Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2019 року

Київ

справа №338/126/17

провадження №К/9901/23944/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 338/126/17

за позовом ОСОБА_1 до командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції лейтенанта Гарбара Владислава Валентиновича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції лейтенанта Гарбара Владислава Валентиновича на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, прийняту 6 березня 2017 року у складі головуючого судді - Круль І.В., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 1 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Макарика В.Я., суддів: Коваля Р.Й., Глушка І.В.,

І. Суть спору:

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції лейтенанта Гарбара Владислава Валентиновича (далі також - відповідач), у якому просив:

1.1. визнати незаконною та скасувати постанову серії ДР №103958 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25 січня 2017 року щодо накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

1.2. провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 січня 2017 року, керуючи автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, рухався в м. Івано-Франківську по вулиці Незалежності, яка має дві смуги для руху в кожному напрямку. Зробив маневр вліво, включивши покажчик повороту, бо справа був автобус, потім повернув вправо і через 50 м. включив поворот направо і на світлофорі повернув направо. Ніякого порушення ПДР не допустив. На вимогу працівника патрульної поліції зупинив машину. Відповідач, поводячи себе агресивно, необ'єктивно та упереджено, ствердив, начебто він порушив п.9.2.(б) ПДР.

2.1. Оскільки це не відповідало дійсності, працівником патрульної поліції не було представлено жодних доказів порушення ним правил дорожнього руху, позивач висловив свої заперечення. Однак інспектор його пояснення до уваги не взяв та виніс незаконну постанову про накладення адміністративного стягнення.

2.2. Позивач вважає оскаржувану ним постанову незаконною та винесеною інспектором патрульної поліції з допущенням грубих порушень процесуальних норм.

2.3. Так, не роз'яснивши йому положення статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП та позбавивши права надати докази в обґрунтування своїх доводів та пояснень щодо невинуватості, скористатись правовою допомогою, поліцейський виніс постанову та роз'яснив йому лише порядок сплати накладеного на нього адміністративного стягнення.

2.4. Крім того, розглянувши справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки керованого ним транспортного засобу, відповідач унеможливив виконання вимог статті 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

2.5. Вважав, що під час винесення оскаржуваної ним постанови відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки його автомобіля, в той час як закон дозволяє розглядати справи про адміністративне правопорушення виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений їх розглядати.

2.6. Посилаючись на те, що він не допускав жодних порушень ПДР України, а у винесеній відповідачем постанові відсутнє належне викладення обставин інкримінованого йому правопорушення, не конкретизовано його зміст, просив суд визнати дії відповідача протиправними, а оскаржувану ним постанову - скасувати.

3. Відповідач позов не визнав. Вважає, що ним було прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП. Позивачу були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, строки та порядок сплати адміністративного штрафу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. З постанови командира роти №3 батальйону УПП в м. Івано-Франківську Гарбара В.В. серії ДР №103958 від 25 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1, 25 січня 2017 року о 14.30 год. керуючи автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_1 в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, що має дві смуги для руху в кожному напрямку, по крайній правій смузі при зміні напрямку руху, а саме - перестроюванні в ліву смугу - не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив підпункт «б» пункту 9.2. ПДР.

5. Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Богородчанський районний суд Івано-Франківської області постановою від 6 березня 2017 року позовні вимоги задовольнив повністю.

6.1. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДР № 103958 від 25 січня 2017 року, винесену командиром роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську лейтенантом поліції Гарбаром В.В. за частиною другою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, визнав незаконною та скасував, а провадження у справі закрив за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

7. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 червня 2017 року, постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 6 березня 2017 року в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення скасував, в решті постанову залишив без змін.

8. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того що відповідачами не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови та не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, у зв'язку з чим позов є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

8.1. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення, постанова Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2017 року в цій частині підлягає скасуванню.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Представник відповідача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі представник відповідача наполягає на тому, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення та справу відносно нього було розглянуто поліцейським з дотриманням вимог чинного законодавства.

11. У скарзі представник відповідача просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

14. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

15. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

16. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

17. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

18. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

19. Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

20. Згідно п. 9.2. п.п. «б» ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

21. Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

22. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

23. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

24. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

25. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

26. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

27. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

28. Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

29. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

30. Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

31. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

32. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

33. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

34. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

37. Так, позивач зазначав про те, що він правил дорожнього руху не порушував, 25 січня 2017 року, керуючи автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2, рухався в м. Івано-Франківську по вулиці Незалежності, яка має дві смуги для руху в кожному напрямку. Зробив маневр вліво, включивши покажчик повороту, бо справа був автобус, потім повернув вправо і через 50 м. включив поворот направо і на світлофорі повернув направо.

37.1. Зазначені обставини, підтвердив допитаний в судовому засіданні судом першої інстанції свідок ОСОБА_4

38. В свою чергу, будь - яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху України відповідачем судам не надано, в матеріалах справи як доказ наявна лише постанова яка є предметом оскарження.

39. Відеозапису нагрудної камери патрульного, яка працювала коли було виявлено адміністративне правопорушення, судам також не надано.

40. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови від 25 січня 2017 року серії ДР № 103958 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.

41. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.

42. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

43. Верховний суд також зазначає, що відповідно до норм КАС України, суд не наділений повноваженнями закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу. Судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності.

44. Отже суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що задовольнивши позовні вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції - вийшов за межі наданих суду повноважень, перебравши на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, що потягло скасування постанови суду першої інстанції в цій частині.

45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції лейтенанта Гарбара Владислава Валентиновича залишити без задоволення.

2. Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 6 березня 2017 року, в нескасованій частині, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 1 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н.А. Данилевич