Історія справи

Постанова КАС ВП від 09.08.2018 року у справі №813/3211/15
Ухвала КАС ВП від 09.08.2018 року у справі №813/3211/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №813/3211/15

адміністративне провадження №К/9901/28270/18, К/9901/28272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 (суддя- Братичак У.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 (судді- Запотічний І.І., Довга О.І., Ліщинський А.М.)

у справі № 813/3211/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі ДПІ) від 22.04.2015 та 24.04.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскарженими рішеннями відповідач безпідставно та в порушення приписів Податкового Кодексу України відмовив Товариству у застосуванні податкового компромісу.

Під час розгляду справи позивачем змінено позовні вимоги, в зв'язку з чим Товариство просило також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0001270801/8192 від 20.08.2012, №0000303100/8337 від 30.05.2013 в частині податку на прибуток підприємств у розмірі 105 470 грн., №0000313100/8338 від 30.05.2013 в частині податку на додану вартість у розмірі 473394 грн. та штрафних санкцій у розмірі 236 697 грн., №0000134010/7392 від 14.11.2013 в частині податку на додану вартість у розмірі 288 335 грн. та штрафних санкцій у розмірі 72 083,75 грн. , №0000144010/7393 від 14.11.2013 в частині податку на прибуток підприємств у розмірі 431 884 грн. та штрафних санкцій у розмірі 107 971 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 закрито провадження у справі за позовом Товариства в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001270801/8192 від 20.08.2012, №0000303100/8337 від 30.05.2013, №0000313100/8338 від 30.05.2013, №0000134010/7392 від 14.11.2013, №0000144010/7393 від 14.11.2013.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015 № 5843/61/28-06-42/1085 та № 5847/63/28-06-42/1087. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Товариства та залишено без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Товариства та залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство та ДПІ звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ДПІ просила їх скасувати в частині скасування рішень відповідача від 24.04.2015 та відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, а Товариство - скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

23.02.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2014 року відповідачем, за наслідками розгляду заяв Товариства про намір досягнення податкового компромісу, приймались наступні рішення:

від 22.04.2015 №5661/42/28-06-42/1063 - не погоджено застосування податкового компромісу на суму 1054905870 грн. щодо суми завищеного від'ємного значення податку на додану вартість;

від 24.04.2015 №5843/61/28-06-42/1085 - не погоджено застосування податкового компромісу в частині 105470 грн. з податку на прибуток;

від 24.04.2015 №5847/63/28-06-42/1087 - не погоджено застосування податкового компромісу в частині 473394 з податку на додану вартість;

від 24.04.2015 № 5854/65/28-06-42/1089 - не погоджено застосування податкового компромісу щодо загальної суми заниження податкового зобов'язання в розмірі 431884 грн.;

від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 - не погоджено застосування податкового компромісу щодо загальної суми заниження податкового зобов'язання в розмірі 288335 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015, за наслідками розгляду адміністративного позову, визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015 № 5843/61/28-06-42/1085 та № 5847/63/28-06-42/1087; в задоволенні решти вимог Товариства відмовлено.

ДПІ звернулась з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 06.11.2015 щодо скасування в частині задоволення адміністративного позову, проте ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 апеляційну скаргу повернуто відповідачу.

Товариство, яке також звернулось з апеляційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015, не оскаржувало законність судового рішення в частині яка стосується задоволених позовних вимог.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що законність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 щодо визнання протиправними та скасування рішень ДПІ від 24.04.2015 № 5843/61/28-06-42/1085 та № 5847/63/28-06-42/1087 в апеляційному порядку не переглядалась, відповідне рішення судом апеляційної інстанції з цього приводу не приймалось.

Частиною 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) обумовлено, що сторони мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні приписи містяться в частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017).

Відповідно до частини 4 статті 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на наведене, враховуючи, що законність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 щодо визнання протиправними та скасування рішень ДПІ від 24.04.2015 № 5843/61/28-06-42/1085 та № 5847/63/28-06-42/1087 в апеляційному порядку не переглядалась, а судом апеляційної інстанції рішення з цього питання не приймалось, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає відсутніми підстави для задоволення касаційної скарги ДПІ.

Щодо доводів касаційної скарги Товариства в частині, що стосується відмови в задоволенні частини позовних вимог, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходить з такого.

На час прийняття оскаржуваних рішень процедура застосування податкового компромісу внормовувалась приписами підрозділу 9-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

В той же час, Товариство розпочало процедуру податкового компромісу до податкових зобов'язань, визначених в повідомленні-рішенні №0001270801/8192 від 20.08.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 549 058 грн.

З огляду на приписи пункту 1 підрозділу 9-2 предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні №0001270801/8192 від 20.08.2012 суми від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що унеможливлює задоволення адміністративного позову в цій частині.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування рішень ДПІ від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089 та № 5857/67/28/-06-42/1091, оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом щодо застосування процедури податкового компромісу до податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 14.11.2013 № 0000144010/7392 та №0000144010/7393 в той час, як вказані податкові зобов'язання набули статусу узгоджених зобов'язань.

Таким чином, доводи касаційних скарг не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер