Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 травня 2018 року

м. Київ

справа №808/1341/14

адміністративне провадження №К/9901/7237/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 (суддя - Недашківська К.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 (судді - Дурасова Ю.В., проценко О.А., Туркіна Л.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (далі - ТОВ "Інтер-Запоріжжя") до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ТОВ "Інтер-Запоріжжя" звернулося до суду з позовом до ДФС, у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 24.01.2014 № 003, № 004, якими товариству визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1052,28 грн, із ввізного мита - 5261,44 грн.

Свої вимог позивач обґрунтував тим, що імпортований ним товар був класифікований вірно, що підтверджується висновками експертних установ. При цьому товар пройшов митне оформлення без зауважень і був випущений у вільний обіг на територію України, тому митний орган не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 21.05.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, адміністративний позов ТОВ "Інтер-Запоріжжя" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення форми "Р" від 24.01.2014 № 003, № 004; присудив на користь ТОВ "Інтер-Запоріжжя" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що приймаючи митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, митний орган погодився з відомостями про товар, тому в такому випадку відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань. Під час ухвалення судового рішення суди попередніх інстанцій також врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 04.11.2011 № 21-479а14, відповідно до якої якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей.

ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що митницею були прийняті класифікаційні рішення про визначення коду ідентичних товарів, з урахуванням яких позивач задекларував аналогічний товар та здійснив митне оформлення за певними митними деклараціями; зазначені класифікаційні рішення є чинними, в судовому порядку не оскаржені. Також скаржник послався на правову позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 № К/9991/68953/12 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.06.2015 № К/800/22673/15 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.05.2018 касаційну скаргу ДФС прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що фактичною підставою для донарахування сум податкових зобов'язань із ввізного мита та з ПДВ згідно із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями слугував висновок акту від 24.12.2013 № н/008/13/08-01/24912705 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Інтер-Запоріжжя" вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару (Препарат "Сальвамікс Бленд-суміш вітамін", Препарат "Гепавекс", Препарат "Кальфастонік", Препарат "Vitamin АD3E oral") на підставі зовнішньоекономічного контракту від 08.02.2013 № 1/INZ з Фірмою "Industrial Veterinaria, S.A." за період з 23.12.2010 по 12.08.2013 згідно з митними деклараціями від 23.12.2010 № 112000010/2010/010585, від 01.03.2013 № 112050000/2013/4263, від 09.08.2013 № 112050000/2013/20658, від 12.08.2013 № 112050000/2013/20882. Згідно з висновком цього акту ТОВ "Інтер-Запоріжжя" під час декларування імпортованого товару невірно класифікувало товар за ставкою мита 0% (УКТ ЗЕД 2936 90 80 00; УКТ ЗЕД 3004 50 10 00), чим порушило вимоги 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, примітки 1 до групи 29, затверджених Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 № 2371-III (із змінами та доповненнями), та положення Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 № 1561, чинного на час митного оформлення, що призвело до заниження товариством податкового зобов'язання на суму 23 422,38 грн, в тому числі ввізне мито (вид 020) - 19 518,66 грн, ПДВ (вид 028) - 3903,72 грн. Такий висновок митного органу вмотивований тим, що згідно з митними деклараціями від 20.05.2011 № 11000010/2011/004358, від 08.11.2013 № 112050000/2013/29847, від 12.08.2013 № 112050000/2013/20882, приведеними у відповідність з рішеннями митного органу про визначення коду товару від 10.05.2011 № КТ-112-0177-11, від 29.04.2013 № КТ-112000003-0014-2013, від 07.11.2013 № 112000003-0054-2013, ідентичний товар був задекларований зі ставкою мита 2% (УКТ ЗЕД 2309 90 99 10) та 10% (УКТ ЗЕД 2309 90 31 00). На підтвердження ідентичності товару митний орган посилається на те, що товари оформлювалися за одним контрактом (від 08.02.2013 № 1/INZ) та на підставі одного Реєстраційного посвідчення Державного комітету ветеринарної медицини, ті ж самі виробник товару, країна походження, торгівельна марка, задекларований товар (препарати) має однаковий склад та кількісні показники домішок (діюча речовина).

Також суди встановили, що препарати "Гепавекс", "Кальфастонік" та "Vitamin АD3E oral" ввозились позивачем на територію України систематично та на виконання вимог чинного законодавства декларант отримував від Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України відповідні дозволи на ввезення на митну територію України таких товарів, копії яких містяться в матеріалах справи. Під час митного оформлення товарів декларант надав митному органу усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого ним коду товару, зазначені у митних деклараціях, які були предметом перевірки.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397; далі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом "б" абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами "б", "в" абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Відповідно до частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Як встановили суди, підставою для проведення позапланової перевірки ТОВ "Інтер-Запоріжжя" відповідач зазначає частину 2 статті 351 Митного кодексу України. Однак, всупереч положень частини другої статті 71 Кодекс адміністративного судочинства України ДФС не надала докази на підтвердження наявності наведених у наведеній нормі підстав. Тоді як імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування кодів якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення. МД, в якій позивач задекларував до ввезення на митну територію України вище вказаний товар за кодом УКТ ЗЕД 2936 90 80 00 та 3004 50 10 00, були прийняті митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг. А стосовно донарахування податкового зобов'язання по митній декларації від 23.12.2010 № 112000010/2010/010585 здійснено без дотримання строку давності, передбаченого статтею 102 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що документальна невиїзна перевірка була проведена митним органом безпідставно, а податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 24.01.2014 № 003, № 004 є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна