Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2019 року

Київ

справа №818/813/16

провадження №К/9901/23758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом Приватного підприємства "Согор" до Управління Держпраці у Сумській області, заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_1 про скасування приписів,

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Опімах Л. М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Присяжнюк О. В. (головуючий), Курило Л. В., Русанової В. Б.

І. Суть спору

1. У липні 2016 року Приватне підприємство "Согор" звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області, заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_1, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

1.1. скасувати пункт 1 припису від 24.02.2016 року № 10-18/25 в частині порушення позивачем статті 21 Закону України «Про охорону праці» та підпункту 6, підпункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107, складеного заступником начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_1 за результатами перевірки від 24.02.2016 року № 15-37/64.

1.2. скасувати припис від 06.07.2016 року № 05-34/198 щодо порушення позивачем статті 21 Закону України «Про охорону праці» та підпункту 6, підпункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107, складеного заступником начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_1 на підставі акту перевірки від 06.07.2016 року № 15-37/64.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що балони із стиснутим газом призначені для забезпечення паливом двигунів транспортних засобів, які експлуатуються позивачем у процесі господарської діяльності. На думку позивача, вимоги статті 21 Закону України «Про охорону праці» та Постанова Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 року, розповсюджується лише на проектування, будівництво (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва, експлуатацію машин підвищеної небезпеки та не розповсюджується на позивача, оскільки не регулює вимоги охорони праці на автомобільному транспорті, який забезпечує задоволення потреб населення у перевезенні пасажирів.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. На підставі наказу Управління Держпраці у Сумській області про проведення перевірки №49-ОД від 10.02.2016 та направлення № 15-32/41, працівниками Управління Держпраці у Сумській області у період з 15.02.2016 року по 25.02.2016 року проведено планову перевірку суб'єкта господарювання ПП «Согор» з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

4. За результатами перевірки, відповідачем було складено акт перевірки від 24.02.2016 року №15-37/64, в якому зазначено про порушення позивачем: статті 21 Закону України «Про охорону праці», пунктів: 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», що виявилось в наступному: позивачем не отримано дозвіл органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері промислової безпеки та охорони праці на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: посудин, що працюють під тиском понад 0,05МПа, а саме: балонів зі стисненим газом на маршрутних авто ПП «Согор», лінійні частини та їх елементи систем газопостачання природним газом адміністративної будівлі ПП «Согор» (конвектори, газопроводи, лічильники газу, тощо).

5. На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято Припис від 24 лютого 2016 року №10-18/25, в пункті першому, якого вимагалося від позивача усунення виявлених порушень.

6. На підставі наказу Управління Держпраці у Сумській області від 30.06.2016 року №368-ОД про проведення позапланової перевірки Приватного підприємства «Согор» та направлення на перевірку від 04.07.2016 року №05-28/207, посадовою особою відповідача було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 06 липня 2016 року № 05-33/376.

7. За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 21 Закону України «Про охорону праці», пунктів: 6, 7 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107, п.2.26 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду контролю у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом МНС України № 826 від 11.08.2011 року, яке полягало у невиконанні позивачем пункту 1 Припису Управління Держпраці у Сумській області від 24.02.2016 року №10-18/25.

8. На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято Припис від 06 липня 2016 року №05-34/198 з вимогою усунення позивачем встановлених перевіркою порушеннь.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, внаслідок чого, скасовано пункт 1 Припису від 24 лютого 2016 року №10-18/25 щодо порушення Приватним підприємством "Согор" ст.21 Закону України "Про охорону праці" та п.п.6,7 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, складеного заступником начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_1; скасовано Припис від 06 липня 2016 року №05-34/198 щодо порушення Приватним підприємством "Согор" ст.21 Закону України "Про охорону праці" та п.п.6,7 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011року №1107, складеного заступником начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_1

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначальним критерієм для отримання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування є віднесення його до категорії об'єкта підвищеної небезпеки. Проте, ані приписами Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», ані Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» не віднесено до об'єктів підвищеної небезпеки - балон об'ємом 50 л., заправлений стисненим газом та встановлений на автомобіль.

11. Також суди дійшли висновку, що на балони, які призначені для транспортування і збереження зріджених, стиснутих і розчинних газів під тиском, вищим 0,07 МПа поширюються «Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением», затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 27.11.1987 року, відповідно до яких, дозвіл на введення в експлуатацію посудини, видається особою, призначеною наказом по підприємству для здійснення нагляду за технічним станом і експлуатацією посудин, на підставі документації підприємства-виготовлювача, після технічного опосвідчення і перевірки організації обслуговування.

12. З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що отримання дозволу Управління Держпраці на експлуатацію автомобільних балонів - не передбачено жодним нормативно-правовим актом, що регулює питання охорони праці на автомобільному транспорті.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

14. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди на власний розгляд без посилання на нормативно-правові акти, прирівняли «устатковання підвищеної небезпеки» до «об'єкту підвищеної небезпеки» та дійшли хибних висновків про відсутність необхідності отримання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Однак, на думку скаржника, суди необґрунтовано застосували до спірних правовідносин Правила безпеки і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджені Дергіртехнаглядом СРСР 27.11.1987 року, тоді як, видача дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, регулюється Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107.

15. Саме Порядком встановлено вичерпний перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, дозвіл на експлуатацію яких, потрібно отримувати, в тому числі на посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа та технологічне устаткування, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання природним і зрідженим газом суб'єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100кВт.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694) виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

22. Частиною третьою статті 21 Закону № 2694 передбачено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

23. Порядок видач дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року (далі - Постанова № 1107).

24. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 1107 (в редакції, яка діла на час спірних правовідносин) експлуатація машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - довготривалий період використання під час виробничого процесу машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки з урахуванням їх експлуатаційних характеристик.

25. Згідно пункту 6 Порядку № 1107 (в редакції, яка діла на час спірних правовідносин), дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

26. Відповідно до пункту 3 Додатку № 3 Порядку № 1107 (в редакції, яка діла на час спірних правовідносин), технологічне устатковання, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання природним і зрідженим газом суб'єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100 кВт.

27. У Додатку № 3 до Порядку № 1107 (в редакції, яка діла на час спірних правовідносин), визначено перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, зокрема, в пункті 17 зазначено - посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, зазначає наступне.

30. З огляду на приписи статті 159 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

31. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

32. Суди першої й апеляційної інстанцій дотримались викладеного не у повній мірі з огляду на таке.

33. Позивач, як суб'єкт господарювання, здійснює діяльність з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

34. Спірним питанням у справі є наявність або відсутність обов'язку у позивача, як суб'єкта господарювання, отримувати дозвіл на експлуатацію транспортних засобів, у зв'язку з тим, що на транспортних засобах встановлені балони, об'ємом 50 л., заправлені стисненим газом.

35. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що позивач не зобов'язаний отримувати згаданий дозвіл, оскільки за приписами Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» балони, заправлені стисненим газом і встановлені на транспортному засобі позивача, не віднесені до об'єктів підвищеної небезпеки.

36. Також суди надали оцінку «Правилам устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением», затвердженим Держгіртехнаглядом СРСР 27.11.1987 року, та дійшли висновку, що приписами цих Правил не передбачено отримання суб'єктом господарювання дозволу на експлуатацію посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа.

37. Разом з цим, відповідач у судах першої та апеляційної інстанцій наполягав на тому, що позивачем експлуатується не об'єкт підвищеної небезпеки, а устатковання підвищеної небезпеки, оскільки балони, які розміщені на транспортних засобах, є посудиною, що працює під тиском понад 0,05 МПа, і в Додатку № 3 до Порядку № 1107 ці посудини віднесено до переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Тому, за приписами пункту 6 Порядку № 1107 передбачена видача роботодавцеві відповідного дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

38. Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки твердженням відповідача та не встановлено технічної характеристики балонів, які розміщені на транспортних засобах позивача, внаслідок чого не надано обґрунтованого висновку про те, чи є балони, які використовуються позивачем, посудиною, що працює під тиском понад 0,05 МПа у розумінні пункту 17 Додатку № 3 до Порядку № 1107 (у відповідній редакції) та чи відносяться вони до устаткування підвищеної небезпеки, на які розповсюджується дія пункту 6 Порядку № 1107.

39. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, тоді як зазначені вище обставини є визначальними для розгляду справи по суті.

40. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

41. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

42. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Управління Держпраці у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року - задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 818/813/16 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

В. М. Шарапа