ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2018 року

Київ

справа №820/3469/17

адміністративне провадження №К/9901/39712/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів: В.Б. Русанова, Л.В. Курило, О.В. Присяжнюк)у справі№ 820/3469/17 за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Харківській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Мобіком»пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до суду з поданням, в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Мобіком» (далі - ТОВ фірми «Мобіком»), застосованого на підставі рішення начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 14 серпня 2017 року №13230/10/20-40-14-21-16.

Подання обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Мобіком». Однак перевірка не була проведена у зв'язку із не допуском посадових осіб податкового органу, про що складено відповідний акт. Внаслідок чого, начальником Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийнято рішення №13230/10/20-40-14-21-16 від 14 серпня 2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року подання задоволено. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ фірми «Мобіком», застосованого на підставі начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області дотримано встановлений порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а службова особа ТОВ фірми «Мобіком» протиправно відмовила у допуску до проведення такої перевірки.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, а провадження у справі за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна закрито, у зв'язку з наявним спором про право, оскільки відповідачем подано позовну заяву про скасування наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25 липня 2017 року №3514 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ фірми «Мобіком».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга обґрунтована тим, що недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки за наявності законних підстав для її проведення в силу приписів статті 94 Податкового кодексу України є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, у зв'язку з чим подання підлягає задоволенню.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ фірми «Мобіком», посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з ненаданням ТОВ «Мобіком» пояснень з документальними підтвердженнями поставлених у запиті Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 17 березня 2017 року №2395/10/20-40-14-07-16 питань, керівником Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області 25 липня 2017 року прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ фірми «Мобіком» від 25 липня 2017 року №3514.

На підставі цього наказу, посадовими особами контролюючого органу було виписано направлення на проведення перевірки №5176, №5177 від 25 липня 2017 року.

25 липня 2017 року з метою проведення перевірки податковою інспекцією здійснено вихід за фактичною адресою ТОВ фірма «Мобіком», м. Харків, вул. Отакара Яроша,б.18-Г, к.309, директором підприємства отримано копію наказу та вчинено відповідний запис щодо відмови у допуску до перевірки, у зв'язку з чим перевірка не проведена з підстав не допуску працівників органу доходів і зборів, про що складено акт від 25 липня 2017 року № 1681.

У зв'язку з викладеним, 14 серпня 2017 року начальником Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області М.В. Рибаковим на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ фірми «Мобікон» № 13230/10/20-40-14-21-16 та 14 серпня 2017 року о 16 год. 54 хв. Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось до суду першої інстанції з поданням до ТОВ фірми «Мобіком», в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача.

Під час апеляційного провадження судом було встановлено, що ТОВ фірми «Мобіком» не погоджуючись з призначенням спірної перевірки, оскаржив в судовому порядку наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 3514 від 25 липня 2017 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ фірми «Мобіком».

На підтвердження спору про право, що виникло між сторонами, відповідач надав суду апеляційної інстанції позовну заяву, подану ним до Харківського окружного адміністративного суду про скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 3514 від 25 липня 2017 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ фірми «Мобіком», а також ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року про відкриття провадження по справі №820/4716/17.

Згідно п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.п. 94.2.3. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Приписами п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Як встановлено п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Статтею 183-3 КАС України (в редакції на час прийняття рішень судом першої та апеляційної інстанції) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із п. 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 183-3 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У спірній ситуації звернення до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.

Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що за умови наявності спору про право між сторонами виключається можливість щодо розгляду та вирішення подання у справах за зверненням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку ст.183-3 КАС України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду