Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 160/16839/20

касаційне провадження № К/9901/32819/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року (головуючий суддя - Горбалінський В.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шальєва В.А.; судді: Білак С.В., Чабаненко С.В.)

у справі № 160/16839/20

за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі - ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова», позивач, платник, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення до інтегрованої картки платника, на якій обліковуються розрахунки позивача з бюджетом за податком на прибуток підприємств, інформації про наявність надмірної сплати податку у сумі 10 737 776,41 грн; зобов`язання внести до інтегрованої картки платника, на якій обліковуються розрахунки позивача з бюджетом за податком на прибуток підприємств, за наслідками 2019 року суму 10 737 776,41 грн шляхом відповідного збільшення сальдо розрахунків на користь ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова»; визнання протиправною бездіяльності щодо невиключення з інтегрованої картки платника, на якій обліковуються розрахунки позивача з бюджетом за податком на прибуток підприємств, інформації про нарахування пені за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств (включаючи авансові внески з цього податку) у сумі 29 848,21 грн та інформації про сплату (списання, погашення) цієї пені; зобов`язання збільшити в інтегрованій картці платника, на якій обліковуються розрахунки позивача з бюджетом за податком на прибуток підприємств, сальдо розрахунків на користь ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» на суму стягнутої (списаної, погашеної) пені у розмірі 29 848,21 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до інтегрованої картки платника інформації, яка вказана у податковій декларації позивача з податку на прибуток за 2019 рік; зобов`язано податковий орган внести до інтегрованої картки платника інформацію, яка вказана у податковій декларації позивача з податку на прибуток за 2019 рік; зобов`язано контролюючий орган внести всі коригування до інтегрованої картки платника на підставі внесення інформації, яка вказана у податковій декларації позивача з податку на прибуток за 2019 рік.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Східне МУ ДПС по РВПП звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами не було досліджено усі обставини у справі, зокрема розмір задекларованих сум у податковій декларації з податку на прибуток підприємств та розмір позовних вимог позивача. Також вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо сум авансового внеску у зв`язку із нарахуванням, але несвоєчасною виплатою дивідендів.

Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

31 січня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» є платником податку на прибуток.

07 листопада 2019 року платником до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2019 року, у якій фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 9 місяців 2019 року, склав 362 723 000,00 грн.

У додатку АВ до зазначеної податкової декларації з податку на прибуток сума чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до статті 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», склала 108 816 900,00 грн (код рядка 1.4).

Таким чином, сума авансового внеску у зв`язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді, (рядок 5 додатка АВх18 % переноситься в рядок 20 АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) склала 19 587 042,00 грн (код рядка 6).

Зазначена операція відображена в електронному кабінеті платника податку ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова».

28 лютого 2020 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2019 рік.

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 2019 рік (прибуток), що утворився внаслідок курсової різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей, склав 118 819 000,00 грн, що відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік (код рядка 02).

У додатку АВ до податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік сума чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до статті 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», склала 35 645 700,00 грн (код рядка 1.4).

Сума авансового внеску у зв`язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) склала 6 416 226,00 грн (код рядка 6).

Задекларовану позивачем за 9 місяців 2019 року суму авансового внеску в розмірі 19 587 042,00 грн (код рядка 21) відображено в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) по строку нарахування 19 листопада 2019 року, а задекларовану позивачем в декларації з податку на прибуток за 2019 рік суму авансового внеску «-13 170 816,00 грн» (код рядка 22) не проведено.

04 грудня 2020 року, 08 грудня 2020 року, 16 грудня 2020 року позивачем контролюючому органу подавались листи щодо відображення/коригування в особовій картці платника дійсного стану зобов`язань зі сплати до державного бюджету податку на чистий прибуток за 2019 рік, відповіді на які платником не отримані, а контролюючим органом коригування в ІКП не проведено.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 57.1-1.1 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

За приписами підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2019 року задекларовано суму авансового внеску (рядок 22) в розмірі 19 514 412,00 грн, що проведені в ІКП за строком нарахування 19 листопада 2019 року, тобто в 4 кварталі 2019 року, а в податковій декларації з податку на прибуток за 2019 рік платником задекларовано авансові внески «-13 170 816,00 грн», які не проведені в ІКП по строку нарахування 10 березня 2020 року.

Через невідображення контролюючим органом в ІКП суми авансового внеску («-13 170 816,00 грн») на підставі податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік, у позивача в ІКП виникла недоїмка у сумі 10 737 776,41 грн, а також в автоматичному режимі нараховано пеню в розмірі 29 848,21 грн.

При цьому невідображення контролюючим органом в ІКП показників, задекларованих позивачем у відповідних податкових деклараціях та додатках до таких декларацій, не ґрунтується на будь-яких висновках податкових перевірок та прийнятих за наслідками таких перевірок податкових повідомленнях-рішеннях.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено представниками відповідача під час розгляду справи, що контролюючим органом не проводились перевірки податкової звітності позивача, не складались відповідні акти перевірок, не приймались податкові повідомлення-рішення чи інші акти індивідуальної дії відповідно до положень податкового законодавства, які б містили заперечення щодо задекларованих в уточнюючих податкових деклараціях показників.

Рішення контролюючого органу про сплату недоїмки позивачем у сумі 10 767 624,62 грн (10 737 776,41 грн + 29 848,21 грн) у матеріалах справи також відсутнє.

За приписами пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (пункт 49.2 статті 49 ПК України).

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно із пунктом 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, (далі - Порядок № 422).

За змістом пункту 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 422 ІКП - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів Державної фіскальної служби, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами Державної фіскальної служби відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому сум недоїмки (заборгованості) та пені, які не підлягають сплаті в даному випадку, порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу та впливає на стан подальших розрахунків з бюджетом.

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку № 422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу Державної фіскальної служби, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів Державної фіскальної служби, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до підрозділу 2 розділу ІV Порядку № 422 звітні документи подаються за вибором платника, якщо інше не передбачено законодавством, в один із таких способів: засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; особисто платником або уповноваженою ним особою; надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

В інформаційній системі органів Державної фіскальної служби фіксується інформація про спосіб подання платником Звітного документа.

Прийняття Звітного документа є обов`язком контролюючого органу.

При прийманні поданих платниками Звітних документів здійснюється контроль щодо наявності/достовірності обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 глави 2 розділу ІІ ПК України. Інші показники, зазначені у Звітному документі, до його прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти Звітний документ з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 глави 2 розділу ІІ ПК України, у тому числі висунення будь-яких умов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такого, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

При відсутності зауважень до оформлення Звітного документа він вважається прийнятим та реєструється датою фактичного отримання органом Державної фіскальної служби.

Якщо Звітний документ оформлено з порушеннями, платнику надається письмове повідомлення про відмову у його прийнятті із зазначенням причин такої відмови. Звітний документ реєструється в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби з ознакою «Вважається неподаним» та інформацією про причини відмови у прийнятті.

Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів Державної фіскальної служби у терміни, встановлені регламентом комп`ютерної обробки Звітних документів (далі - Регламент комп`ютерної обробки).

Після повного внесення даних Звітного документа такий документ отримує статус «Повністю введено».

Для звітних документів, поданих засобами електронного зв`язку в електронній формі, статус «Повністю введено» вважається присвоєним за умовчанням.

Відповідальними за приймання та реєстрацію Звітних документів незалежно від способу подання є відповідні структурні підрозділи органів Державної фіскальної служби згідно з функціональними обов`язками та порядком приймання та реєстрації Звітних документів органами Державної фіскальної служби.

Враховуючи, що контролюючим органом податкова звітність з податку на прибуток позивача за 9 місяців 2019 року та 2019 рік прийнята, з огляду на обов`язок контролюючого органу відповідно до підпункту 21.1.10 пункту 21.1 статті 21 ПК України з внесення до інформаційних баз даних інформації з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформації про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі, Суд констатує, що контролюючий орган був зобов`язаний внести до ІКП саме задекларовані позивачем показники з відповідних податкових декларацій.

З огляду на відсутність доказів неприйняття контролюючим органом податкових декларацій позивача, відсутність факту проведення податкової перевірки та прийняття контролюючим органом рішень (податкових повідомлень-рішень) щодо зменшення/збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, зменшення/збільшення розміру від`ємного значення, тобто непідтвердження відповідним рішенням контролюючого органу відображення у ІКП позивача недоїмки з податку на прибуток у сумі 10 767 624,62 грн (10 737 776,41 грн + 29 848,21 грн), відсутність доказів узгодження такої суми недоїмки, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність відображення в інтегрованій картці платника недоїмки на суму 10 767 624,62 грн з податку на прибуток.

Доводи відповідача стосовно неврахування судовими інстанціями порядку заповнення декларації з податку на прибуток та додатків до декларації, а також, що сума авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого при виплаті дивідендів, не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів, обґрунтовано не прийнято судами з огляду на відсутність будь-якого рішення контролюючого органу або висновків акта перевірки стосовно задекларованих позивачем показників.

Верховний Суд зазначає, що у разі порушення позивачем порядку заповнення декларації з податку на прибуток в частині відображення суми авансового внеску контролюючий орган мав провести камеральну перевірку та прийняти за наслідками такої перевірки відповідне рішення, а за відсутністю факту прийняття відповідного рішення дії контролюючого органу щодо невідображення задекларованих платником показників в ІКП не можуть вважатися правомірними.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова