ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа №817/20/17

адміністративне провадження №К/9901/21345/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 817/20/17

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Рівненської області про визнання відмови протиправною та стягнення недоплаченої грошової компенсації ,

за касаційною скаргою Апеляційного суду Рівненської області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шидловського В.Б., суддів: Капустинського М.М., Мацького Є.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Рівненської області, у якому просив:

1.1 визнати відмову Апеляційного суду Рівненської області доплатити йому 6 307 грн 5 коп грошової компенсації за 15 календарних (11 робочих) днів невикористаної додаткової сплачуваної відпустки за 2016 рік, виходячи з його щомісячної суддівської винагороди у розмірі 27 115 грн, протиправною;

1.2 стягнути з Апеляційного суду Рівненської області на його користь 6 307 грн 5 коп недоплаченої грошової компенсації за 15 календарних (11 робочих) днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Верховної Ради України № 1515-УІІІ від 08 вересня 2016 року він був звільнений із посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

2.1. У зв`язку зі звільненням, у позивача виникло право на грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, яка згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про відпустки" відноситься до щорічних відпусток.

2.2. До звільнення - 08 вересня 2016 року включно, розмір суддівської винагороди позивача становив 27 115 грн.

2.3. Водночас, після ухвалення Верховною Радою України постанови №1515- VІІІ від 08 вересня 2016 року про звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку із поданням заяви про відставку йому, відповідно до правил частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-УІ від 07 липня 2010 року з відповідними змінами, нараховувалася та виплачувалась суддівська винагорода у розмірі посадового окладу - 15950 грн.

2.4. Враховуючи те, що постанова Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ про звільнення позивача з посади судді (з "мокрою печаткою") надійшла до Апеляційного суду Рівненської області лише 19 вересня 2016 року - наказом голови суду від 19 вересня 2016 року №26 "Про відрахування зі штату Апеляційного суду Рівненської області" позивача було відраховано зі штату та наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності провести з ним повний розрахунок та виплатити компенсацію за 15 календарних днів невикористаної відпустки.

2.5. Компенсація за невикористану відпустку була розрахована позивачу з суми посадового окладу - 15950 грн., який став нараховуватися йому після прийняття Верховною Радою України постанови від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII про його звільнення з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

2.6. Будучи незгідним з такими діями відповідача, позивач 12 листопада 2016 року звернувся з заявою про проведення йому перерахунку компенсації за невикористану відпустку виходячи із суми грошового забезпечення на час звільнення, 08 вересня 2016 року - 27115 грн.

2.7. Проте, як убачається з відповіді апеляційного суду від 14 грудня 2016 року №01.35/1059/16 на заяву від 12 листопада 2016 року - відповідач доплатити позивачу 6307,5 грн. грошової компенсації за 15 календарних (11 робочих) днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, виходячи з його що місячної суддівської винагороди у розмірі 27115 грн., відмовився.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VIII позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

4. До звільнення - 08 вересня 2016 року включно, розмір суддівської винагороди позивача становив 27115 грн.

5. Відповідно до наказу від 14 вересня 2016 року №24 та на підставі пункту 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VII (із змінами, внесеними згідно із Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII від 02 березня 2015 року), ОСОБА_1 припинено з 09 вересня 2016 року виплату щомісячної доплати за вислугу років, як судді який не здійснює правосуддя.

6. У зв`язку із чим, позивачу нараховувалася та виплачувалась суддівська винагорода у розмірі посадового окладу - 15950 грн.

7. На підставі наказу голови Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2016 року №26 позивача було відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області на підставі постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ, яка була направлена на адресу суду Державною судовою адміністрацією України (від 14 вересня 2016 року №8-6599/16) та отримана 19 вересня 2016 року(вх.№ 1-7032/16).

8. Згідно з вказаного наказу відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності наказано провести з позивачем повний розрахунок та виплатити компенсацію за 15 календарних днів невикористаної відпустки.

9. Таким чином, позивачу було виплачено компенсацію за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки.

10. Розрахунок компенсації був проведений з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України №18/0/14-12/13 від 19 січня 2012 року згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

11. За період роботи з 01 вересня 2016 року до 08 вересня 2016 року - 4395 грн, за період роботи з 09 вересня 2016 року до 19 вересня 2016 року нараховано та виплачено заробітну плату у сумі - 5075 грн та компенсація відпустки, яка розрахована в останній день роботи працівника у сумі 7250 грн, разом - 19720 грн.

12. Разом з тим, визначаючи розмір належної ОСОБА_1 грошової компенсації за 15 календарних (11 робочих) днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік з його посадового окладу, бухгалтерією суду допущено помилку, що призвело до недорахування йому 725 грн.

13. Провівши утримання відповідних податків та зборів, 06 лютого 2017 року на картковий рахунок позивача було переказано належні йому 583 грн 62 коп, що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

14. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

15. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшли висновку, що відрахування судді зі штату та припинення з ним трудових відносин Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ - не визначено. Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають загальні норми законодавства про працю, що визначені Кодексом законів про працю України.

15.1. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем проведено розрахунок компенсації невикористаної відпустки відповідно до пункту 7 листа Міністерства соціальної політики України від 19 січня 2012 року №18/0/14-12/13 "Про суддівську винагороду" в якому роз`яснено, що за період основної відпустки судді виплачується суддівська винагорода у розмірі, передбаченому статтею 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції на час написання листа), з урахуванням вимог положення абзацу 6 пункту 1 розділу XII Прикінцевих положень вищенаведеного Закону у розрахунку на кількість робочих днів перебування судді у відпустці протягом відповідного місяця.

16. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:

16.1. Зобов`язано Апеляційний суд Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2016 рік, за 15 календарних (11 робочих) днів, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, з урахуванням фактично проведених виплат.

17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позов суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для звільнення судді є постанова Верховної Ради України, а підставою для припинення трудових відносин є відповідний наказ Голови суду про відрахування зі штату суду. Отже датою звільнення судді слід вважати дату винесення постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів".

17.1. Також суд апеляційної інстанції зауважує, що Закон України "Про судоустрій та статус суддів України" не встановлює особливостей регулювання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки суддям, які звільняються за власним бажанням, а тому такі правовідносини слід вирішувати виходячи з загальних норм чинного трудового законодавства.

17.2. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування суми компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку має здійснюватися на підставі загальних положень трудового законодавства з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

17.3. При цьому для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливим вийти за межі позовних вимог та застосувати до спірних правовідносин положення Порядку № 100.

17.4. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що не приймає до уваги лист Міністерства соціальної політики України від 19 січня 2012 року № 618/0/14-12/13 на який посилався відповідач, оскільки він не є офіційним тлумаченням Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

ІV Касаційне оскарження

18. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Апеляційного суду Рівненської області подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 08 червня 2017 року.

19. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так представник відповідача зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

19.1. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

19.2. Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VIII позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

19.3. На підставі наказу голови Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2016 року №26 позивача було відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області на підставі постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ, яка була направлена на адресу суду Державною судовою адміністрацією України (від 14 вересня 2016 року №8-6599/16) та отримана 19 вересня 2016 року(вх.№ 1-7032/16).

19.4. Нарахування та виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2016 рік, за 15 календарних (11 робочих) днів відбулася відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України (пункт 7 листа від 19 січня 2012 року №18/0/14-12/13) "Про суддівську винагороду".

19.5. Додатково заявник касаційної скарги зауважує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та послався на приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, на які не посилався позивач у позовній заяві та які не підлягають застосуванню в цих правовідносинах.

19.6. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

20. 09 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Іваненко Я.Л. відкрито касаційне провадження та витребувано із Рівненського окружного адміністративного суду справу № 817/20/17.

21. Також до Вищого адміністративного суду України 26 червня 2017 року надійшло заперечення позивача на касаційну скаргу, в якому позивач спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

22. 05 липня 2017 року справа № 817/20/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

23. 13 лютого 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

24. 13 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.

25. 28 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 676/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Смоковича М.І., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

27. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

29. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

31. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Пункт 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.

34. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції чинній на час виникнення правовідносин, далі - Закон № 2453-VI) Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

34.1. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

34.2. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

34.3. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення

35. Частини друга та третя статті 122 Закону № 2453-VI визначає, що питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

35.1. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

36. Частиною другою та десятою статті 133 Закону № 2453-VI визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

36.1. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

37. Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

38. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

VІ Позиція Верховного Суду

39. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

41. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VIII позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

42. Відповідно до наказу від 14 вересня 2016 року №24 та на підставі пункту 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VII (із змінами, внесеними згідно із Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII від 02 березня 2015 року), ОСОБА_1 припинено з 09 вересня 2016 року виплату щомісячної доплати за вислугу років, як судді який не здійснює правосуддя.

43. Верховний Суд зауважує, що підставою припинення повноважень судді стала постанова Верховної Ради України у зв`язку із звільненням позивача у відставку. Відмінність дати звільнення у постанові Верховної Ради України та дати видачі наказу про відрахування зі штату суду не впливають на розмір суддівської винагороди з якої обраховується компенсація невикористаної відпустки оскільки пов`язані з одним фактом - відставкою судді.

44. На підставі наказу голови Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2016 року №26 позивача було відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області на підставі постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ, яка була направлена на адресу суду Державною судовою адміністрацією України (лист від 14 вересня 2016 року №8-6599/16) та отримана 19 вересня 2016 року.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності проведено з позивачем повний розрахунок та виплата компенсації за 15 календарних днів невикористаної відпустки, з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 19 січня 2012 року №18/0/14-12/13 згідно з Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

46. Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що лист Міністерства соціальної політики України від 19 січня 2012 року № 18/0/14-12/13 на який посилався відповідач, не є офіційним тлумаченням Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а має лише рекомендаційний характер.

47. Статтею 134 Закону № 2453-VI встановлено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

48. При цьому судом апеляційної інстанції правильно визначено, що Закон № 2453-VI не встановлює особливостей регулювання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки суддям, які звільняються за власним бажанням, а тому такі правовідносини слід вирішувати виходячи з загальних норм чинного трудового законодавства.

49. Так, за змістом пунктом 2 Порядку № 100 обчислення компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи саме з виплат за останні 12 календарних місяців роботи.

50. Отже, компенсація за невикористані дні відпустки повинна була розраховуватися з суддівської винагороди позивача, за останні 12 календарних місяців роботи.

51. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування та виплата відповідачем ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2016 рік, за 15 календарних (11 робочих) днів, повинна була здійснюватися згідно з приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

52. Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

53. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи відповідача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

54. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Апеляційного суду Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, в справі № 817/20/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: М.І. Смокович

С.А. Уханенко