Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №809/1186/17

адміністративне провадження №К/9901/49872/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м.

Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

на ухвалу Івано-Фанківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (головуючий суддя - Чуприна О.В.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гуляка В.В., судді - Гудима Л.Я., Довгополова О.М.)

у справі № 809/1186/17

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року позивач звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №48180-17 від 05.06.2015.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 05.06.2015 №48180-17 про визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 640 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що застосування контролюючим органом норм статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, оскільки це суперечить принципу стабільності визначеному в ст. 4 Податкового кодексу України.

17 листопада 2017 року відповідач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року мотивуючи її наявністю істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі йому та суду на час вирішення спору. Як на істотну обставину, заявник посилається на те, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області отримано від Івано-Франківської міської ради інформацію щодо офіційного оприлюднення рішення Івано-Франківської міської ради від 16.01.2015 №1610, яким на території міста Івано-Франківська встановлено, зокрема, податок на майно, до якого належить транспортний податок.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанції вмотивовано тим, що наведені відповідачем обставини не є новоявленими обставинами в розумінні ст. 361 КАС України. Суди зазначили, що отримана відповідачем інформація про опублікування рішення Івано-Франківської міської ради №1610-51 від 16.01.2015 не є істотною для справи та не впливає на висновки суду про неможливість застосування норм Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком в 2015 році.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки INFINITY, модель FX 37, з об'ємом двигуна 3 696 куб. см., 2012 року випуску.

05 червня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 481880-17, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000 грн. (а.с. 13).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у розглядуваному випадку правових підстав для перегляду постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 за нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, ухвалу Івано-Фанківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова