Історія справи
Ухвала КАС ВП від 08.08.2019 року у справі №554/5746/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 серпня 2019 року
Київ
справа №554/5746/17
адміністративне провадження №К/9901/43695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 554/5746/17
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава у складі судді Струкова О.М. від 12 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В., Присяжнюк О.В. від 31 жовтня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Октябрського районного суду м. Полтава з позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила:
- визнати протиправним призначення Полтавським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області їй пенсії без урахування суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6402,62 грн.;
- зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити донарахування та виплатити з 01 лютого 2017 року пенсію з урахуванням суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6 402, 62 грн, зазначену в довідці Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 02 березня 2017 року №5734/12-40.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що з 01 лютого 2017 року їй призначено пенсію за віком, як державному службовцю відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ). При цьому, при обчислені розміру пенсії відповідачем в розрахунок заробітку, з якого обчислюється пенсія, неправомірно не включено компенсацію за невикористані дні відпустки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки на грошову компенсацію за невикористану відпустку нараховано відповідний збір на державне пенсійне страхування, а вказана виплата включається до складу заробітної плати державного службовця - пенсійний орган повинен врахувати їх при призначенні відповідної пенсії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 20 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №554/5746/17, витребувано матеріали справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Полтавському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. При призначенні пенсії позивачу були використані довідки Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 02 березня 2017 року №5732/12-40 та №5734/12-40.
Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області під час обчислення пенсії позивачу не врахувало до заробітної плати виплачену компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_1 , з якої сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
За наслідками звернення позивача до пенсійного органу з приводу роз`яснення щодо врахування суми компенсації за невикористану відпустку до заробітної плати для обчислення пенсії, листами Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 червня 2017 року №5048/02-24 та Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 10 липня 2017 року №385/Л-17, позивачу роз`яснено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14 вересня 2016 року "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", не передбачено врахування компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувану відпустки до заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIІI).
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує незаконністю рішень судів першої та апеляційної інстанції, зазначивши, що при визначенні розміру пенсії державним службовцям до складових заробітної плату, із розміру якої обраховується пенсія, враховуються виплати, що входять до структури заробітної плати та які передбачені статтею 50 Закону № 889-VIІI. Оскільки компенсація за невикористану щорічну відпустку є одноразовою виплатою і не зазначена в переліку складових заробітної плати, то вона не включаються до заробітку, що враховується при призначенні пенсії державним службовцям.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у яких зазначається про безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Октябрського районного суду м. Полтава від 12 вересня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається виходячи із суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частини другої та шостої статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону № 3723-ХІІ).
Державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР)
Відповідно до статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Стаття 24 Закону №504/96-ВР гарантує, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Стаття 33 Закону №3723-XII не містить положень про включення до заробітної плати державного службовця такої виплати, як компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 24 Закону №504/96-ВР, які пов`язані зі звільненням особи зі служби.
Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Відтак, грошова компенсація при звільненні за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток не входить до системи оплати праці державних службовців згідно Закону № 3723-ХІІ, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 216/1666/17, 12 вересня 2018 року у справі №459/2065/17, від 11 грудня 2018 року у справі №127/24072/16-а.
З огляду на вказане, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення вимог позивача, ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено необґрунтовані рішення, які постановлено без дотриманням норм матеріального права, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 12 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа