Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №815/3400/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №815/3400/17

адміністративне провадження №К/9901/11268/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 (суддя - Корой С.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі №815/3400/17 за позовом Приватного підприємства «АЙТЕКС» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

встановив:

Приватне підприємство «АЙТЕКС» (далі - ПП «АЙТЕКС») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000010/2 від 30.03.2017 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2017/00036.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовано безпідставністю коригування митницею митної вартості за резервним методом, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Одеська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 51, 53, 54 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки подані документи не містили всіх даних щодо складових митної вартості ввезеного товару, а тому відповідачем використана наявна в органу ДФС щодо раніше визнаних митних вартостей.

У відзиві на касаційну скаргу ПП «АЙТЕКС» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між ПП «АЙТЕКС» та Компанією «WINKO PLASTICS CO., LTD», Китай, 30.06.2015 укладено зовнішньоекономічний контракт №ІT 30/06/2015, згідно з яким «WINKO PLASTICS CO., LTD» зобов'язалася поставляти, а ПП «АЙТЕКС» приймати та оплачувати товар - плівку БОПС (біоксіально-орієнтована плівка). Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця. Кількість, ціни та умови поставки на кожну партію товару вказуються в інвойсі та заявці - додатку, які є невід'ємною частиною Контракту.

В межах зазначеного контракту, на підставі комерційної пропозиції від 20.12.2016 та заявки-додатку №20 від 20.12.2016, «WINKO PLASTICS CO., LTD», Китай, зобов'язалася поставити, а ПП «АЙТЕКС» прийняти та оплатити товар - прозору плівку БОПС у кількості: вага - 46614,60 кг, на загальну суму 68989,60 доларів США, 1,48 доларів США за кг, та білу плівку БОПС у кількості: вага - 5731,20 кг, на загальну суму 8654,12 доларів США, 1,51 доларів США за кг., умови поставки FOB ДА ЧАН БЕЙ, Китай, 100% передплата на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Контракту, 13.03.2017 позивачем сплачено на користь «WINKO PLASTICS CO., LTD», Китай, всю сума коштів за придбаний товар в розмірі 77643,72 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, 20.03.2017 року позивачем до відділу митного оформлення митного поста «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС подана електронна митна декларація №UA500030/2017/003065, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту №ІT30/06/2015 від 30.06.2015 та складає 77643,72 доларів США, а також документи, які підтверджують вартість товару, зокрема, зовнішньоекономічний контракт №ІT30/06/2015 від 30.06.2015 з Додатковою угодою, комерційну пропозицію, заявку-додаток, платіжне доручення в іноземній валюті, сертифікат якості, пакувальний лист, комерційний інвойс, сервісний Коносамент, Коносамент, наряд, Сертифікат походження товару, Довідку щодо транспортних витрат, Прайс-лист, калькуляцію вартості, договір транспортного експедирування, декларацію країни відправлення, листи WINKO щодо «сфери застосування», «товар не є біржовим», «сайт», «щодо оплати», «комерційна пропозиція», тощо.

На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ПП «АЙТЕКС» надані: довідку (висновок) ОР ТПП вих. №Our ref.CUO-c №000140 від 23.03.2017 (строк дії 01.05.2017) про ціну на імпортовані з Китаю товар щодо якісних та вартісних характеристик товару, первинну документацію виробника щодо придбання сировини (order №16014793 від 25.11.2016 та Invoice №16603611 від 01.12.2016 з перекладом), акт надання експедиторських послуг та платіжне доручення тощо.

Однак, митним органом не прийняті до уваги додаткові документи, із зазначенням що вони є непереконливими, оскільки висновок про вартісні характеристики щодо ціни товару містить дані орієнтовані на ПП «АЙТЕКС», а не кон'юнктуру ринку в цілому, не здійснений аналіз цін на подібні (аналогічні товари), а тому, на думку митних органів ціна товару не підтверджена документально та підлягає коригуванню.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з електронною митною декларацією №UA500030/2017/003065 документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею ДФС складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500030/2017/0036 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.03.2017 №500030/2017/000010/2 за 6 (резервним) методом визначення митної вартості, в якому міститься посилання на розбіжності в поданих до митного оформлення товару документів, а також дані бази ПІК «Інспектор - 2006» та ЄАІС ДФС про те, що розмитнення аналогічного (подібного) товару серед митних оформлень України є більшим - 1,89 дол. США/кг, проти заявленої позивачем на рівні 1,536 за кг по митній декларації UA500030/2017/003065.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Зокрема встановлено, що дані щодо ціни товару співпадають з інвойсом та із заявленою митною вартістю позивачем; прас-лист продавця товару, калькуляція вартості продавця, довідка щодо транспортних витрат, пакувальний лист продавця, за якими ціна товару співпадає із заявленою митною вартістю позивачем, тобто, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.

Крім того, на вимогу митного органу надані додаткові докази які підтверджують числове значення митної вартості товару, зокрема довідку (висновок) ОР ТПП вих. № Our ref.CUO-c №000140 від 23.03.2017 (строк дії 01.05.2017) про ціну на імпортовані з Китаю товар щодо якісних та вартісних характеристик товару, первинну документацію виробника щодо придбання сировини (order №16014793 від 25.11.2016 року та Invoice №16603611 від 01.12.2016 з перекладом), акт надання експедиторських послуг та платіжне доручення тощо.

В свою чергу, відповідачем як суб'єктом владних не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, за ВМД №500060702/2016/017392 від 09.12.2016, з якою митний орган порівнював товар, заявлений до розмитнення ПП «АЙТЕКС» ввозився на митну територію України інший товар - пластикові листи з полімерів стиролу, з іншими умовами поставки, а відтак таке порівняння є безпідставним.

На підстави викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування спірних рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду