Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2019 року у справі №815/6724/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №815/6724/14

адміністративне провадження №К/9901/9410/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Лук`янчук О.В., Милосердного М.М. від 27 січня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «ВІАПЛАСТ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Приватне підприємство «ВІАПЛАСТ» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії щодо збирання податкової інформації, за результатом чого був складений лист Інспекції від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7; 2) визнати протиправними дії по формуванню висновків у мотивувальній частині листа Інспекції від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7, якими встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період липень 2014 року; 3) визнати протиправними дії по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань) в розрізі контрагентів інформацію на підставі листа Інспекції від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7; 4) зобов`язати вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі листа Інспекції від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7; 5) скасувати висновки у мотивувальній частині листа Інспекції від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7, якими встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період липень 2014 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що дії відповідача по збиранню податкової інформації вчинені ним з порушенням законодавства; внесення змін до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» контролюючим органом можливе лише після визначення платнику податків зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, а тому, оскільки за результатами податкового контролю податкові повідомлення-рішення не приймалися й, відповідно, не узгоджувалися, дії відповідача по внесенню до зазначеної вище інформаційної системи даних на підставі висновків, викладених у листі Інспекції від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7, є протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що показники податкового кредиту та податкових зобов`язань Підприємства як платника податку на додану вартість за липень 2014 року, які відображаються в електронній базі «Податковий блок», були сформовані на підставі податкових декларацій з ПДВ з відповідними додатками і повинні їм відповідати. Самостійна зміна податковим органом (коригування) у електронній базі «Податковий блок» зазначених показників податкової звітності на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення рішення та без зміни цих показників позивача шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), є протиправною, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій з формування висновків листа від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7 та внесення цих даних до автоматизованої системи Державної фіскальної служби України підлягають задоволенню на підставі положень частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Інспекції по збиранню податкової інформації, за результатом чого був складений лист від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7; зобов`язання скасування висновків у мотивувальній частині листа від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7, якими встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період липень 2014 року, в розумінні пунктів 198.3, 198.6 статті 198, статті 185, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України); в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ПК України прямо передбачене право податкових органів на отримання (збирання) податкової інформації шляхом проведення зустрічних звірок суб`єктів господарювання й, до того ж, самі по собі висновки податкового органу, викладені у мотивувальній частині листа Інспекції, не несуть будь-яких правових наслідків для позивача. За наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог, при цьому погодився з іншими мотивами Одеського окружного адміністративного суду, з яких виходив останній при прийнятті рішення.

Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила скасувати його постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

З огляду на викладене підстави для виключення з автоматизованих інформаційних систем, що використовуються контролюючими органами, внесеної на підставі листа Інспекції від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7 інформації, відсутні, позаяк внесення такої до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Таким чином при постановленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлена частина позовних вимог може бути задоволеною.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено судом апеляційної інстанції, то в цій частині рішення суду, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядається.

Відповідно до частин першої, другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в частині задоволених позовних вимог про: визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань) в розрізі контрагентів інформації на підставі листа від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7; зобов`язання Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі листа від 29 вересня 2014 року №33271/7/15-53-22-3-/7, - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення - у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ВІАПЛАСТ» відмовити.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду