Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №826/4545/17
Постанова КАС ВП від 08.01.2025 року у справі №826/4545/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 826/4545/17

касаційне провадження № К/9901/6307/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі за позовом Офісу великих платників податків ДФС до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Офіс великих платників податків ДФС (далі - позивач, Офіс, податковий орган) звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач, Товариство, платник), в якому просив стягнути податковий борг в сумі 2152035,32 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Офіс зазначив про наявність у платника податкового боргу зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в загальній сумі 2152035,32 грн, який не сплачений платником, а вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості, що є причиною звернення до суду з цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019, позов задовольнив: стягнув з Товариства податковий борг перед бюджетом по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2152035,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з наявності у позивача непогашеного податкового боргу, а також дотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами не надано належну правову оцінку доводам відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження безперервності податкового боргу та неможливість застосування судами у даному випадку положень пункту 59.5 статті 59 ПК України. Зауважує, що судами не досліджувалось питання погашення платником заборгованості після направлення Товариству податкової вимоги від 31.10.2014 №296-25 до звернення податкового органу до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу. Вважає, що судами не надано належну правову оцінку несвоєчасності подання податковим органом до суду інтегрованої картки платника. Вважає, що судами не досліджено дані інтегрованої картки платника, що унеможливлює стягнення з нього податкового боргу. Посилається на неможливість долучення судом апеляційної інстанції інтегрованої картки платника з підстав відсутності обґрунтованих поважних причин її ненадання під час розгляду цієї справи судом першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Офіс у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 08.01.2025.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2015 №0000024102 податковим органом нараховано Товариству пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 2152035,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2016 у справі №826/6575/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016, у задоволенні позову ПАТ «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 №0000024102 було відмовлено.

Таким чином, грошові зобов`язання, визначені Товариству податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2015 №0000024102, набули статусу узгоджених 24.02.2016, проте відповідачем не сплачено зазначену суму узгодженого податкового зобов`язання.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу від 31.10.2014 № 296-25.

Оскільки Товариством не погашався податковий борг в повному обсязі і у відповідача безперервно була наявна податкова заборгованість, тому додатково вимога на податковий борг у сумі 2152035,32 грн не надсилалась.

При цьому, безпідставними є посилання скаржника на те, що податкова вимога від 31.10.2014 №296-25 стосувалася податкового боргу з податку на прибуток, а не пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки визначальним в даному випадку є лише факт наявності податкового боргу, в незалежності від природи його виникнення.

Крім того, Товариство звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкову вимогу від 31.10.2014 №296-25 та рішення від 31.10.2014 №19817/10128-10-25-17 про опис майна у податкову заставу.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15.07.2015 у справі №826/17075/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 24.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 у справі №826/17075/14 скасував та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення відмовив.

Отже, податкова вимога від 31.10.2014 №296-25 на час розгляду даної справи була чинною.

З метою з`ясування наявності або відсутності обставин безперервності податкового боргу у податковому обліку відповідача з часу направлення податкової вимоги, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.01.2019 було оголошено перерву та зобов`язано представника позивача надати суду відповідні докази, а саме документи, що можуть підтвердити безперервність податкового боргу відповідача.

На виконання вказаної вимоги суду апеляційної інстанції, 22.01.2019 представником позивача було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про залучення письмових пояснень та документів до матеріалів справи, до якого було додано витяг з Інтегрованої картки платника по авансовим внескам з податку на прибуток з 2014-2015 роки, витяг з Інтегрованої картки платника з податку на прибуток за 2015-2019 роки, витяг з Інтегрованої картки платника з податку на додану вартість за 2015-2019 роки.

Суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем документи були належним чином оформлені, а саме прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою та підписом уповноваженої особи та підтверджують безперервність податкового боргу Товариства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)

Таким чином, якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому, контролюючий орган не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підпунктами 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 129.1 статті 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що правомірність визначення Товариству грошових зобов`язань у розмірі 2152035,32 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 №0000024102 була підтверджена судовими рішеннями у справі №826/6575/15, правомірність, зазначені грошові зобов`язання набули статусу узгоджених, правомірність податкової вимоги від 31.10.2014 № 296-25 була підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 у справі №826/17075/14, а безперервність існування у Товариства податкового боргу підтверджена відомостями з Інтегрованих карток платника податків, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 було зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 до закінчення касаційного провадження у цій справі та з врахуванням положень частини третьої статті 375 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії), суд дійшов висновку про поновлення виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 375 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі №826/4545/17.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк