Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №823/1046/15

адміністративне провадження №К/9901/19455/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2016 року у справі за її позовом до Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Виконавча дирекція, Фонд відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У грудні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Виконавчої дирекції щодо недоплати їй допомоги по вагітності та пологам у сумі 7008 грн 85 коп. та зобов'язати відповідача виплатити недоплачену їй допомогу по вагітності та пологах у зазначеному розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 протягом 4-х місяців, з травня по серпень 2014 року, здійснювала нараховування та сплату єдиного страхового внеску, тому сплачені нею суми повинні увійти у розрахунок середнього оподаткованого доходу для розрахунку відповідачем допомоги по вагітності та пологах.

Суди встановили, що 08 лютого 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та управлінням Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області укладено договір № 7 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Договір № 7). Листом від 06 жовтня 2014 року № 7182/23-12-17-027 Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області повідомила, що ФОП ОСОБА_1 станом на 10 червня 2014 року є платником спрощеної системи оподаткування (єдиного податку).

Позивач 06 жовтня 2014 року звернулася до Виконавчої дирекції із заявою щодо виплати допомоги по вагітності та пологам за рахунок коштів Фонду згідно з листком непрацездатності серії АГЛ № 402666, виданого 24 вересня 2014 року ДЗКЛ ДТГО «ЛЗ». Наказом Виконавчої дирекції суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 06 жовтня 2014 року призначено допомогу по вагітності та пологах у сумі 7149 грн 60 коп.

Позивач 21 жовтня 2014 року звернулася до Виконавчої дирекції із заявою про надання роз'яснення - згідно з якою нормою закону було здійснене нарахування та виплата допомоги по вагітності та пологах.

Листом від 29 жовтня 2014 року № 833/02-1-29 Виконавча дирекція повідомила ОСОБА_1 про те, що нарахування та оплата допомоги по вагітності та пологах по листу непрацездатності серії АГЛ № 402666, виданому 24 вересня 2014 року, проведено відповідно до норм чинного законодавства. Сума допомоги по вагітності та пологах за 180 календарних днів склала 7149 грн 60 коп. Виплата матеріального забезпечення здійснена 16 жовтня 2014 року через установу банку в безготівковому порядку на картковий рахунок.

03 листопада 2014 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про надання роз'яснення щодо суми нарахованої допомоги по вагітності і пологах та підтвердження або заперечення правильності її нарахування.

Листом від 07 листопада 2014 року № 2971/04-16 Виконавча дирекція повідомила позивача про те, що відповідно до пункту 3.4. Договору № 7 застрахована особа, яка сплачує мінімальний страховий внесок, сплачує його у новому розмірі на підставі отриманого повідомлення від Пенсійного фонду України (далі - ПФУ). Новий договір у даному випадку не укладається. В інших випадках до цього договору вносяться зміни шляхом укладення додаткової угоди в письмовій формі. Таким чином, враховуючи відсутність укладеної додаткової угоди до договору, підстав для перерахування позивачу допомоги по вагітності та пологах у відповідача відсутні.

ФОП ОСОБА_1 11 листопада 2014 року знову звернулася із заявою до відповідача, на яку листом 26 листопада 2014 року № 5-44/Д-2724з-404 отримала відповідь про те, що сума допомоги розраховується шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів, що підлягають оплаті. Необхідно дохід - суму зазначену у договорі про добровільну участь у страхуванні за розрахунковий період березень-серпень 2014 року, поділити на кількість календарних днів у цьому періоді. Тобто, 1218 грн. х 6 міс. : 184 к. дні = 39,72 грн. - середньоденний розмір допомоги. Сума допомоги розраховується: 39,72грн. х 180 к. дні = 7149 грн 60 коп. Таким чином, як зазначила у листі Виконавча дирекція, платіжним дорученням від 16 жовтня 2014 року № 4034 перераховано на картковий рахунок допомогу по вагітності та пологах у сумі 7149 грн 60 коп.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернулася з цим позовом.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 листопада 2016 року рішення судів першої й апеляційної інстанцій залишив без змін.

Рішення обґрунтував тим, що позивачу здійснено нарахування та оплату допомоги по вагітності та пологах по листу непрацездатності серії АГЛ № 402666, виданого 24 вересня 2014 року відповідно до норм Закону України від 8 липня 20110 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем. Оскільки згідно з пунктом 3.4 Договору № 7 застрахована особа, яка сплачує мінімальний страховий внесок, має право сплачувати його у новому розмірі без укладення нового договору лише на підставі повідомлення отриманого від Пенсійного фонду України, а в інших випадках до такого договору мають бути внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди в письмовій формі, вимоги позивача щодо врахування відповідачем до розрахунку сум оплати допомоги по вагітності та пологах сум переплат страхових внесків за відсутності додаткової угоди суперечать пункту 3.4 Договору № 7.

ФОП ОСОБА_1 06 лютого 2017 року звернулася із заявою про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2016 року.

ФОП ОСОБА_1 просила Верховний Суд України переглянути оспорене рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час звернення із заявою, з підстави неоднакового застосування положень Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (чинного на час виникнення спірних відносин) та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року та 16 листопада 2016 року (справи №№ К/800/18756/13, К/800/38511/15 відповідно).

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 20 лютого 2017 року відкрив провадження у справі та витребував її з Черкаського окружного адміністративного суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав, з-поміж інших, заяву ФОП ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2018 року для розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 07 травня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачу здійснено нарахування та оплату допомоги по вагітності та пологах по листу непрацездатності серії АГЛ № 402666, виданого 24 вересня 2014 року, з дотриманням норм Закону № 2464-VI та договірних зобов'язань між позивачем і відповідачем.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що згідно з пунктом 3.4 Договору № 7 застрахована особа, яка сплачує мінімальний страховий внесок, має право сплачувати його у новому розмірі без укладення нового договору лише на підставі повідомлення отриманого від Пенсійного фонду України, а в інших випадках до такого договору мають бути внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди в письмовій формі, вимоги позивача щодо врахування відповідачем до розрахунку сум оплати допомоги по вагітності та пологах сум переплат страхових внесків за відсутності додаткової угоди суперечать пункту 3.4 Договору № 7.

Отже, фактично цей суд встановив, що позивач не дотримав умови договору № 7.

Натомість у справах, копії ухвал касаційного суду яких надані для порівняння, суди виходили із того, що позивач дотримав умови договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплата єдиного соціального внеску проведена в повному обсязі.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві позивача.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Т.О. Анцупова

Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук