Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року

Київ

справа №826/9612/12

адміністративне провадження №К/9901/28240/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації «Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Паламарчук В.В.,

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 року

у справі № 826/9612/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації «Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Паламарчук В.В. (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2015 року № 0007022203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 873 875 грн і 7 718 469 грн застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 року, позов залишений без руху і встановлений позивачу дводенний строк з дня набрання даною ухвалою законної сили для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, що з урахуванням вже сплаченої суми (1 378 грн.) складає 577 507,16 грн (арк. справи 1).

Не погоджуючись з ухвалами судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування якої позивач зазначив, що судами не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання сплати судового збору. Позивач вказує, що фактично спір про оскарження податкового повідомлення-рішення зводиться до перевірки правильності дій контролюючого органу, а не до захисту майна. При зверненні з позовом позивачем сплачений судовий збір за подання позову немайнового характеру, оскільки у правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем, позивач не є кредитором, стягувачем, ні ініціатором стягнення, не має права вимагати у відповідача будь-якого матеріального блага (гроші, майно, тощо). Крім того, за наслідком прийняття рішення у справі майновий стан позивача не покращиться, а розмір активів, у тому числі вимог майнового характеру, не збільшиться. Разом з цим, у випадку залишення в силі податкового повідомлення-рішення, у відповідача залишиться право вимоги до позивача про стягнення з нього боргу у розмірі 38 592 344,00 грн.

До того ж позивач зазначив, що роз'яснення, надане ВАС України листом від 18.01.2012 року № 165/11/13-12, вичерпало свою дію із набранням чинності Законом України від 22.05.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

На підставі викладеного позивач просив суд скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції (арк. справи 144-145).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2015 року №0007022203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 30 873 875 грн, та 7 718 469 грн штрафні (фінансові) санкції (арк. справи 3-7).

До позовної заяви позивач додав платіжне доручення від 16.03.2016 року № 202 про сплату судового збору у розмірі 1 378 грн (арк. справи 8).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що заявлені позивачем позовні вимоги є майновими, а тому сума судового збору з урахуванням вже сплаченої суми (1 378 грн) складає 577 507,16 грн. (арк. справи 1).

В касаційній скарзі позивач порушує питання про необхідність віднесення заявлених ним вимог до немайнових, оскільки податкове повідомлення-рішення зовсім не впливає на майновий стан позивача, та зазначає, що роз'яснення, надане Вищим адміністративним судом України листом від 18 січня 2012 року № 165/11/13-12 вичерпало свою дію.

Отже спірним питанням даної справи є правомірність віднесення судом першої та апеляційної інстанції заявлених позивачем вимог до майнових.

При вирішенні спірного питання суд враховує практику Верховного Суду України в ухвалах від 13 січня 2016 року по справі № 826/9049/14, від 15 січня 2016 року по справі № 2а-14011/11/2670, відповідно до якої зазначено, що орган державної податкової інспекції у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень зобов'язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору.

З огляду на викладене суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що заявлені позовні вимоги у даній справі про скасування податкового повідомлення-рішення є майновими.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже суд першої інстанції вірно визначив, що за подання адміністративного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 578 885,16 грн (1,5 % від 38 592 344), однак сплатив лише частину - 1 378 грн., а тому повинен доплатити судовий збір з урахуванням вже сплаченої суми (1 378 грн.) - у розмірі 577 507,16 грн.

Крім цього, дійсно, при вирішенні справи, суди першої та апеляційної інстанції, окрім іншого помилково посилались на лист Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року № 165/11/13-12, проте такі посилання не призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації «Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Паламарчук В.В., на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 року по справі № 826/9612/12, - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 року по справі № 826/9612/12, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко