Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №818/572/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №818/572/17

провадження №К/9901/30178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду, прийняту 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Прилипчука О.А., суддів: Соколова В.М., Павлічек В.О., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - П`янової Я.В., суддів: Зеленського В.В., Чалого І.С.,

І. Суть спору

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі - ДКС), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України стосовно невиконання судового рішення № 577/5974/13-а провадження № 6а/577/149/13 Конотопського міськрайонного суду;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми;

1.3. стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 86040, 00 гривень.

2. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що 12 квітня 2013 року він звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа виданого на виконання постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2010 року у справі №2-1683/2010 р. про стягнення на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійсненої за цей період виплати.

2.1. Лише 30 березня 2017 року на картковий рахунок позивача відкритий у Приватбанку було перераховано 3150 гривень.

2.2. Позивач зазначає, що йому не було виплачена компенсація за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, такими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив в 86040, 00 гривень, в зв`язку з чим і звернувся до суду з цим позовом.

3. Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року, закрив провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України стосовно невиконання судового рішення № 577/5974/13-а провадження № 6а/577/149/13 Конотопського міськрайонного суду, оскільки вже є постанова, що набрала законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

3.1. Тому предметом розгляду даної справи є позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми; та стягнення з відповідача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 86040, 00 гривень.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2010 року, зміненим постановою Апеляційного суду Сумської області від 12 лютого 2013 року, стягнуто з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2010 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням здійсненої за цей період виплати.

5. 12 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2010 року у справі № 2-1683/2010.

6. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2013 року змінено спосіб виконання вказаного рішення суду (від 22 липня 2010 року в справі №2-1683/2010), а саме ухвалено стягнути з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги, як учаснику бойових дій, за 2010 рік у розмірі 3150,00 гривень.

6.1. На виконання зазначеної ухвали 22 листопада 2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист по справі № 577/5974/13-а про стягнення на користь позивача коштів в сумі 3 150 гривен.

7. Посилаючись на протиправність бездіяльності відповідача щодо не проведення виплати по сказаному виконавчому листу, позивач звернувся до суду з позовом.

7.1. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 818/142/16, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

7.2. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу від 22 листопада 2013 року, який видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 2-1683/2010 (577/5974/13-а).

8. 09 березня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області із заявою щодо негайного перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого на виконання постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2010 року по справі № 2-1683/2010, про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік у сумі 3150,00 грн. та нарахування і виплати компенсації за порушення строку виконання судового рішення за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

9. Листом від 14 березня 2017 року № 12-8/1216-2287 Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області повідомило позивача про те, що не може вирішити питання нарахування компенсації у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання судових рішень вказаної категорії здійснюється Державною казначейською службою України.

10. Суди встановили, що лише 30 березня 2017 року Державною казначейською службою України було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк», кошти в розмірі 3150,00 гривень.

11. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невчасного виконання судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає, що протиправна бездіяльність відповідача заподіяла йому матеріальну і моральну шкоду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 31 травня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково.

12.1. Зобов`язав Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу по справі №2-а-1762, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області на виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2010 року.

12.2. В задоволенні інших позовних вимог - відмовив.

13. При прийнятті такого рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у строк, передбачений частиною першою статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», не перерахував позивачу кошти за рішенням суду, а тому ОСОБА_1 має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

14. З приводу вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат у зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань за час прострочення виконання грошового зобов`язання, то відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції з посиланням на норми Цивільного кодексу України зазначив, що між позивачем і ДКС не виникало цивільних прав та обов`язків, зокрема зобов`язального характеру. Тому норми Цивільного кодексу України, зокрема ті, які встановлюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються,

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 86040 гривень суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди, в чому вона полягає, не довів причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача.

16. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2017 року скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ДКС грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди та прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ДКС на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 86040,00 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

17. Своє рішення (в частині задоволення позовних вимог) суд апеляційної інстанції мотивував з посиланням на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно відшкодування моральної шкоди у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного судового рішення (зокрема на рішення у справі «Ромашов проти України» № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» № 74221/01, від 11 січня 2005 року; у справі «Козачек проти України» № 29508/04 від 7 грудня 2006 року). Також суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи взяв до уваги підхід ЄСПЛ при вирішенні справ зі спорів, які виникають у зв`язку з невиконанням державою (в особі її органів) своїх зобов`язань, суть якого полягає в тому, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справах «Шмалько проти України» № 60750/00 від 20 липня 2004 року); держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» № 29439/02 від 26 квітня 2005 року, «Крищук проти України» від 19 лютого 2009 року, «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02). Проаналізувавши прецедентну практику ЄСПЛ суд апеляційної інстанції підсумував, що забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов`язковим держави. При цьому, як зауважив суд апеляційної інстанції, держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб такий засіб не вважався неефективним.

18. Щодо останнього суд апеляційної інстанції зазначив, що ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень визначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Скордіно проти Італії» (N 1), які апеляційний суд, судячи з його мотивів при прийнятті рішення в цій справі, врахував, підсумувавши, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальністю, презюмується.

19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що факт протиправної бездіяльності відповідача, яка пов`язана із тривалим невиконанням остаточного рішення суду у справі № 2-1683/2010, яким стягнуто з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2010 рік у сумі 3150,00 грн., встановлено судовим рішенням у справі № 818/142/16, яке набрало законної сили. Відтак з посиланням на статтю 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд апеляційної інстанції констатував, що ця обставина (протиправна бездіяльність ДКС) доказуванню у цій справі вже не підлягає.

20. З урахуванням наведеного та з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладеного в постанові від 11 вересня 2013 року (справа № 6-48цс13), за яким при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України та статті 11 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (далі - Закон № 202/98-ВР), а також на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач має право на відшкодування йому моральної шкоди за рахунок держави у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення (у справі № 2-1683/2010).

21. Розмір моральної шкоди суд апеляційної інстанції розрахував виходячи з практики і підходів ЄСПЛ при визначенні справедливої сатисфакції в контексті обставин цієї справи.

IV. Касаційне оскарження

22. У касаційній скарзі ДКС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23. Обґрунтовуючи свої вимоги ДКС, з-поміж іншого, зазначила, що не несе і не може нести юридичної відповідальності за дії/зобов`язання держави, тому немає підстав стягувати саме з ДКС моральної шкоди.

24. Щодо розміру моральної шкоди, яку стягнув суд апеляційної інстанції, то відповідач зазначив, що він у 27 разів перевищує суму компенсації, яку нарахувала ДКС, що суперечить принципу розумності і справедливості. Мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції, коли вирішував питання про розмір моральної шкоди, відповідач вважає помилковими, адже цей спір розглядають національні суди і посилання на практику ЄСПЛ про стягнення моральної шкоди за відсутності ефективного національного захисту як орієнтиру для розрахунку суми моральної шкоди в контексті цієї справи, на думку відповідача, є некоректним.

25. Також відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон № 202/98-ВР (чинний на час їх виникнення), а також не надав належної правової оцінки діям ДКС (як органу, на який покладено обов`язок виконати судове рішення, виконання якого гарантується державою) при виплаті позивачу коштів за судовим рішенням у справі № 2-1683/2010, яке набрало законної сили.

26. Позивач подав письмові заперечення на касаційну скаргу ДКС, у якому, серед іншого, зазначив про те, що тривале невиконання судового рішення заподіяло йому моральних страждань. Тому вважає, що розмір моральної шкоди, яку визначив суд апеляційної інстанції, на його погляд, є справедливим і співмірним з тією шкодою, яку йому заподіяли невиконанням судового рішення.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

27. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

28. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

29. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

30. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

31. Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок) безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

32. Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

33. Згідно з пунктом 50 Порядку компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

34. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

35. Згідно з пунктом 51 Порядку в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

36. Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

37. Відповідно до частини другої статті 22 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

VІ. Висновки Верховного Суду

38. Звернення з цим позовом до суду зумовлено тривалим невиконанням судового рішення у справі № 2-1683/2010, а саме - постанови Конотопського міськрайонного суду сумської області від 22 липня 2010 року, яка набрала законної сили 12 лютого 2013 року після її перегляду Апеляційним судом Сумської області (з урахуванням ухвали Конотопського міськрайонного суду від 15 листопада 2013 року, якою змінено спосіб виконання вказаного судового рішення).

39. З огляду на те, що відповідачем у вказаній судовій справі був орган державної влади, а предметом позову - стягнення коштів, виконання згаданого судового рішення було покладено на ДКС відповідно до Закону № 4901-VI.

40. Суди попередніх інстанцій встановили, що виконавчий лист Конотопського міськрайонного суду від 22 листопада 2013 року, який цей суд видав у справі № 577/5974/13-а, ДКС фактично виконала 30 березня 2017 року, перерахувавши на картковий рахунок позивача кошти в сумі 3150,00 грн.

41. Оскільки самостійно нарахування компенсації ДКС не здійснило, суди попередніх інстанцій, на думку колегії суддів Верховного Суду, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав задовольнити позовні вимоги в цій частині.

42. Отже, з огляду на обставини цієї справи і правове регулювання спірних відносин, висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з якими погодився суд апеляційної інстанції, є правильними. Доводів, які б спростовували висновки судів та фактичні обставини справи в цій частині відповідач у касаційній скарзі не навів.

43. Що стосується відшкодування моральної шкоди, з приводу стягнення якої в основному і стосуються доводи касаційної скарги ДКС, то висновку про наявність підстав для того, щоб їх задовольнити, суд апеляційної інстанції (в цій справі) дійшов спираючись на те, що факт протиправної бездіяльності ДКС щодо неналежного виконання судового рішення у справі № 6а/577/149/13 (577/5974/13-а) встановлено судовим рішенням у справі № 818/1730/16, яке набрало законної сили (постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року).

44. Відповідно до частини другої статті 22 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

45. Положення такого самого змісту містить частина п`ята статті 21 КАС України у чинній редакції.

46. З огляду на те, що заподіяння моральної шкоди позивач пов`язує з протиправною бездіяльністю ДКС, яка полягала у затримці виплати належних йому коштів за виконавчим листом від 22 листопада 2013 року у справі № 6а/577/149/13, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області, то вимогу про її стягнення, з огляду на наведені вимоги процесуального закону, він міг заяви тільки одночасно з вимогою про визнання цієї бездіяльності протиправною.

47. Передбачена у частині другій статті 22 КАС України у попередній редакції та в частині п`ятій статті 21 КАС України у чинній редакції можливість поєднання в одному адміністративному позові двох пов`язаних між собою вимог, які якщо заявити їх окремо будуть підсудними різним судам, дозволяє краще дослідити матеріали справи та встановити її обставини, а також зекономити час та витрати на судові провадження, позаяк в такий спосіб закон дозволяє в рамках однієї справи захистити порушені права особи без необхідності двічі звертатися до суду.

48. Водночас, поєднувати в одному провадженні дві пов`язані вимоги, як-от про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, є правом позивача. Якщо він не скористався цією можливістю одразу при зверненні з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, то вдруге заявляти адміністративний позов вже з вимогою про стягнення моральної шкоди, заподіяної цією протиправною дією/бездіяльністю (якщо адміністративний суд це встановить) позивач не може, оскільки ця вимога тепер може розглядатися тільки в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін).

49. Підсумовуючи наведене, вимогу про стягнення моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю ДКС, яка полягала у затримці виплати коштів за виконавчим листом від 22 листопада 2013 року у справі № 6а/577/149/13, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області, позивач міг заявити одночасно з вимогою про визнання цієї бездіяльності протиправною, яка була предметом розгляду у справі № 818/1730/16. Оскільки він цього не зробив, то вирішувати вимогу про стягнення моральної шкоди в іншій справі (тобто окремо від справи № 818/1730/16) в порядку адміністративного судочинства вже недозволено.

50. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України у чинній редакції, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

51. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

53. З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 86040,00 грн. та постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди на вказану суму підлягають скасуванню, а провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог - закриттю. У решті судові рішення, які є предметом касаційного перегляду в цій справ, слід залишити без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 354, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди на суму 86040,00 грн. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 86040,00 грн. - скасувати і провадження в цій частині закрити.

3. У решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич