таким чином, відмовляючи у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, не вирішуючи при цьому питання визнання причин неявки поважними/неповажними, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, яке б могло призвести до неправильного розгляду справи, чи ухвалення незаконного судового рішення.

56. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року (справа № 260/1683/21).

57. Таким чином обґрунтування касаційної скарги порушенням норм процесуального права, а саме тим, що справу було розглянуто за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, не знайшло свого підтвердження.

58. Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог норм матеріального права при ухваленні оскаржуваної постанови, а тому Верховний Суд не перевіряє правильність судового рішення в цій частині в межах цього касаційного провадження.

59. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Верховний Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

61. Ураховуючи результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 380/3176/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко

І.В. Желєзний,

Судді Верховного Суду