Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №826/1911/14

адміністративне провадження №К/9901/9174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Офір» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року (суддя Клименчук Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року (колегія у складі суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю.) у справі № 826/1911/14 за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Приватного підприємства «Офір» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління у м. Києві (надалі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою про стягнення заборгованості з приватного підприємства «Офір» (надалі відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 2 995 995,43 грн, яка виникла на підставі акта перевірки від 18 березня 2008 року №44/23-40/32854679 та податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2008 року №0000632310/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Офір» заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 2 995 995,43 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати податкового зобов`язання.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань правових відносин з ФОП « ОСОБА_1 » за період з 1 січня 2006 року по 31 липня 2006 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на додану вартість за серпень, вересень, жовтень та листопад 2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 березня 2008 року №44/23-40/32854673, яким встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 57 605 705 грн.

В зв`язку з встановленим порушенням податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000632310/0 від 31 березня 2008 року, яким зобов`язано відповідача сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 24 852 441,00 грн та №00000642310/0 від 31 березня 2008 року, яким зобов`язано відповідача сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 4 414 287,68 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем оскаржено їх в адміністративному порядку, в наслідок якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Офір» оскаржено їх в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року №2а-283/09/2670 у задоволенні позовних вимог ПП «Офір» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування рішень відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року апеляційну скаргу ПП «Офір» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що на час звернення позивача до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість на суму 2 995 995, 43 грн.

Згідно пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що судовими органами по справі № 25/238-а скасовано податкові вимоги ДПІ, при цьому в судових рішеннях не зазначено про зменшення та скасовування суми податкового боргу зазначеного в податкових вимогах.

Враховуючи що відповідачем не спростовано факт наявності заборгованості перед бюджетом внаслідок несплати податкового зобов`язання, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Офір» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 826/1911/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду