Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №804/6009/14

адміністративне провадження №К/9901/8915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року (суддя Озерянська С.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року (колегія у складі суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі № 804/6009/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» (далі - позивач або Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 5 563 684 грн.

Позивач вважає таке податкове повідомлення - рішення протиправним, прийнятим не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003432202 від 28 листопада 2013 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку що відповідач у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, безпідставно стверджує про відсутність у позивача обліку товарних цінностей з огляду на відсутність таких документів за місцем реалізації товару - магазині, який розташовано за адресою м. Кам`янець-Подільський, вул. Л. України, 30, у якому здійснює діяльність ТОВ «Карі Україна», під час проведення фактичної перевірки.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги.

В запереченні на касаційну скаргу Товариство вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та незаконними, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підставі для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 16 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2013 року фахівцями податкового органу проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, який розташовано за адресою м. Кам`янець - Подільський, вул. Л. Українки, 30 , у якому здійснює діяльність Товариство, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 25 жовтня 2013 року.

В ході перевірки виявлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає у порушенні ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 2 781 842 грн, відсутні документи про походження товару, чим порушено облік товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації.

За результатами перевірки, на підставі акта перевірки прийнято податкове-повідомлення-рішення № 0003432202 від 28 листопада 2013 року, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5 563 684 грн на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що з врахуванням вищезазначеного, позивач не позбавлений права зберігати відповідні документи та вести облік товарних запасів , що підтверджують оприбуткування товару не виключно за місцем їх реалізації. Товариством з урахуванням організації ведення господарської діяльності - реалізації товарів, які закуповуються на підставі зовнішньоекономічних договорів, через розгалужену мережу магазинів роздрібної торгівлі кінцевим споживачам; організовано облік товарно-матеріальних цінностей за місцем їх зберігання, що встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду даної справи, підтверджено належними письмовими доказами, які досліджені судами та копії яких долучені до матеріалів справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товар, який реалізується позивачем у власних магазинах, придбано на підставі контракту №KR-UA/1202/22 від 22 лютого 2012 року з компанією Warome Limited (Гонконг), після митного оформлення товар доставляється на склад позивача у м. Одеса для зберігання та подальшого перевезення товару у внутрішньому сполученні до господарських одиниць (магазинів) позивача. Оприбуткування товару здійснювалось на складі позивача, послуги складського зберігання товару на складі в м. Одеса протягом 2013 року позивачу надавались ТОВ «Максан» на підставі договору №26/11/12 від 26 листопада 2012 року про надання логістичних послуг з відповідального зберігання товарів, відповідно до умов якого зі складу ТОВ «Максан» товар відпускався та розподілявся до магазинів позивача, де безпосередньо здійснювалась його реалізація, в тому числі до магазину, розташованого за адресою: м. Кам`янець - Подільський вул. Лесі Українки, 30, на підставі видаткових складських ордерів, накладних на внутрішнє переміщення, передачу товарів, тари та товарно-транспортних накладних.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що фактичну перевірку проведено одночасно з проведенням перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі наказів № 279 від 2 жовтня 2013 року та № 309 від 17 жовтня 2013 року, позивач був позбавлений можливості надати своєчасно усі первинні документи на підтвердження ведення ним обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх зберігання.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган безпідставно стверджує про відсутність у позивача обліку товарних цінностей з огляду на відсутність таких документів за місцем реалізації товару.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року у справі № 804/6009/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду